Склад

активна речовина: ципрофлоксацин;

1 таблетка містить ципрофлоксацин гідрохлорид 596,388 мг у еквіваленті ципрофлоксацину 500 мг;

Додаткові компоненти: мікрокристалічна целюлоза, кукурудзяний крохмаль, магній стеарат, тальк, колоїдний безводний діоксид кремнію, глікол натрію крохмалю (тип A), гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, діоксид титану (E 171).

Форма дозування

Таблетки, покриті плівкою.

Основні фізикохімічні властивості: білі або кремово-білі таблетки, покриті овальним покриттям, з відбитком «500» з одного боку і гладкими з іншого.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Група фторхінолонів. Код ATC J01M A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Бактеріцидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального агента пояснюється його здатністю інгібувати топоізомерази типу II (ДНК-гіразу та внутрішньовенну топоізомеразу), які необхідні для багатьох процесів життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, ремонт і рекомбінація.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки

Ефективність головним чином залежить від взаємозв’язку між максимальною концентрацією ципрофлоксацину в сироватці (_Cmax) та мінімальною інгібуючою концентрацією (MIC) для бактеріального патогена, а також від області під кривою фармакокінетичної концентрації-часу (AUC) та MIC.

Механізм опору

Резистентність in  vitro до ципрофлоксацину зазвичай пов’язана з мутаціями цільового сайту, що виникають у топоізомеразі IV та гіразі ДНК внаслідок багатоступеневих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що виникає внаслідок вищезазначеного, варіюється. Окремі мутації зазвичай не призводять до клінічної резистентності, але множинні мутації зазвичай викликають клінічну резистентність до деяких або всіх представники класу фторхінолонів.

Механізми опору, такі як непроникність та/або відтік насос, можуть мати різний вплив на сприйнятливість до фторхінолонів залежно від фізико-хімічних властивостей різних представників цього класу та спорідненості транспортних систем до кожної активної речовини.  (характерна для Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Було зафіксовано розвиток плазмідно-опосередкованої резистентності, закодованої геномом qnr.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні пункти розділяють сприйнятливі штами від штамів із помірною чутливістю, при цьому останні

проти стійких штамів.

Рекомендації EUCAST

Мікроорганізми	Чутливість	Стійкість
Ентеробактерієві	£0,5 мг/л	> 1 мг/л
Pseudomonas spp.	£0,5 мг/л	> 1 мг/л
Acinetobacter spp.	£1 мг/л	> 1 мг/л
Staphylococcus spp.1	£1 мг/л	> 1 мг/л
Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis	£0,5 мг/л	> 0,5 мг/л
Neisseria gonorrhoeae (Neisseria gonorrhoeae)	£0.03 мг/л	> 0,06 мг/л
Neisseria meningitidis	£0.03 мг/л	> 0,06 мг/л
Контрольні пункти, не пов’язані з видом *	£0,5 мг/л	> 1 мг/л

¹ Staphylococcus spp. – Контрольні точки ципрофлоксацину мають значення для високодозової терапії.

* Контрольні точки, що не пов’язані з видом, були визначені переважно на основі фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і є незалежними від видово-специфічних VPC. Їх застосовують лише для видів, які не мають власних контрольних пунктів, і не для тих, у яких тест на сприйнятливість не рекомендується.

Поширеність набутої резистентності у ізольованих видів може варіюватися залежно від місця та часу, тому потрібна місцева інформація про стійкість, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За потреби слід звертатися за спеціальною консультацією, коли місцева поширеність резистентності досягає такого рівня, що користь препарату, принаймні при деяких типах інфекцій, викликає сумніви.

Наступні роди та види бактерій зазвичай чутливі до ципрофлоксацину (для  видів Streptococcus  див. розділ 4.4).

Чутливі (зазвичай) види мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Bacillus anthracis (1)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Aeromonas spp. Бручелла (Brucella spp.) Citrobacter koseri (Citrobacter koseri) Франциселла туларенсис Haemophilus ducreyi Haemophilus influenzae* Legionella spp. Moraxella catarrhalis* Neisseria meningitidis Пастерела сорти. Salmonella spp.* Shigella spp.* Vibrio spp. Yersinia pestis

Анаеробні мікроорганізми Mobiluncus

Інші мікроорганізми Chlamydia trachomatis ($) Chlamydia pneumoniae ($) Mycoplasma hominis ($) Mycoplasma pneumoniae ($)

Види, для яких може розвиватися набуття стійкість

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Enterococcus faecalis ($) Staphylococcus spp.* (2)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Acinetobacter baumannii+ Burkholderia cepacia+* Campylobacter spp.+* Citrobacter freundii* Аерогени Enterobacter Enterobacter cloacae* E. coli* Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae* Morganella morgana* Neisseria gonorrhoeae* Proteus mirabilis* Proteus vulgaris* Провіденсія spp. Pseudomonas aeruginosa* Pseudomonas aeruginosa флуоресценція Serratia marcescens*

Анаеробні мікроорганізми Пептострептокок види. Propionibacterium acnes

Мікроорганізми, спочатку стійкі до ципрофлоксацину

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Актиноміцети Enteroccus feecium Listeria monocytogenes

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Stenotrophomonas maltophilia

Анаеробні мікроорганізми Окрім згаданих вище

Інші мікроорганізми Mycoplasma genitalium Уреаплазма urealitycum

* Клінічна ефективність продемонстрована для чутливих ізолятів, як це клінічно показано. + Рівень опору ≥ 50% в одній або кількох країнах Європейського Союзу. $ Природна середня чутливість за відсутності набутого механізму опору. 1 Дослідження проводилися на експериментальних тваринах із повітряно-крапельною інфекцією  спорами Bacillus anthracis; ці дослідження доводять, що прийом антибіотиків одразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо можливо зменшити кількість спор нижче інфекційної дози. Рекомендації щодо використання ципрофлоксацину базуються переважно на даних про сприйнятливість in vitro у тварин, а також на обмежених отриманих даних на людях. Лікування протягом 2 місяців пероральним ципрофлоксацином 500 мг двічі на день вважається ефективним для профілактики інфекції сибіркою у дорослих. Лікар повинен звертатися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки. 2 Метицилін-резистентний S. aureus дуже часто також стійкий до фторхінолонів. Рівень метицилін-резистентності серед усіх типів стафілококів становить приблизно від 20% до 50% і зазвичай високий у лікарняних ізолятах.

Дані про доклінічну безпеку

На основі загальноприйнятих доклінічних даних про токсичність одноразової дози, токсичність повторної дози, канцерогенний потенціал або репродуктивну токсичність, конкретної небезпеки ципрофлоксацину для людей не виявлено.

Фармакокінетика.

Поглинання

Після перорального введення таблеток ципрофлоксацину в дозах 250 мг, 500 мг і 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре засвоюється, переважно з верхньої частини тонкої кишки. Cmax досягається за 1-2 години.

Одноразові дози 100750 мг забезпечували дозозалежний Cmax від 0,56 мг/л до 3,7 мг/л. Концентрація сироватки пропорційно зростала при дозах до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80%. Пероральна доза ципрофлоксацину 500 мг кожні 12 годин характеризувалася загальним AUC, еквівалентом внутрішньовенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину протягом 60 хвилин кожні 12 годин.

Поширення

Відсоток зв’язування ципрофлоксацину з білками крові є незначним (20-30%). Ципрофлоксацин міститься в плазмі переважно в неіонізованій формі і має значний об’єм розподілу при сталовій рівновазі, що становить 2-3 л/кг маси тіла; Вона досягає високих концентрацій у різних тканинах, таких як легені (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, препарати для біопсії), пазухи, запалені пошкоджені тканини та генітороїдні тканини (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація плазми вища.

Біотрансформація

Зафіксовано низькі концентрації наступних чотирьох метаболітів: деетиленціпрофлоксацин (_M1), сульфоципрофлоксацин (_M2), оксоципрофлоксацин (_M3) та формилципрофлоксацин (M4). Метаболіти проявляють антимікробну активність in vitro, але в меншій мірі, ніж материнська сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Випуск

Ципрофлоксацин виводиться переважно без змін нирками, а в меншій мірі — через кишечник. Період напіврозпаду плазми у людей із нормальною функцією нирок становить приблизно 4–7 годин.

Виключення ципрофлоксацину (% дози) пероральним введенням
Ім’я	Варіанти зняття коштів
	з сечею	з фекаліями
Ципрофлоксацин	44,7	25
Метаболіти (M 1-M4)	11,3	7,5

Нирковий кліренс становить 180300 мл/кг/год, а загальний кліренс — 480600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин піддається гломерулярній фільтрації та трубчастій секреції. При тяжкій нирковій недостатності період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину зумовлений переважно транскишковою секрецією та метаболізмом. 1% дози виводиться через жовчний тракт. Ципрофлоксацин міститься у високих концентраціях у жовчі.

Діти

Фармакокінетичні дані у дітей обмежені. У педіатричних дослідженнях (у дітей віком від 1 року і старше) не виявлено вікового зв’язку між Cmax і AUC. Після кількох доз (10 мг/кг тричі на добу) значущого зростання Cmax та AUC не спостерігалося. У 10 дітей із тяжким сепсисом віком до 1 року _Cmax становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6-8,3 мг/л) після годинної внутрішньовенної інфузії 10 мг/кг, що становило 7,2 мг/л (діапазон 4,7-11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8-32 мг*год/л) та 16,5 мг*год/л (діапазон 11-23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значення знаходяться в межах нормального діапазону, який був зафіксований у дорослих при терапевтичній дозі. Згідно з фармакокінетичними аналізами педіатричних пацієнтів з різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин, а пероральна біодоступність суспензії становить від 50% до 80%.

Показання

Шифран призначений для лікування наступних інфекцій (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»). Перед початком терапії слід приділяти особливу увагу всій доступній інформації щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо правильного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
• загострення хронічної обструктивної хвороби легень*;
• бронхолегеневі інфекції з муковісцидозом або бронхіектазом;
• пневмонія, набуття в спільноті.
• Хронічний гнійний середній отит середнього вуха.
• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями*.
• Інфекції сечовивідних шляхів:
• неускладнений гострий цистит*;
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
• Бактеріальний простатит.
• Інфекції статевих шляхів:
• гонококовий уретрит і цервіцит, спричинені сприйнятливими штаммами Neisseria gonorrhoeae;
• орхіепідидиміт, особливо спричинений сприйнятливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• Запальні захворювання тазу, особливо спричинені сприйнятливими штамами Neisseria gonorrhoeae.

У вищезазначених інфекціях генітальних шляхів, де  відомо або підозрюється як збудник Neisseria gonorrhoeae, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину та підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Шлунково-кишкові інфекції (наприклад, лікування діареї мандрівника).
• Внутрішньочеревні інфекції.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток і суглобів.
• Легенева форма сибірки (постекспозиційна профілактика та радикальне лікування).
• Лихоманка у пацієнтів з нейтропенією, спричиненою бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

• Бронхопульмональні інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa у пацієнтів із муковісцидозом.
• Складні інфекції сечовивідних шляхів і гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірки (постекспозиційна профілактика та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин також може використовуватися для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Лікування слід розпочинати лише лікарем, який має досвід лікування вищезазначених інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи 4.4 та «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»).

* Лише якщо інші антибактеріальні засоби, які часто призначаються для лікування цієї інфекції, виявилися неефективними або недоречними.

Протипоказання

Гіперчутливість до активного інгредієнта або інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-яких допоміжних компонентів препарату.

Одночасне використання ципрофлоксацину та тізанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Вплив інших препаратів на ципрофлоксацин

Препарати, які подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід використовувати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ 4.4).

Утворення хелатного комплексу

При одночасному використанні ципрофлоксацину (перорально) з лікарськими засобами, що містять полівалентні катіони та мінеральні добавки (наприклад, кальцій, магній, алюміній, залізо), фосфатоз’єднуючі полімери (наприклад, севеламер або карбонат лантану), сукралфати або антациди, а також препарати з великою буферною здатністю (наприклад, таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, знижує всмоктування ципрофлоксацину. Тому ципрофлоксацин слід приймати або за 1–2 години до, або щонайменше через 4 години після прийому цих препаратів. Це обмеження не застосовується до антацидів, що належать до класу блокаторів H2-рецепторів.

Харчування та молочна промисловість

Кальцій, що міститься в їжі, майже не впливає на засвоєння. Однак слід уникати одночасного вживання ципрофлоксацину та молочних або мінерально збагачених продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з високим вмістом кальцію), оскільки засвоєння ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенесід

Пробенісід впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне використання пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину в сироватці.

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (пероральна форма), що призводить до швидшого досягнення Cmax.  Вплив ципрофлоксацину на біодоступність не ідентифікований.

Омепразол

Одночасне використання ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження рівня Cmax та AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші препарати

Тізанідін

Тізанідін не слід використовувати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ 4.4). У клінічному дослідженні за участю здорових добровольців одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину виявило збільшення концентрації тизанідину в плазмі (7-кратне збільшення в діапазоні Cmax, 4-21-кратне збільшення в діапазоні; 10-кратне збільшення AUC, 6-24-кратне збільшення). Гіпотензивні та седативні побічні реакції пов’язані з підвищенням концентрації тізанідину в сироватці.

Метотрексат

Одночасне використання ципрофлоксацину може уповільнити трубчастий транспорт метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату в плазмі. Це може підвищити ймовірність негативних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом, тому їх одночасне використання не рекомендується (див. розділ 4.4).

Теофілін

Одночасне використання ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці, що, у свою чергу, може спричинити побічні реакції. У рідкісних випадках такі побічні реакції можуть бути загрозливими для життя або смертельними. Тому, коли ципрофлоксацин і теофілін використовуються одночасно, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці і, за потреби, знизити його дозу (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окпентифіліну) було зафіксовано підвищену концентрацію цих похідних у сироватці в сироватці.

Фенітоїн

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження концентрації фенітоїну в сироватці, тому рекомендується контролювати рівень препарату.

Циклоспорин

Було визначено тимчасове підвищення рівня сироваткового креатиніну при одночасному використанні ципрофлоксацину та препаратів, що містять циклоспорин. Тому необхідно регулярно (2 рази на тиждень) контролювати концентрацію креатиніну в сироватці у цих пацієнтів.

Антагоністи вітаміну K

Одночасне використання ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну K може посилити їхній антикоагулянтний ефект. Ступінь ризику може варіюватися залежно від типу інфекції, віку та загального стану пацієнта, тому важко точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормованого коефіцієнта (INR). Частий моніторинг INR слід проводити під час і одразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну K (наприклад, варфарин, аценокумарол, фенпрокумон, флуіндіон).

Дулоксетин

У клінічних дослідженнях одночасне застосування дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до підвищення AUC дулоксетину та Cmaxmax. Хоча клінічних даних про можливі взаємодії з ципрофлоксацином немає, подібні ефекти можна очікувати при одночасному використанні цих препаратів (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи при застосуванні»).

Ропінірол

У клінічних дослідженнях встановлено, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором помірного ізоферменту CYP450 1A2, призводить до підвищення Cmax та AUC ропініролу на 60% і 84% відповідно. Рекомендується моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози під час і одразу після одночасного застосування ципрофлоксацину (див. розділ 4.4).

Лідокаїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому P450 1A2, а також препаратів, що містять лідокаїн, показало, що зменшує внутрішньовенний кліренс лідокаїну на 22% у здорових добровольців. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що пов’язане з побічними реакціями при одночасному використанні цих препаратів.

Клозапін

Після одночасного введення 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів концентрація клозапіну та N-десметилклозапіну в сироватці зросла на 29% і 31% відповідно. Рекомендується клінічне спостереження та відповідне коригування дози клозапіну під час і одразу після одночасного застосування ципрофлоксацину (див. розділ 4.4).

Сілденафіл

Cmax та AUC силденафілу зросли приблизно вдвічі у здорових добровольців після одночасного перорального прийому 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід проявляти обережність при одночасному використанні ципрофлоксацину з силденафілом, а також враховувати співвідношення ризику та користі.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було виявлено, що флувоксамін, сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2, помірно пригнічує метаболізм агомелелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелелатину. Хоча клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному використанні (див. Таблицю 1). “Цитохром P450” у розділі “Спеціальні інструкції та заходи безпеки для використання”).

Zolpidem

Одночасне вживання ципрофлоксацину може підвищувати рівень золпідему в крові, тому одночасне застосування цих препаратів не рекомендується.

Особливості використання

Використання препарату слід уникати у пацієнтів, які раніше мали серйозні побічні реакції на хінолони або фторхінолони. Лікування таких пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику.

Довгострокові, інвалідні та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У дуже рідкісних випадках пацієнти, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про довготривалі (місяці або роки), що виводили з ладу та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, що впливають на різні системи організму, а іноді й на кілька систем одночасно (опорно-рухово-скелетні, нервові, психіатричні та сенсорні). Використання препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів серйозної побічних реакцій і проконсультуватися з лікарем.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не слід використовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Ципрофлоксацин слід використовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами для лікування цих інфекцій.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції репродуктивної системи

Стійкі до фторхінолону штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричиняти гонококовий уретрит, цервіцит, орхіепідидиміт і запальні захворювання тазу.

Відповідно, ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококкального уретриту або цервіциту лише у випадку виключення резистентності до ципрофлоксацину у Neisseria gonorrhoeae

Емпірична терапія ципрофлоксацином при орхіепідидиміті та запальних захворюваннях тазу слід застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними агентами (наприклад, цефалоспоринами), за винятком клінічних випадків, коли наявність ципрофлоксацин-резистентних штамів Neisseria gonorrhoeae виключена.

Якщо через 3 дні клінічного покращення не спостерігається, слід переглянути терапію.

Інфекції сечових шляхів

У Європейському Союзі існує тип резистентності до фторхінолонів, спричинений E. coli — найпоширенішим патогеном, що викликає інфекції сечових шляхів. При призначенні терапії лікарі рекомендують враховувати місцеву поширеність фторхінолонової резистентності при кишковій палці.

Одноразові дози ципрофлоксацину, які можуть застосовуватися при неускладненому циститі у жінок у пременопаузі, вважаються менш ефективними, ніж тривала терапія. Цей факт слід враховувати у зв’язку зі зростанням рівня  резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Внутрішньочеревні інфекції

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні післяопераційних внутрішньочеревних інфекцій є обмеженими.

Діарея мандрівника

При виборі продукту слід враховувати інформацію про стійкість до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у відвіданих країнах.

Інфекції кісток і суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати в поєднанні з іншими антимікробними засобами, залежно від результатів мікробіологічних тестів.

Легенева сибірка

Використання людьми базується на  даних про чутливість in vitro, дослідженнях на тваринах та обмежених даних про використання людиною. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa у пацієнтів із муковісцидозом

Клінічні дослідження включали дітей і підлітків віком від 5 до 17 років. Досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років є більш обмеженим.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит

Лікування інфекцій сечовивідних шляхів ципрофлоксацином слід розглядати, коли інше лікування неможливе. Лікування має базуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Клінічні дослідження оцінювали використання ципрофлоксацину у дітей і підлітків віком від 1 до 17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за допомогою мікробіологічного тестування при інших важких інфекціях відповідно до офіційних рекомендацій або після ретельної оцінки користі/ризику, коли інше лікування не може бути застосоване або коли традиційне лікування не дало результату.

Використання ципрофлоксацину при конкретних тяжких інфекціях, відмінних від згаданих вище, не було оцінено в клінічних випробуваннях, а клінічний досвід обмежений. Тому рекомендується обережно лікувати пацієнтів із такими інфекціями.

Гіперчутливість до препарату

Гіперчутливість і алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть виникати після однієї дози ципрофлоксацину (див. розділ 4.4) і становлять загрозу для життя. У такому випадку ципрофлоксацин слід припинити, а за потреби призначити відповідне медичне лікування.

Опорно-рухова система

Загалом, ципрофлоксацин не слід використовувати пацієнтам з історією захворювань сухожилля/хінолонів. Однак у рідкісних випадках, після мікробіологічного дослідження патогену та оцінки користі/ризику, цим пацієнтам може бути призначено ципрофлоксацин для лікування деяких тяжких інфекційних процесів, зокрема у разі невдачі стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. Тендиніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двосторонні, можуть виникнути вже через 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і навіть протягом кількох місяців після припинення лікування. Ризик тендиніту та розриву сухожилля підвищений у літніх пацієнтів, пацієнтів із порушеннями ниркової функції, пацієнтів із трансплантацією цілих органів та пацієнтів, які проходять супутне лікування кортикостероїдами. Тому слід уникати одночасного використання кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болісний набряк, запалення) слід припинити лікування препаратом і рекомендувати альтернативне лікування. Поранені кінцівки повинні бути належно оброблені (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати, якщо з’являються ознаки тендинопатії.

Ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс через можливе загострення симптомів цього захворювання (див. розділ 4.4).

Порушення зору

У разі порушення зору або помітного впливу на очі слід негайно звернутися до лікаря.

Світлочутливість

Доведено, що ципрофлоксацин викликає реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується уникати прямого сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання під час лікування (див. розділ 4.4).

Центральна нервова система (ЦНС)

Ципрофлоксацин, як і інші хінолони, відомий тим, що викликає судоми або знижує поріг тривоги про напади. Повідомлялося про випадки статусу епілептику. Ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями ЦНС, які можуть бути схильні до судом. Якщо виникають судоми, слід припинити ципрофлоксацин (див. розділ 4.4). Навіть після першого застосування ципрофлоксацину можуть виникати психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть перерости у суїцидальні думки та дії, такі як самогубство або спроба самогубства. У таких випадках ципрофлоксацин слід припинити.

Випадки полінейропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні порушення або слабкість м’язів, як окремо, так і в комбінації) були зафіксовані у пацієнтів, які отримували ципрофлоксацин. Ципрофлоксацин слід припинити у пацієнтів із симптомами невропатії, такими як біль, печіння, поколювання, оніміння та/або слабкість, щоб запобігти розвитку незворотних станів (див. розділ 4.4).

Периферична невропатія

Випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії були зафіксовані у пацієнтів, які лікувалися хінолонами та фторхінолонами, що призводило до парестезії, гіпоестезії, дисестезії або слабкості. У разі симптомів невропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнти, які приймають препарат, повинні повідомити свого лікаря, щоб запобігти розвитку потенційно незворотного стану.

Серцеві захворювання

Фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, слід застосовувати з обережністю пацієнтам із відомими факторами ризику подовження QT, зокрема:

• синдромом спадкового QT продовження;
• з одночасним застосуванням препаратів, які можуть подовжити інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу II і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• з некоригованим електролітним дисбалансом (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагнезмія);
• у присутності серцевих захворювань (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Літні пацієнти та молоді жінки можуть бути більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QTc. Тому фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, слід використовувати з обережністю в цих групах пацієнтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії», «Дозування та введення», «Передозування» та «Побічні ефекти»).

Аневризма аорти, дисекція аорти та регургітація клапана серця

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми та аортальної дисекції, особливо у літніх пацієнтів після прийому фторхінолонів. Випадки аневризми аорти та аортальної дисекції супроводжувалися розривом аорти (включаючи смерть) та побічними реакціями у пацієнтів, які приймали фоторхінолони (див. розділ 4.4).

Тому фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки користі/ризику та розгляду інших варіантів лікування у пацієнтів із сімейною або особистою історією аневризми аорти, аортальної дисекції чи серцевої недостатності, або за наявності інших факторів ризику:

• аневризма аорти, розшарування аорти та серцева недостатність (включаючи захворювання сполучного зв’язку, такі як, наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит або, крім аортальної аневризми, або дисекції аорти (включаючи судинні захворювання, такі як артеріит Такаясу, гігантоклітинний артеріит, атеросклероз, синдром Шегрена)) або додатково
• з аневризмою та розшаруванням аорти (наприклад, судинними захворюваннями, такими як артеріит Такаясу або артеріит гігантських клітин, атеросклероз або синдром Шегрена) або додатково:
• з регургітацією/недостатністю серцевих клапанів (наприклад, інфекційним ендокардитом).

Ризик аневризми та розшарування аорти, а також їх розриву, може бути підвищений у пацієнтів, які приймають препарат одночасно з системними кортикостероїдами.

У разі раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою до відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі розвитку гострої задишки, нового нападу серцебиття або набряку живота чи нижніх кінцівок.

Дисглікемія

Як і з іншими хінолонами, аномальні показники рівня глюкози в крові, включаючи гіпоглікемію та гіперглікемію, зазвичай у пацієнтів із цукровим діабетом, які отримують супутне лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Реєструвалися випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний моніторинг рівня глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом.

Шлунково-кишковий тракт

Виникнення тяжкої та стійкої діареї під час або після лікування (навіть через кілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток коліту, пов’язаного з антибіотиками (загрозливий життю з можливою летальністю) і потребувати термінового лікування (див. розділ 4.4). У таких випадках слід припинити застосування ципрофлоксацину та розпочати відповідну терапію. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані в такій клінічній ситуації.

Нирки та сечовивідна система

Було зафіксовано кристалярію, пов’язану з використанням ципрофлоксацину (див. розділ 4.4). Пацієнти, які отримують ципрофлоксацин, повинні отримувати достатньо рідини. Надмірної лужності сечі слід уникати.

Порушення нирок

Оскільки ципрофлоксацин переважно виводиться нирками без змін, у пацієнтів із порушенням функції нирок слід коригувати дозу відповідно до інформації, наведеної в розділі «Дозування та введення», щоб уникнути збільшення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

Повідомлялися випадки печінкового некрозу та загрозливої для життя печінкової недостатності при ципрофлоксацині (див. розділ 4.4). Якщо з’являються ознаки та симптоми захворювання печінки (такі як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, сорох або напруження передньої черевної стінки), лікування слід припинити.

Дефіцит глюкози-6-фосфатдегідрогенази

Гемолітичні реакції на ципрофлоксацин були зафіксовані у пацієнтів із дефіцитом глюкози-6-фосфатдегідрогенази. Таким пацієнтам слід уникати використання ципрофлоксацину, якщо очікувана користь не перевищує потенційний ризик. Водночас необхідно контролювати можливий прояв гемолізу.

Опір

Під час або після лікування ципрофлоксацином можуть бути виділені резистентні бактерії з клінічно значущою суперінфекцією або без неї. Існує певний ризик ізоляції ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні лікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром P450

Ципрофлоксацин інгібує CYP1A2, тому може спричинити підвищення концентрації в сироватці препаратів, які одночасно вводяться і також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофілін, клозапін, оланзапін, ропінірол, тизанідин, дулоксетин). Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Тому пацієнтів, які одночасно приймають ці препарати разом із ципрофлоксацином, слід ретельно контролювати на предмет можливих клінічних ознак передозування. Також може знадобитися визначення концентрації сироватки (наприклад, теофіліну) (див. розділ 4.4).

Метотрексат

Одночасне використання ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. розділ 4.4).

Вплив на результати лабораторних досліджень

Ципрофлоксацин in vitro може заважати результатам бактеріологічного дослідження Mycobacterium tuberculosis, пригнічуючи ріст культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів бактеріологічного дослідження у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Вагітність і лактація.

Вагітність. Дані про використання ципрофлоксацину у вагітних жінок свідчать про відсутність мальформацій або токсичності фето/неонатальної токсичності. Дослідження на тваринах не вказують на пряму чи непряму токсичність для розмноження. Вплив на незрілу тканину хряща спостерігався у молодих тварин і тварин, які піддавалися впливу хінолонів до народження, тому можливість пошкодження препарату суглобового хряща не можна виключати новонароджений/плід. Тому під час вагітності з Щоб запобігти небажаним впливам на плід, найкраще уникати використання ципрофлоксацину.

Період грудного вигодовування.  Ципрофлоксацин переходить у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобового хряща у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати під час грудного вигодовування.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Ципрофлоксацин може заважати пацієнту керувати та керувати механізмами через реакції нервової системи (див. розділ 4.4). Таким чином, здатність керувати автомобілем або керувати механізмами може бути порушена.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Дозу препарату слід визначати відповідно до показань, тяжкості та локалізації інфекції, чутливості збудника до ципрофлоксацину, функції нирок пацієнта, а у дітей і підлітків — за масою тіла. Якщо необхідно використовувати ципрофлоксацин у дозі, що не ділиться на 500 мг, застосовується інший препарат у відповідній дозі.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, характеристик клінічної картини та типу патогену.

Лікування інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати більших доз ципрофлоксацину та одночасного використання інших необхідних антибактеріальних засобів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальні захворювання тазу, внутрішньочеревні інфекції, інфекції при нейтропенії, інфекції кісток і суглобів) може вимагати одночасного використання інших необхідних антибактеріальних засобів, залежно від типу виявлених патогенів.

Дорослі

Показання		Добова доза, мг	Загальна тривалість лікування (може включати початкове парентеральне введення ципрофлоксацину)
Інфекції нижніх дихальних шляхів (включно з пневмонією, отриманою в спільноті)		від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	7-14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів	Загострення хронічного синуситу	від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	7-14 днів
	Хронічний гнійний середній отит	від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	7-14 днів
Інфекції сечових шляхів (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»)	Неускладнений гострий цистит	від 250 мг двічі на день до 500 мг двічі на день	3 дні
		Жінки до менопаузи можуть приймати одну дозу 500 мг
	Складний гострий цистит, неускладнений пієлонефрит	500 мг двічі на день	7 днів
	Складний пієлонефрит	від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	Лікування може тривати щонайменше 10 днів у деяких особливих клінічних випадках (наприклад, абсцес) понад 21 день
	Бактеріальний простатит	від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	2–4 тижні (гострий) і 4 до 6 тижнів (хронічний)
Статеві інфекції	Гонококовий уретрит і цервіцит	Одноразова доза 500 мг	1 день (одноразова доза)
	Орхіепідидиміт та Запальні захворювання тазу	від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	Щонайменше 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та внутрішньочеревної системи	Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, зокрема Shigella spp., за винятком  дизентерії типу 1 Shigella та емпіричного лікування важкої діареї мандрівників	500 мг двічі на день	1 день
	Діарея, спричинена  дизентерією типу Shigella	500 мг двічі на день	5 днів
	Діарея, спричинена  Vibrio cholerae	500 мг двічі на день	3 дні
	Тиф	500 мг двічі на день	7 днів
	Внутрішньочеревні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями	від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	5–14 днів
Інфекції шкіри та м’яких тканин		від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день		7–14 днів
Інфекції кісток і суглобів		від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день		максимум 3 місяці
Лихоманка у пацієнтів з нейтропенією, спричиненою бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин слід використовувати одночасно з відповідними антибактеріальними препаратами відповідно до офіційних рекомендацій		від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день		Терапія має бути Продовжуйте протягом усього періоду Період нейтропенії
Постекспозиційна профілактика та лікування легеневої сибірки у пацієнтів, яких можна лікувати перорально за клінічної необхідності. Препарат слід почати приймати якомога швидше після підозри або підтвердження контакту		500 мг двічі на день	60 днів з дати підтвердженого контакту з Bacillus anthracis

Діти та підлітки

Показання	Добова доза, мг	Загальна тривалість лікування (може включати початкове парентеральне введення ципрофлоксацину)
Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa у пацієнтів із муковісцидозом	20 мг/кг маси тіла двічі на день з максимальною одноразовою дозою 750 мг	10–14 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит	від 10 мг/кг маси тіла двічі на день до 20 мг/кг маси тіла двічі на день з максимальною одноразовою дозою 750 мг	від 10 до 21 дня
Постконтактна профілактика та лікування легеневої сибірки у пацієнтів, які можуть отримувати пероральне лікування за клінічної необхідності. Препарат слід почати приймати якомога швидше після підозри або підтвердження контакту	від 10 мг/кг маси тіла двічі на день до 15 мг/кг маси тіла двічі на день з максимальною одноразовою дозою 500 мг	60 днів з дати підтвердженого контакту з Bacillus anthracis
Інші тяжкі інфекції	20 мг/кг маси тіла двічі на день, максимальна доза 750 мг на одну дозу	За типами інфекцій

Літні пацієнти

Літнім пацієнтам слід отримувати дозу, скориговану відповідно до тяжкості інфекції та кліренсу креатиніну.

Порушення нирок і печінки

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів з порушеннями нирок:

Кліренс креатиніну [мл/хв/1,73м2]	Сироваткова креатиніна [мкмоль/л]	Пероральна доза [мг]
> 60	< 124	Бачиш. Звичайна доза
3060	124-168	250500 мг кожні 12 годин
< 30	>169	250500 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі	>169	250500 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі	>169	250500 мг кожні 24 години

У пацієнтів із порушенням печінки немає потреби змінювати дозування ципрофлоксацину.

Досліджень дозування ципрофлоксацину у дітей із порушенням ниркової та/або печінкової функції не проводилося.

Метод управління

Таблетки слід ковтати без жування і запивати рідиною. Їх можна приймати як з їжею, так і без нього. При прийомі на порожній шлунок активний інгредієнт засвоюється швидше. Таблетки ципрофлоксацину не слід приймати разом із молочними продуктами (наприклад, молоко, йогурт) або фруктовими соками з доданими мінералами (наприклад, апельсиновий сік, збагачений кальцієм) (див. розділ 4.4).

У важких випадках або якщо пацієнт не може приймати таблетки (включно з ентеральним харчуванням), рекомендується почати терапію внутрішньовенним ципрофлоксацином, доки не стане можливим перейти на пероральне введення.

Діти.

Застосування ципрофлоксацину у дітей і підлітків має здійснюватися відповідно до чинних офіційних рекомендацій. Лікування ципрофлоксацином має проводити лікар, який має досвід у лікуванні дітей і підлітків із муковісцидозом та/або тяжкими інфекціями.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку рандомізованого, подвійного сліпого дослідження ципрофлоксацину у дітей (ципрофлоксацин: n=335; середній вік = 6,3 роки; порівняльна група: n=349, середній вік = 6,2 роки; віковий діапазон: 1–17 років) показали частоту артропатії, підозрюваної як пов’язаної з препаратом (на відміну від клінічних ознак і симптомів, пов’язаних із ураганням суглобів) на 42-й день початку прийому в діапазоні 7,2% і 4%.  6% для основної групи та групи порівняння відповідно. Частота артропатії, викликаної ліками, через 1 рік спостереження становила відповідно 9% та 5,7%. Збільшення кількості випадків артропатій, пов’язаних із застосуванням препарату, не було статистично значущим. Однак лікування ципрофлоксацином у дітей і підлітків слід розпочинати лише після ретельної оцінки користі/ризику через можливий ризик побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Передозування

Передозування через прийом 12 г препарату повідомлялося як симптоми помірної токсичності. Гостре передозування при дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутанину живота, дискомфорт у животі, ниркову та печінкову недостатність, кристалірію та гематурію. Також повідомлялося про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних екстрених заходів у разі передозування, рекомендується контролювати функцію нирок, зокрема визначити pH сечі і, за потреби, підвищити її кислотність для запобігання кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатньо рідини. Антациди, що містять кальцій або магній, теоретично повинні зменшувати всмоктування ципрофлоксацину у разі передозування.

Лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%) виводиться гемодіалізом або перитонеальним діалізом.

У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT також рекомендується моніторинг ЕКГ.

Небажані наслідки

Найпоширенішими побічними реакціями на препарат були нудота, діарея, блювання, тимчасове підвищення рівня трансамінази, висип і реакції у місці ін’єкції.

Нижче наведено дані про побічні реакції на ципрофлоксацин, отримані в клінічних дослідженнях та післямаркетинговому моніторингу (перорально, парентеральні та послідовні способи введення). Частота виникнення визначається як: часто ³ 1/100, < 1/10; незвичайний ³ 1/1 000, < 1/100; рідко ³ 1/10000, < 1/1000; Дуже рідко, < 1/10000, частота невідома (не можна розрахувати за наявними даними).

Інфекції та вторгнення:

рідкісні: грибкові суперінфекції;

Рідкісний: коліт, пов’язаний з антибіотиками (дуже рідкісний – з можливою летальністю) (див. розділ 4.4).

Захворювання крові та лімфатичної систем:

Рідкісне: еозинофілія;

рідкісні: лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія;

Дуже рідкісні: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцітопенія (загрозлива життю),

Депресія кісткового мозку (яка загрожує життю пацієнта).

Порушення імунної системи:

рідкісні: алергічні реакції, алергія/ангіонабряк;

Дуже рідкісні: анафілактичні реакції, загрозливий для життя анафілактичний шок (див. розділ 4.4 для попереджень і попереджень), реакції, схожі на нудоту, схожі на сироваткові реакції.

Метаболізм і порушення харчування:

Рідкісне: зниження апетиту;

рідкісні: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону, гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для застосування»);

Дуже рідкісні: випадки гіпоглікемічної коми.

Психічні розлади*:

Рідко: психомоторна збудженість/тривожність;

Рідкісні: сплутаність і дезорієнтація, тривога, патологічні сни, депресія (з можливими суїцидальними думками/думками або спробами самогубства) (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи»), галюцинації;

Дуже рідкісні: психотичні реакції (з можливими суїцидальними думками/думками або спробами суїциду) (див. розділ «Особливі запобіжні заходи та запобіжні заходи для використання»).

Розлади нервової системи*:

Рідко: головний біль, запаморочення, порушення сну, смакові порушення;

рідкісні: парестезії та дизестезії, гіпоестезія, тремор, судоми (включаючи статус епілептичного (див. розділ 4.4), запаморочення;

дуже рідкісні: мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення запаху, внутрішньочерепна гіпертензія та псевдопухлини мозку;

Невідомо: периферична невропатія та полінейропатія (див. розділ 4.4).

Очні захворювання*:

рідкісні: порушення зору (наприклад, диплопія);

Дуже рідкісне: порушене сприйняття кольору.

Порушення слуху та лабіринту*:

Рідкісне: тинітус, втрата слуху/порушення слуху.

Серцеві захворювання**:

рідкісні: тахікардія;

невідомо: шлуночкова аритмія та піруетна тахікардія (torsades de pointes) (визначені переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження QT), продовження QT.

Судинні розлади**:

рідкісні: вазодилатація, гіпотонія, синкопа;

Дуже рідкісний: васкуліт.

Дихальні, грудні та медіастинальні захворювання:

Рідкісне: задишка (включно з астматичними станами).

Розлади шлунково-кишкового тракту:

Поширені: нудота, діарея;

Рідко: блювання, біль у шлунку та кишечнику, біль у животі, диспепсія, метеоризм;

Дуже рідкісний випадок: панкреатит.

Гепато-біліарні захворювання:

рідкісні: підвищений рівень трансамінази та білірубіну;

рідкісні: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит;

Дуже рідкісні: печінковий некроз (який у рідкісних випадках переходить до загрозливої для життя печінкової недостатності) (див. розділ 4.4).

Захворювання шкіри та підшкірної тканини:

рідкісні: висип, сорох, кропив’янка;

рідкісні: реакції фоточутливості (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»);

дуже рідкісні: петехії, багатоформна еритема, вузлова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (потенційно загрозливий для життя), токсичний епідермальний некроліз (потенційно загрозливий для життя);

Невідомо: гострий генералізований пустулез екзантеми.

Захворювання опорно-рухової системи та сполучної тканини*:

рідкісні: біль у опорно-руховому апараті (наприклад, кінцівка, поперек, біль у грудях), артралгія;

рідкісні: міалгія, артрит, підвищений тонус м’язів і м’язові судоми;

дуже рідкісні: слабкість м’язів, тендиніт, розриви сухожилля (переважно ахіллові сухожилля) (див. розділ 4.4), загострення симптомів міастенії гравісу (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»).

Захворювання нирок і сечовивідних шляхів:

рідкісне: порушення роботи нирок;

Рідкісні: ниркова недостатність, гематурія, кристалірія (див. розділ 4.4), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Порушення загального стану та реакції на місці ін’єкції:

рідкісні: астенія, лихоманка;

Рідкісне: набряк, надмірне потовиділення (гіпергідроз).

Лабораторні параметри:

Рідкісне: підвищена активність лужної фосфатази в крові;

рідкісні: підвищена активність амілази;

частота невідома: підвищення INR (у пацієнтів, які одночасно лікувалися антагоністами вітаміну K).

* У дуже рідкісних випадках пацієнти, які лікувалися хінолонами та фторхінолонами, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про довготривалі (місяці або роки) інвалідність і потенційно незворотні серйозні побічні реакції, що впливають на різні системи, а іноді й на кілька систем одночасно, а також на сенсорні органи (включаючи реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією),  депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, слуху, зору, смаку та нюху).

** У випадку аневризми аорти та розшарування аорти, що супроводжуються розшаруванням аорти (включаючи смерть), у пацієнтів, які лікували фторхінолінами, фіксувалися випадки регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для застосування»).

Використання для дітей

Захворюваність на артропатію, описана вище, базується на даних досліджень у дорослих пацієнтів. Артропатія частіше зустрічається у дітей (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Вони дозволяють безперервно контролювати співвідношення користі/ризику препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін зберігання

3 роки.

Умови зберігання

Зберігайте в оригінальній упаковці при температурі не більше 25 ^{°C, поза досяжністю дітей.}

Упаковка

10 таблеток у пухирі; 1 мозоль у картонній коробці.