Склад

активна речовина: бісопролол;

1 таблетка містить бісопролол геміфумарат 5 мг або 10 мг;

Додаткові компоненти: лактоза моногідрат, мікрокристалічна целюлоза, кросповідон, магній стеарат;

для таблеток 5 мг жовтий барвник PB 22812 (який містить: моногідрат лактози, оксид жовтого заліза (E 172));

для таблеток 10 мг —  бежевий барвник PB 27215 (який містить: моногідрат лактози, оксид жовтого заліза (E 172), оксид червоного заліза (E 172)).

Форма дозування

Планшети.

Основні фізичні та хімічні властивості:

таблетки по 5 мг – блідо-жовті включення, круглі, двоопуклі таблетки з тисненням «5» і лінією розриву з одного боку;

Таблетки 10 мг — це бежеві круглі, двоопуклі таблетки з тисненням «10» і лінією розриву з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Селективні β-адренергичні блокатори рецепторів.

Код ATC C07A B07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Бісопролол є високоселективним блокатором β 1-адренергичного блокатора. Він не має внутрішньої симпатоміметичної активності та клінічно виражених мембранних властивостей. Препарат має дуже низьку спорідненість до β 2-рецепторів бронхальних і судинних гладких м’язів, а також до β 2-рецепторів, що беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол не впливає на стійкість дихальних шляхів і β ₂– опосередковані метаболічні ефекти. Селективність бісопрололу для β 1-адренергичних рецепторів перевищує терапевтичний діапазон доз.

Бісопролол не має вираженого негативного інотропного ефекту.

Максимальний ефект бісопрололу виникає через 3-4 години після введення. Період напіврозпаду плазми становить 10-12 годин, що забезпечує ефективність протягом 24 годин після однієї дози препарату. Максимальний гіпотензивний ефект досягається після 2 тижнів введення.

У реанімації пацієнтів з ішемічною хворобою серця без хронічної серцевої недостатності бісопролол знижує серцевий вихід і потребу в кисні міокарда, знижуючи частоту серцевих скорочень та об’єм інсульту. При тривалій терапії зменшується підвищена периферична резистентність. Крім того, антигіпертензивний ефект β-адренергичних блокаторів базується на механізмі дії зниження активності реніну в плазмі.

Бісопролол пригнічує відповідь на симпатоадренергичну активність, блокуючи кардіоβ1-рецептори. Це призводить до уповільнення серцебиття та зниження скоротильної функції міокарда, що зменшує потребу міокарда в кисні. Завдяки цьому бажаний ефект досягається у пацієнтів з стенокардією та ішемічною хворобою серця.

Фармакокінетика.

Після прийому понад 90% бісопрололу всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Всмоктування не залежить від споживання їжі. Ефект першого проходження через печінку є легким, що сприяє високій біодоступності приблизно 90%. Зв’язування білків у плазмі становить приблизно 30%. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг.

Бісопролол виводиться з організму двома способами: приблизно 50% метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів і виводиться нирками, 50% виводиться без змін нирками. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Через тривалий період напіввиведення (10-12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект протягом 24 годин при прийомі раз на добу.

Кінетика бісопрололу є лінійною і незалежною від віку.

Оскільки участь нирок і печінки в елімінації цього препарату приблизно однакова, пацієнтам з порушеннями нирок або печінки не потрібно коригувати дозу. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю функціонального класу III (за класифікацією NYHA – New York Heart Association) рівень бісопрололу в плазмі крові вищий, а період напіврозпаду довший порівняно зі здоровими добровольцями. Максимальна концентрація плазми у стаціонарному стані становить 64±21 нг/мл при добовій дозі 10 мг і періодом напіврозпаду 17±5 годин.

Показання

• артеріальна гіпертензія;
• ішемічна хвороба серця (стенокардія пекторис);
• Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у поєднанні з інгібіторами АПФ, діуретиками та серцевими глікозидами за потреби.

Протипоказання

• Гіперчутливість до бісопрололу, інших блокаторів β або будь-яких компонентів ліків;
• гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує внутрішньовенної інотропної терапії;
• кардіогенний шок;
• атріовентрикулярний блок другого та третього ступеня (за винятком цього у пацієнтів із штучним кардіостимулятором);
• синдром хворих пазух;
• синусоїдальний блок;
• симптоматична брадикардія;
• симптоматична гіпотензія;
• тяжка бронхіальна астма або тяжка хронічна обструктивна хвороба легень;
• важке периферичне артеріальне оклюзивне захворювання або тяжкий синдром Рейно;
• метаболічний ацидоз;
• нелікована феохромоцитома;
• Одночасне використання з флоктафеніном і сультопідом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Протипоказані комбінації

Флоктафенін: блокатори групи групи можуть впливати на компенсаторні серцево-судинні реакції, пов’язані з гіпотензією або шоком, які можуть бути спричинені флоктафеніном.

Сультоприд: Бісопролол не слід використовувати одночасно з сультопридом через підвищений ризик шлуночкової аритмії.

Нерекомендовані комбінації

Лікування хронічної серцевої недостатності

• Антиаритміки класу I (наприклад, хвінідин, дисопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, профафенон): можуть посилювати вплив на атріовентрикулярну провідність і посилювати негативний інотропний ефект (потрібен ретельний клінічний та ЕКГ моніторинг).

Всі ознаки

• Кальцієві антагоністи (верапамільні групи, меншою мірою дилтіазем): негативно впливають на інотропну функцію міокарда та передсерденну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають блокатори β, може призвести до тяжкої гіпотонії та блокади атріовентрикуляру.
• Антигіпертензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, гуанфацин, моксонідин, рилменідин): Можливе погіршення серцевої недостатності через зниження центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і серцевого викиду, вазодилатація). Різке відмінення препарату, особливо якщо йому передує відмова блокаторів β-адренергичних рецепторів, може підвищити ризик рецидиву гіпертонії.
• Інгібітори моноаміноксидази (МАОІ) (крім інгібіторів типу B МАО): підвищений гіпотензивний ефект блокаторів β, існує ризик гіпертоничної кризи.

Комбінації, які слід використовувати з обережністю

Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардія)

• Антиаритмічні засоби класу I (наприклад, хвінідин, дисопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, профафенон): можна посилити вплив на атріовентрикулярну провідність і збільшити негативний інотропний ефект.

Всі ознаки

• Антагонисти кальцію (похідні дигідропіридину, наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можуть підвищувати ризик гіпотонії. Не виключається можливість посилення негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
• Антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон): можуть посилювати вплив на атріовентрикулярну провідність.
• Інші блокатори β, зокрема місцеві β блокатори (наприклад, ті, що містяться в очних краплях для глаукоми), можуть посилювати системний ефект бісопрололу.
• Парасимпатоміметика: Може збільшувати час проведення атріовентрикулярної передачі та підвищувати ризик брадикардії.
• Інсулін та пероральні антидіабетичні засоби: гіпоглікемічне посилення. Блокада β-адренергичних рецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.‑
• Анестетики: зниження рефлекторної тахікардії, підвищений ризик депресії міокарда та гіпотензії (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи при використанні»).
• Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорбинь, збільшення часу провідності атріовентрикулярів.
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): гіпотензивний ефект бісопрололу може бути послаблений.
• Похідні ерготаміну: підвищені периферичні порушення кровообігу.
• β-симпатоміметики (наприклад, ізопреналін, орципреналін, добутамін): Використання в поєднанні з бісопрололом може зменшити терапевтичний ефект обох агентів. Для лікування алергічних реакцій можуть знадобитися вищі дози епінефрину.
• Симпатоміметика, що активує α- та β-адренергичні рецептори (наприклад, адреналін, норадреналін), може мати вазоконстрикторний ефект, опосередкований α-адренергичними рецепторами, що призводить до підвищення артеріального тиску та посилення явища періодичної клаудикації. Такі взаємодії частіше виникають при використанні неселективних блокаторів β.

Одночасне використання антигіпертензивних препаратів і агентів, що демонструють гіпотензивний ефект (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотиазини), може підвищувати ризик гіпотензії.

Баклофен: підвищений гіпотензивний ефект.

Аміфостин: посилює гіпотензивний ефект.

У випадку одночасного використання,

• Мефлохін: Може підвищувати ризик брадикардії.
• Кортикостероїди: зменшення гіпотензивного ефекту через затримку води та натрію в організмі.
• Рифампіцин: Може спостерігатися невелике зменшення періоду напіврозпаду бісопрололу через індукцію ферментів, що метаболізують ліки, у печінці. Зазвичай немає потреби коригувати дозу.

Особливості використання

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності бісопрололу слід розпочати з фази титрування.

Пацієнтам з ішемічною хворобою серця не слід різко припиняти лікування, якщо це не абсолютно необхідно, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення стану. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця існує ризик інфаркту міокарда або раптової смерті у разі раптового перерви лікування (детальніше див. розділ «Дозування та ввод»). Початок і припинення лікування бісопрололу потребують регулярного моніторингу.

Наразі бракує достатнього терапевтичного досвіду у лікуванні серцевої недостатності у пацієнтів із такими захворюваннями та патологічними станами: цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), тяжка ниркова недостатність, тяжка дисфункція печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджена хвороба серця, гемодинамічно значуща набута клапанна хвороба серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців.

Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках:

• бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів);
• Супутне лікування інгібіторами холінэстерази (включно з такрином): може збільшувати час проведення атріовентрикулярної передачі або збільшувати брадикардію;
• використання контрастних речовин, що містять йод: блокатори групи групи можуть заважати компенсаторним серцево-судинним реакціям при гіпотонії або шоковому шоку, спричинених застосуванням контрастних речовин з йодом;
• Цукровий діабет із значними коливаннями рівня глюкози в крові — через можливість маскування симптомів гіпоглікемії (тахікардія, серцебиття, надмірне потовиділення). Під час лікування бісопрололу слід контролювати рівень глюкози в крові;
• сувора дієта;
• Терапія десенсибілізації. Як і інші блокатори β, бісопролол може підвищувати чутливість до алергенів і посилювати тяжкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування епінефрином не завжди має позитивний терапевтичний ефект;
• блокада першої ступені атріовентрикулярної блокади;
• стенокардія Prinzmetal;
• знищення периферичних артеріальних захворювань (на початку терапії можливе загострення скарг);
• Загальна анестезія.

Необхідно попередити анестезіолога про прийом блокаторів βадренорецепторів. У пацієнтів, яким призначено загальну анестезію, використання β-адренергичних блокаторів зменшує частоту аритмії міокарда та ішемії під час анестезії, інтубації, а також у післяопераційний період. Рекомендується продовжувати прийом β-адренергичних блокаторів у периопераційному періоді. Обов’язково попередьте анестезіолога про прийом блокаторів β-адренорецепторів, оскільки лікар повинен враховувати можливі взаємодії з іншими препаратами, які можуть призвести до брадиритмії, рефлекторної тахікардії та зниження здатності рефлекторного механізму компенсувати втрату крові. Якщо бісопролол було припинено до операції, дозу слід поступово зменшувати, а препарат припинити за 48 годин до загальної анестезії.‑

Комбінації бісопрололу з кальцієвими антагоністами верапамілової групи або дилтіаземом, з антиаритмічними препаратами класу I та з центрально діючими антигіпертензивними препаратами не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими препаратами та інші форми взаємодії»).

Хоча кардіоселективні блокатори β (β1) мають менший вплив на функцію легень, ніж неселективні блокатори β, їх застосування, як і всіх β-блокаторів, слід уникати при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для терапії. За потреби бісопролол слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів із обструктивними захворюваннями дихальних шляхів слід починати лікування бісопрололу з мінімальною можливою дозою, а пацієнтів слід контролювати на предмет появи нових симптомів (наприклад, задишник, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень, які можуть викликати симптоми, рекомендується супутна терапія бронходилататорами. У деяких випадках пацієнтам з бронхіальною астмою можуть знадобитися вищі дози β2симпатоміметиків через підвищений опір дихальних шляхів.

Пацієнтам із псоріазом (включаючи історію псоріазу) після ретельної оцінки користі/ризику призначають β-блокатори (наприклад, бісопролол).

Пацієнтам із феохромоцитомою призначають бісопролол лише після терапії адренергічними блокаторами.‑

Симптоми тиреотоксикозу можна приховати прийомом препарату.

При використанні бісопрололу можна помітити позитивний результат під час допінг-контролю.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Вагітність і лактація.

Вагітність.  Бісопролол має фармакологічні властивості, які можуть негативно впливати на перебіг вагітності та/або розвиток плода/неонатальності. Зазвичай β-адренергичні блокатори знижують кровотік до плаценти, що може спричинити затримку внутрішньоматкового росту, внутрішньоутробну смерть, спонтанний аборт або передчасні пологи. У плода та новонародженого можуть розвиватися побічні ефекти (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія). Якщо необхідне лікування блокаторами β, це бажано β1-Селективний адренергічний блокатор.

Під час вагітності препарат застосовують лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Слід контролювати кровообіг і розвиток плода у утерин-плацентарі. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності або плода слід розглянути альтернативні методи лікування.

Після народження новонародженого слід пильно контролювати. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 днів.

Період грудного вигодовування.  Немає даних про виведення бісопрололу в грудне молоко. Тому препарат не рекомендується під час грудного вигодовування.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця препарат не впливає на здатність керувати автомобілем. Однак у деяких випадках препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами. Особлива обережність потрібна на початку лікування, при зміні дози препарату або під час взаємодії з алкоголем.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Таблетки призначені для перорального застосування. Таблетки бісопролол-Тева слід приймати вранці на порожній шлунок, під час або після сніданку, ковтати, не жувати, запивати невеликою кількістю рідини. Таблетку можна розділити на рівні дози.

артеріальна гіпертензія; Ішемічна хвороба серця (стенокардія)

Лікування слід починати поступово з низьких доз, а потім збільшувати дозу. Рекомендована доза — 5 мг на день. У випадку помірної гіпертонії (діастолічний тиск до 105 мм рт. ст.) доцільна доза 2,5 мг.

За потреби добову дозу можна збільшити до 10 мг на день. Подальше підвищення дози виправдане лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована доза — 20 мг на день.

Коригування дози здійснює лікар індивідуально залежно від частоти пульсу та терапевтичного ефекту.

Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у поєднанні з інгібіторами АПФ, діуретиками і, за потреби, серцевими глікозидами

Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори рецепторів ангіотензину при непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори βадренорецепторів, діуретики і, за потреби, серцеві глікозиди.‑

Бісопролол призначається для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.

Терапію має проводити лікар, який має досвід у лікуванні хронічної серцевої недостатності.

Лікування хронічної серцевої недостатності бісопрололу розпочинається згідно з наведеним нижче графіком титрування і може коригуватися відповідно до індивідуальних реакцій організму.

• 1,25 мг* бісопролол геміфумарат один раз на день протягом 1 тижня, збільшуючи дозу до
• 2,5 мг* бісопролол геміфумарат один раз на день протягом наступного 1 тижня, збільшуючи до
• 3,75 мг* бісопролол геміфумарат один раз на день протягом наступного 1 тижня, збільшуючи дозу до
• 5 мг бісопрололу геміфумарат один раз на день протягом наступних 4 тижнів, збільшуючи до
• 7,5 мг бісопрололу геміфумарат один раз на день протягом наступних 4 тижнів, збільшуючи до
• 10 мг геміфумарату бісопрололу один раз на день як підтримуюча терапія.

*Використовуйте бісопролол у відповідній дозі.

Бісопролол 2,5 мг рекомендується застосовувати на початку терапії при хронічній серцевій недостатності.

Максимальна рекомендована доза — 10 мг один раз на день.

Під час фази титрування слід контролювати такі життєві показники (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень частот) та симптоми прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть з’явитися вже з першого дня після початку лікування.

Модифікація лікування

Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози. У разі поступового погіршення серцевої недостатності, гіпотонії або брадикардії під час або після фази титрування рекомендується коригувати дозу, що може вимагати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта завжди слід розглядати можливість відновлення лікування бісопрололу.

Лікування препаратом не слід раптово припиняти, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. За потреби рекомендується поступово завершувати лікування препаратом, поступово зменшуючи дозу (наприклад, зменшуючи дозу вдвічі щотижня).

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності зазвичай є тривалим.

Курс лікування бісопрололу є тривалим і залежить від характеру та тяжкості захворювання.

Пацієнти з порушенням функції нирок і печінки

артеріальна гіпертензія; Коронарна хвороба серця

Для пацієнтів із легкою або помірною печінковою або нирковою вадою зазвичай коригування дози не потрібне. У пацієнтів із тяжкими нирковими порушеннями (кліренс креатиніну <20 мл/хв) та пацієнтів із тяжкими порушеннями печінки не рекомендується перевищувати добову дозу у 10 мг. Дані щодо використання бісопрололу у пацієнтів на діалізі обмежені. Немає потреби змінювати режим дозування.

Хронічна серцева недостатність

Немає даних про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, що одночасно з порушенням печінки та/або нирок, тому дозу слід підвищувати з обережністю.

Для літніх пацієнтів коригування дози бісопрололу не потрібне.

Діти.

Немає клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату для лікування дітей, тому препарат не слід використовувати у цій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми

У разі передозування (наприклад, добова доза 15 мг замість 7,5 мг) фіксуються випадки блокади третього ступеня атріовентрикулярної блокади, брадикардії та запаморочення. Найпоширенішими ознаками передозування β-адренергичними блокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотонія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, гіпоглікемія. Існує значна варіативність індивідуальної чутливості до однієї високої дози бісопрололу, і пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливими до препарату. Тому лікування слід розпочинати з поступового збільшення дози (див. розділ «Дозування та введення»).

Лікування

У разі передозування лікування препаратом припиняється, і проводиться підтримуюча та симптоматична терапія. Існують обмежені докази того, що бісопролол важко діалізувати. Якщо підозрюється передозування, слід розглядати такі загальні заходи відповідно до очікуваного фармакологічного ефекту та на основі рекомендацій щодо інших блокаторів β.

При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. У разі відсутності реакції з обережністю призначають ізопреналін або інший препарат із позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках може знадобитися трансвенозне введення штучного кардіостимулятора.

При артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення рідин та вазоконстрикторів. Внутрішньовенний глюкагон може бути корисним.

При атріовентрикулярній блоді II та III ступеня: ретельне спостереження та інфузія ізопреналіну або трансвенного кардіостимулятора.

При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретиків, інотропів, вазодилататорів.

У бронхоспазмі: бронходилататори (наприклад, ізопреналін), β 2-адренергичні рецептори та/або амінофілін.

Гіпоглікемія: внутрішньовенне введення глюкози.

Небажані наслідки

За частотою побічні реакції розподіляються так: дуже поширені (≥1/10); звичайний (≥1/100, <1/10); рідкісний (≥1/1000, <1/100); рідкісних (≥1/10000, <1/1000); дуже рідкісний (<1/10000); Частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

Порушення імунної системи

Рідкісне: Виявлення антинуклеарних антитіл із специфічними клінічними симптомами, такими як синдром вовчака, який зникає після припинення лікування.

Метаболізм і порушення харчування

Рідкісне: гіпоглікемія.

Психічні розлади

Рідкісні: порушення сну, депресія.

Рідкісні: кошмари, галюцинації.

Розлади нервової системи

Поширені: втома, виснаження, запаморочення*, головний біль*.

Рідкісне: втрата свідомості.

Очні захворювання

Рідкісне: зменшення сльозотечності очей (це слід враховувати при носінні контактних лінз).

Дуже рідкісний: кон’юнктивіт.

Порушення слуху

Рідкісне: порушення слуху.

Серцеві захворювання

Дуже поширена: брадикардія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Поширені: Ознаки погіршення вже існуючої серцевої недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Рідкісні: брадикардія (у пацієнтів із гіпертонією або ішемічною хворобою серця), порушення атріовентрикулярної провідності, ознаки погіршення вже існуючої серцевої недостатності (у пацієнтів з гіпертонією або ішемічною хворобою серця).

Судинні захворювання

Поширені: застуда або оніміння кінцівок, погіршення вже існуючої періодичної клаудикації, гіпотонія (особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю).

Рідкісно: ортостатична гіпотензія.

Захворювання дихальної системи

Рідкісне: бронхоспазм у пацієнтів з анамнезом астми або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів.

Рідкісне: алергічний риніт.

Розлади шлунково-кишкового тракту

Поширені: шлунково-кишкові скарги, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, закрепи.

Захворювання печінки

Рідкісний: гепатит.

Захворювання шкіри та підшкірної тканини

Рідкісні: реакції на гіперчутливість, включаючи сорох, почервоніння, висип.

Дуже рідко: β блокатори можуть викликати або погіршувати псоріаз, псоріатичні висипи та випадіння волосся.

Захворювання опорно-рухової системи

Рідкісні: слабкість м’язів, судоми, артропатія.

Порушення репродуктивної системи

Рідкісне: імпотенція.

Загальні розлади

Поширена: астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), втома*.

Рідкісне: астенія (у пацієнтів з гіпертонією або ішемічною хворобою серця).

Лабораторні дослідження

Рідкісні: підвищений рівень тригліцеридів у крові, підвищена активність ферментів печінки плазми (AST, ALT).

* Застосовується лише до пацієнтів із гіпертонією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, є легкими і зникають протягом перших 1-2 тижнів.

У разі побічних ефектів або реакцій слід негайно повідомити лікаря.

Термін зберігання

3 роки.

Умови зберігання

Зберігайте при температурі не більше 25 °C в оригінальній упаковці, щоб захистити від вологи. Тримайте їх поза досяжністю дітей.

Упаковка

10 таблеток у пухирі, 3 або 5 пухирів у коробці.

Умови продажу

За рецептом.

Виробник

Merkle GmbH.

Адреса

Ludwig-Merkle-Straße 3, 89143 Blaubeuren, Німеччина.