Склад

активна речовина: ципрофлоксацин;

1 таблетка містить ципрофлоксацин гідрохлорид, еквівалентний 250 мг або 500 мг ципрофлоксацину;

Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тальк, кукурудзяний крохмаль, колоїдний безводний діоксид кремнію, стеарат магнію, кроскармелозний натрій, гіпромелоза, сорбінова кислота, діоксид титану (E 171), макрогол 6000, полісорбат 80, диметикон.

Форма дозування

Таблетки, покриті плівкою.

Основні фізичні та хімічні властивості: білі або кремово-білі таблетки, круглі, двоопуклі, покриті плівкою.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код ATC J01M A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ципролет — це антимікробний препарат групи фторхінолонів. Механізм дії ципрофлоксацину пов’язаний із впливом бактерій на гіразу ДНК (топоізомеразу), яка відіграє важливу роль у розмноженні бактеріальної ДНК. Ципролет®® має швидкий бактеріцидний ефект на мікроорганізми, які перебувають у стані спокою та розмножуються.

Спектр дії Ciprolet® включає такі типи грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів: E. salt, Shigella, Salmonella, Citrobacteria, Klebsiella, Enterobacter, Serratia, Hafnia, Edwardsiella, Proteus (індол-позитивний і індол-негативний), Providencia, Morganella, Providencia, Yersinia, Vibrio, Aeromonas, Plesiomonades, Pasteurella, Haemophilus influenzae, Campylobact, Pseudomonas aeruginosa, Legionella, Neisseria, Moraxella, Branhamella,  Acinetobacterium, Brucella, Staphylococcus, Streptococcus agalactiae, Listeria, Corynebacterium, Chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. Gardnerella, Flavobacterium, Alciligenes, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum мають різну сприйнятливість) або стійкі (Bacteroides, за кількома винятками).  Ципролет ефективний проти бактерій, які виробляють β-лактамазу. Ципролет активний проти патогенів, стійких майже до всіх антибіотиків, сульфонамідів і препаратів нітрофурану. Найбільш стійкими є Streptococcus faecium, Ureaplasma uralyticum, Nocardia asteroides та Treponema pallidum. Стійкість до Ciprolet®® розвивається повільно і поступово.^®

Фармакокінетика.

Cyprolet швидко і добре засвоюється після прийому препарату (біодоступність 50-85%). Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 60-90 хвилин. Об’єм розподілу становить 2-3 л/кг. Зв’язування білків у плазмі незначне (від 20 до 40%). Ципролет®® добре проникає в органи та тканини, кістки. Приблизно через 2 години після прийому його знаходять у тканинах і рідинах організму в концентраціях, які в багато разів перевищують концентрацію в крові.

Кіпролет® виводиться з організму переважно без змін: переважно нирками (50-70%). Період напіввиведення плазми після перорального введення становить 3–5 годин. Значна частина препарату також виводиться з жовчю та фекаліями (до 30%), тому лише значне порушення функції нирок призводить до уповільнення виділення.

Показання

Ципролет® призначений для лікування наступних інфекцій (див. розділи «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід приділяти особливу увагу всій доступній інформації щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо правильного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
• загострення хронічної обструктивної хвороби легень*;
• бронхолегеневі інфекції з муковісцидозом або бронхіектазом;
• пневмонія, набуття в спільноті.
• Хронічний гнійний середній отит середнього вуха.
• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями*.
• Інфекції сечовивідних шляхів:
• неускладнений гострий цистит*;
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
• Бактеріальний простатит.
• Гонококовий уретрит і цервіцит.
• Орхіепідидиміт, зокрема викликаний Neisseria gonorrhoeae.
• Запальні захворювання тазу, зокрема Neisseria gonorrhoeae.

У вищезазначених інфекціях генітальних шляхів, де відомо або підозрюється як збудник Neisseria gonorrhoeae, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину та підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Шлунково-кишкові інфекції (наприклад, лікування діареї мандрівника).
• Внутрішньочеревні інфекції.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток і суглобів.
• Лихоманка у пацієнтів з нейтропенією, спричиненою бактеріальною інфекцією.
• Легенева форма сибірки (постекспозиційна профілактика та радикальне лікування).

Діти та підлітки

• Бронхопульмональні інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa у пацієнтів із муковісцидозом.
• Складні інфекції сечовивідних шляхів і гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірки (постекспозиційна профілактика та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин також може використовуватися для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Лікування слід розпочати лише лікар, який має досвід у лікуванні муковісцидозу та/або тяжких інфекцій у дітей і підлітків (див. розділи «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання» та «Фармакологічні властивості»).

* Лише якщо інші антибактеріальні засоби, які зазвичай призначаються для лікування інфекції, виявилися неефективними або недоречними.

Протипоказання

Препарат не слід застосовувати у випадку гіперчутливості до активного інгредієнта – ципрофлоксацину – або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-яких допоміжних речовин препарату. Одночасне використання ципрофлоксацину та тізанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Вплив інших препаратів на ципрофлоксацин

Утворення хелатного комплексу

При одночасному використанні ципрофлоксацину (перорально) з формулами, що містять полівалентні катіони, мінеральними добавками (наприклад, кальцій, магній, алюміній, залізо), полімерами, що зв’язують фосфати (наприклад, севеламер), сукралфатами або антацидами, а також формулами з великою буферною ємністю (наприклад, таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, поглинання ципрофлоксацину знижується. Тому ципрофлоксацин слід приймати або за 1–2 години до, або щонайменше через 4 години після прийому цих препаратів.

Це обмеження не застосовується до антацидів, що належать до класу блокаторів H2-рецепторів.

Харчування та молочна промисловість

Кальцій, що міститься в їжі, майже не впливає на засвоєння. Однак слід уникати одночасного вживання ципрофлоксацину та молочних або мінерально збагачених продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з високим вмістом кальцію), оскільки засвоєння ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенесід

Пробенісід впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування препаратів, що містять пробенециди, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину в сироватці.

Вплив ципрофлоксацину на інші препарати

Тізанідін

Тізанідін не слід вводити одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ 4.4). У клінічному дослідженні здорових добровольців одночасне введення ципрофлоксацину та тизанідину виявило підвищення концентрації тізанідину в плазмі (7-кратне збільшення Cmax у діапазоні 4-21; 10-кратне збільшення AUC, діапазон 6-24). Гіпотензивні та седативні побічні реакції пов’язані з підвищенням концентрації тізанідину в сироватці.

Метотрексат

Одночасне введення ципрофлоксацину може уповільнити трубчастий транспорт (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату в плазмі. Це може підвищити ймовірність негативних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне використання не рекомендується (див. розділ 4.4).

Теофілін

Одночасне використання ципрофлоксацину та препаратів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в крові, що, у свою чергу, може призвести до розвитку побічних реакцій. У рідкісних випадках такі побічні реакції можуть бути загрозливими для життя або смертельними. Якщо неможливо уникнути одночасного використання цих препаратів, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці та адекватно знизити дозу (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи при вживанні»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного використання ципрофлоксацину та препаратів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окпентифілін), було зафіксовано підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці.

Фенітоїн

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження концентрації фенітоїну в сироватці, тому рекомендується контролювати рівень препарату.

Антагоністи вітаміну K

Одночасне використання ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну K може посилити їхній антикоагулянтний ефект. Підвищена активність пероральні антикоагулянти зафіксована у пацієнтів, які лікували антибактеріальними препаратами, зокрема фторхінолонами. Ступінь ризику може варіюватися залежно від типу інфекції, віку та загального стану пацієнта, тому важко точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормованого співвідношення (INR). Частий моніторинг INR слід проводити під час і одразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну K (наприклад, варфарин, аценокумарол, фенпрокумон, флуіндіон).

Ропінірол

У клінічних дослідженнях було встановлено, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором помірного ізоферменту CYP450 1A2, призводить до підвищення AUC та Cmax ропініролу на 60% і 84% відповідно. Рекомендується контролювати побічні ефекти ропініролу та відповідну корекцію дози під час і одразу після одночасного застосування ципрофлоксацину (див. розділ 4.4).

Клозапін

Після одночасного введення 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів концентрація клозапіну та N-десметилклозапіну в сироватці зросла на 29% і 31% відповідно. Рекомендується клінічне спостереження та відповідне коригування дози клозапіну під час і одразу після одночасного застосування ципрофлоксацину (див. розділ 4.4).

Препарати, які подовжують інтервал QT

Ципролет®, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ 4.4).

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, що призводить до швидшого досягнення максимальної концентрації в плазмі. Жодного впливу на біодоступність ципрофлоксацину не виявлено.

Омепразол

Одночасне використання ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження рівня Cmax та AUC ципрофлоксацину.

Лідокаїн

Було показано супутне використання ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому P450 1A2, а також препаратів, що містять лідокаїн, у здорових людей.

Зменшує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, може відбуватися взаємодія з ципрофлоксацином, що пов’язане з побічними реакціями і може розвиватися при одночасному прийомі цих препаратів.

Сілденафіл

Cmax та AUC силденафілу приблизно подвоїлися у здорових добровольців після перорального введення 50 мг силденафілу та одночасного введення 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід бути обережним при одночасному використанні Ципролета® з силденафілом і враховувати співвідношення ризику та користі.

Пероральні гіпоглікемічні засоби

Гіпоглікемія повідомлялася при одночасному введенні ципрофлоксацину та пероральних антидіабетичних препаратів, особливо сульфонілмочовини (наприклад, глібенкламід, глімепірид), що, ймовірно, пов’язано з посиленням дії пероральних антидіабетичних препаратів іпрофлоксацином (див. розділ 4.4).

Дулоксетин

Клінічні дослідження показали, що одночасне використання дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до підвищення AUC дулоксетину та Cmax Cmax. Хоча клінічних даних про можливі взаємодії з ципрофлоксацином немає, подібні ефекти можна очікувати при одночасному використанні цих препаратів (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи при застосуванні»).

Нестероїдні протизапальні препарати

Дослідження на тваринах показали, що комбінація дуже високих доз хінолонів (гібіторів гірези) та деяких нестероїдних протизапальних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може викликати судоми.

Циклоспорин

Було визначено тимчасове підвищення рівня креатиніну в плазмі при одночасному введенні ципрофлоксацину та препаратів, що містять циклоспорин. Тому у цих пацієнтів необхідно регулярно (2 рази на тиждень) контролювати концентрацію креатиніну в плазмі крові.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було виявлено, що флувоксамін, сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2, помірно пригнічує метаболізм агомелелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелелатину. Хоча клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному використанні (див. Таблицю 1). “Цитохром P450” у розділі “Спеціальні інструкції та заходи безпеки для використання”).

Zolpidem

Одночасне застосування ципрофлоксацину може підвищити рівень золпідему в крові, тому одночасне застосування цих препаратів не рекомендується.

Сполуки натрію

Цей препарат містить сполуки натрію. 1 таблетка 250 мг містить натрій 10 мг, 1 таблетка 500 мг містить натрій 20 мг. Слід бути обережним при використанні препарату у пацієнтів на дієті з контролем натрію.

Особливості використання

Використання ципрофлоксацину слід уникати пацієнтам, які раніше мали серйозні побічні реакції на фторхінолони. Лікування таких пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних методів лікування та після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику (див. розділ 4.4).

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не слід використовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції репродуктивної системи

Гонококовий уретрит, цервіцит, орхіепідидиміт та запальні захворювання тазу,

може бути спричинена фторхінолон-резистентними ізолятами Neisseria gonorrhoeae.

Ципрофлоксацин слід вводити одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами (наприклад, цефалоспорином), за винятком клінічних випадків, коли наявність ципрофлоксацин-резистентних штамів Neisseria gonorrhoeae виключена. Якщо через 3 дні клінічного покращення не спостерігається, слід переглянути терапію.

Інфекції сечових шляхів

У Європейському Союзі існує тип резистентності до фторхінолону від Escherichia coli, найпоширенішого патогену, що викликає інфекції сечових шляхів. При призначенні курсу терапії лікарі радять враховувати локальну поширеність резистентності до фторхінолонів Escherichia coli.

Одна доза ципрофлоксацину, яку можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок у менопаузі, очікується, що з кожною тривалістю лікування буде менш ефективною. Це особливо необхідно для врахування зростаючого рівня  резистентності E. coli до хінолонів.

Внутрішньочеревні інфекції

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні післяопераційних внутрішньочеревних інфекцій є обмеженими.

Діарея мандрівника

При виборі лікарського засобу слід враховувати інформацію про резистентність ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які відвідував пацієнт.

Інфекції кісток і суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати в поєднанні з іншими антимікробними препаратами, залежно від результатів мікробіологічних досліджень.

Легенева сибірка

Використання у людей базується на даних про сприйнятливість  in vitro, дослідженнях на тваринах та обмежених даних про використання людиною. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Діарея, пов’язана з антибіотиками, спричинена Clostridium difficile

Існують випадки діареї, пов’язаної з антибіотиками, спричиненої Clostridium difficile, яка може варіюватися від легкої діареї до смертельного коліту, майже з усіма антибактеріальними препаратами, включаючи ципрофлоксацин. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстої кишки, що, у свою чергу, призводить до надмірного росту Clostridium difficile.

Clostridium difficile виробляє токсини A і B, які сприяють розвитку діареї, пов’язаної з антибіотиками. Clostridium difficile виробляє велику кількість токсину, що призводить до підвищеної захворюваності та смертності через можливу стійкість до антимікробної терапії та необхідність колектомії. Слід враховувати можливість розвитку діареї, пов’язаної з антибіотиками, спричиненої  Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після прийому антибіотиків. Слід ретельно зібрати анамнез як про розвиток діареї, пов’язаної з антибіотиками, спричиненої Clostridium difficile протягом 2 місяців після лікування антибіотиками. Якщо розглядається або вже підтверджено діагностику діареї, пов’язаної з антибіотиками, спричиненої Clostridium difficile, застосовується застосування антибіотиків,  Залежно від клінічних результатів, необхідно коригувати баланс води-електролітів, враховувати потребу додаткового введення білкових препаратів і використовувати антибактеріальні препарати, до яких чутливий Clostridium difficile.

Діти та підлітки

Застосування ципрофлоксацину у дітей і підлітків має здійснюватися відповідно до чинних офіційних рекомендацій. Лікування ципрофлоксацином здійснюється лише лікарем, який має досвід ведення дітей і підлітків із муковісцидозом та/або тяжкими інфекціями. Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку рандомізованого, подвійного сліпого дослідження ципрофлоксацину у дітей (ципрофлоксацин: n=335, середній вік = 6,3 роки; порівняльна група: n=349, середній вік = 6,2 роки; віковий діапазон = 1–17 років) показали частоту артропатії, підозрюваної як пов’язаної з препаратом (на відміну від клінічних ознак і симптомів, пов’язаних із ураганням суглобів) на 42-й день початку прийому препарату в діапазоні 7,2% і 4,6% для груп дослідження та порівняння відповідно. Частота артропатії, викликаної ліками, через 1 рік спостереження становила відповідно 9% та 5,7%. Зростання кількості артропатій, пов’язаних із ліками, не було статистично значущим. Однак лікування ципрофлоксацином у дітей і підлітків слід розпочинати лише після ретельної оцінки користі/ризику через можливий ризик побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Бронхопульмональні інфекції при муковісцидозі

У клінічних дослідженнях брали участь діти та підлітки віком від 5 до 17 років. Досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років є більш обмеженим.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит

Лікування інфекцій сечовивідних шляхів ципрофлоксацином слід розглядати, коли інше лікування неможливе. Лікування має базуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Клінічні дослідження оцінювали використання ципрофлоксацину у дітей і підлітків віком від 1 до 17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане шляхом мікробіологічного тестування на інші інфекції відповідно до офіційних рекомендацій або після ретельної оцінки вигоди та ризику, коли інше лікування не може бути застосоване, або коли традиційне лікування не допомогло.

Використання ципрофлоксацину при конкретних тяжких інфекціях, відмінних від згаданих вище, не було оцінено в клінічних випробуваннях, а клінічний досвід обмежений. Тому рекомендується обережно лікувати пацієнтів із такими інфекціями.

Гіперчутливість до препарату

У деяких випадках після першої дози ципрофлоксацину можуть виникнути гіперчутливість і алергічні реакції (див. розділ 4.4), і про це слід негайно повідомити лікарю.

У рідкісних випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю. У деяких випадках їх спостерігають після першого прийому ципрофлоксацину. У такому випадку ципрофлоксацин слід припинити, а лікування анафілактичного шоку — негайно.

Опорно-рухова система

Загалом, ципрофлоксацин не слід використовувати пацієнтам з історією захворювань сухожилля/хінолонів. Однак у рідкісних випадках, після мікробіологічного дослідження патогену та оцінки користі/ризику, цим пацієнтам може бути призначено ципрофлоксацин для лікування деяких тяжких інфекційних процесів, зокрема у разі невдачі стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. Тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллове сухожилля), іноді двостороннє, може виникнути при ципрофлоксацині і може виникнути протягом перших 48 годин лікування. Були повідомлення про розриви сухожилля через кілька місяців після припинення лікування препаратом. Ризик тендинопатії може підвищуватися у літніх пацієнтів, у пацієнтів із порушенням функції нирок, у пацієнтів, які проходять трансплантацію органів, а також у осіб, які приймають кортикостероїди одночасно, тому слід уникати одночасного використання кортикостероїдів із цим препаратом. (див. розділ «Побічні ефекти»). Якщо з’являються ознаки тендиніту (наприклад, болісна набряк, запалення), слід припинити ципрофлоксацин і розглянути альтернативні методи лікування. Уражену кінцівку слід тримати у спокої, а кортикостероїди не застосовувати, якщо є ознаки тендинопатії.

Ципрофлоксацин застосовують з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс через можливе загострення симптомів цього захворювання (див. розділ 4.4).

Світлочутливість

Доведено, що ципрофлоксацин викликає реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується уникати прямого сонячного світла або ультрафіолетового випромінювання під час лікування (див. розділ 4.4).

Порушення зору

У разі порушення зору або помітного впливу на очі слід негайно звернутися до лікаря.

Центральна нервова система

Хінолони викликають судоми або знижують поріг готовності до судом. Ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями ЦНС, які можуть бути схильні до судом. Якщо виникають судоми, слід припинити ципрофлоксацин (див. розділ 4.4). Навіть після першої дози ципрофлоксацину можуть виникати психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть перерости у суїцидальні думки та дії, такі як самогубство або спроби самогубства. У таких випадках слід припинити прийом ципрофлоксацину та вжити необхідних заходів у даній клінічній ситуації.

Периферична невропатія

Випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії були зафіксовані у пацієнтів, які приймали ципрофлоксацин, що проявляється парестезією, гіпоестезією, дисестезією або слабкістю (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні порушення або слабкість м’язів, як самостійно, так і в комбінації). Ципрофлоксацин слід припинити у пацієнтів із симптомами невропатії, включаючи біль, печіння, поколювання, оніміння та/або слабкість, а перед продовженням лікування препаратом слід проконсультуватися з лікарем, щоб запобігти розвитку незворотних станів (див. розділ 4.4).

Серцеві захворювання

Використання ципрофлоксацину було пов’язане з випадками продовження QT (див. розділ 4.4).

Фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, слід застосовувати з обережністю пацієнтам із відомими факторами ризику подовження QT, зокрема:

• синдромом спадкового QT продовження;
• з одночасним застосуванням препаратів, які можуть подовжити інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу II і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• з некоригованим електролітним дисбалансом (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагнезмія);
• у присутності серцевих захворювань (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Жінки та літні пацієнти можуть бути більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QTc. Тому фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, слід застосовувати з обережністю в цих групах пацієнтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії», «Метод введення та дози», «Передозування», «Побічні ефекти»).

Шлунково-кишковий тракт

Якщо під час або після лікування (навіть через кілька тижнів) виникає важка та стійка діарея, про це слід повідомити лікарю, оскільки цей симптом може приховувати важке захворювання шлунково-кишкового тракту (наприклад, псевдомембранозний коліт, який може бути смертельним), що потребує негайного лікування (див. розділ 4.4). У таких випадках слід припинити прийом ципрофлоксацину та розпочати відповідну терапію (наприклад, ванкоміцин, 4 x 250 мг/день перорально). Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовивідна система

Оскільки ципрофлоксацин виводиться нирками у майже незмінній формі, у пацієнтів із порушеною функцією нирок слід коригувати дозу відповідно до розділу «Дозування та введення», щоб уникнути збільшення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Було зафіксовано кристалярію, пов’язану з використанням ципрофлоксацину (див. розділ 4.4). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатньо рідини. Надмірної лужності сечі слід уникати.

Гепатобіліарна система

Повідомлялися випадки печінкового некрозу та загрозливої для життя печінкової недостатності при ципрофлоксацині (див. розділ 4.4). Якщо з’являються ознаки та симптоми захворювання печінки (такі як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, сорох або напруження передньої черевної стінки), лікування слід припинити. Також можуть бути виявлені тимчасові підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази та холестатичної жовтяни, особливо у пацієнтів із попередніми ушкодженнями печінки, які лікували ципрофлоксацин (див. розділ 4.4).

Дефіцит глюкози-6-фосфатдегідрогенази

Гемолітичні реакції на ципрофлоксацин були зафіксовані у пацієнтів із дефіцитом глюкози-6-фосфатдегідрогенази. Таким пацієнтам слід уникати використання ципрофлоксацину, якщо потенційна користь не перевищує ризик. У такому випадку слід спостерігати можливий прояв гемолізу.

Опір

Під час або після лікування ципрофлоксацином можуть бути виділені резистентні бактерії з клінічно значущою суперінфекцією або без неї. Існує певний ризик ізоляції ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні лікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром P450

Ципрофлоксацин помірно інгібує CYP450 1A2 і тому може спричиняти підвищення концентрації в сироватці речовин, які одночасно вводяться і також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін, оланзапін, ропінірол, тізанідин, агомелатин). Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Підвищення концентрації в плазмі, пов’язаних із специфічними побічними реакціями, визначається інгібуванням їхнього метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Тому пацієнтів, які приймають ці препарати одночасно з ципрофлоксацином, слід ретельно контролювати можливі клінічні ознаки передозування. Також може знадобитися визначення концентрації сироватки лікарського засобу (наприклад, теофіліну) (див. розділ 4.4).

Метотрексат

Одночасне використання ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. розділ 4.4).

Вплив на результати лабораторних досліджень

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати культури Mycobacterium spp., пригнічуючи ріст культури Mycobacterium, що може призвести до хибнонегативних культур у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Пацієнти з підвищеним ризиком аневризми, дисекції аорти та регургітації/недостатності серцевих клапанів

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та дисекції аорти, особливо у літніх пацієнтів, а також регургітації аортального та мітрального клапанів після прийому фторхінолонів.

Випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнених розривом (включно з летальністю), а також регургітації/недостатності будь-якого з серцевих клапанів, повідомлялися у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ 4.4).

Тому фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користі до ризику та після розгляду інших терапевтичних варіантів у пацієнтів із позитивною сімейною історією аневризми або вродженої клапанної хвороби серця, або у пацієнтів із існуючим діагнозом аортальної аневризми та/або розшарування аорти або захворювання клапанів серця, або за наявності інших факторів ризику чи схильних станів:

як при аортальній аневризмі, так і при регургітації/недостатності серцевих клапанів (наприклад, при сполучних захворюваннях, таких як синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит, або додатково при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинних захворюваннях, таких як артеріит Такаясу або гігантоклітинний артеріт, відомий атеросклероз або синдром Шегрена), або додатково при регургітація/недостатність серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит).

Ризик аневризми, розтину та розриву аорти може підвищуватися у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

У разі раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділенні невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.

Коливання рівня глюкози в крові

Фторхінолони можуть викликати аномальний рівень глюкози в крові, включно з гіперглікемією та гіпоглікемією (див. розділ 4.4), зазвичай у пацієнтів із цукровим діабетом, які отримують одночасне лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Існують дані про тяжкі випадки гіпоглікемії, що призводять до коми. Таким пацієнтам рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози в крові.

Довгострокові, паралізуючі, потенційно незворотні серйозні побічні реакції.

Дуже рідко, у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та раніше визначених факторів ризику, повідомляли про довготривалі (від кількох місяців до кількох років), але потенційно незворотні серйозні побічні реакції за участю різних, іноді кількох органів (опорно-рухово-скелетний, нервовий, психічний та сенсорний), незалежно від віку та раніше визначених факторів ризику. Використання ципрофлоксацину слід негайно припинити при виявленні перших ознак або симптомів серйозної побічної реакції, а також негайно звернутися за медичною допомогою.

Вагітність і лактація.

Вагітність.

Дані про використання ципрофлоксацину під час вагітності свідчать про відсутність мальформацій або токсичності фето/неонаталь. Експерименти на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на розмноження. Вплив на незрілу тканину хряща спостерігався у молодих тварин і тварин, які піддавалися впливу хінолонів до народження, тому не можна виключати можливість пошкодження суглобового хряща новонародженого/плода. Тому найкраще уникати прийому ципрофлоксацину під час вагітності як запобіжний захід.

Період грудного вигодовування.

Ципрофлоксацин переходить у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобового хряща у новонароджених, ципрофлоксацин не слід використовувати під час грудного вигодовування.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Фторхінолони, які містять ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати та керувати механізмами через реакції ЦНС (див. розділ 4.4). Таким чином, здатність керувати транспортними засобами та керувати машинами може бути порушена.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Дозу слід визначати відповідно до показань, тяжкості та місця розташування інфекції, чутливості патогену до ципрофлоксацину, функції нирок пацієнта, а також у дітей і підлітків, залежно від маси тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, характеристик клінічної картини та типу патогену.

Лікування інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacterium або staphylococci), може вимагати більших доз ципрофлоксацину та одночасного введення інших необхідних антибактеріальних засобів.

Лікування певних інфекцій (наприклад, запальних захворювань тазу,

(тобто внутрішньочеревні інфекції, інфекції у пацієнтів з нейтропенією, інфекції кісток і суглобів) можуть потребувати одночасного введення інших необхідних антибактеріальних засобів залежно від типу виявлених патогенів.

Дорослі

Показання		Добова доза, мг	Загальна тривалість лікування (може включати початкове парентеральне введення ципрофлоксацину)
Інфекції нижніх дихальних шляхів		500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	7–14 днів
Хронічний гнійний середній отит		500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	7–14 днів
Загострення хронічного синуситу		500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	7–14 днів
Інфекції сечових шляхів	Неускладнений гострий цистит	250 мг до 500 мг двічі на день	3 дні
		Жінки до менопаузи можуть приймати одну дозу 500 мг
	Гострий пієлонефрит	500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	У деяких особливих клінічних випадках (наприклад, абсцеси) лікування може бути продовжене щонайменше на 10 днів. 21 день
	Складні інфекції сечовивідних шляхів	500 мг двічі на день	7 днів
	Бактеріальний простатит	500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	2–4 тижні (гострий) і 4–6 тижнів (хронічний)
Гонококовий уретрит і цервіцит		Одноразова доза 500 мг	1 день (одноразова доза)
Орхієпідидиміт		500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	Щонайменше 14 днів
Запальні захворювання тазу		500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	Щонайменше 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту		500 мг двічі на день	1 день
Внутрішньочеревні інфекції	Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, зокрема Shigella spp., виключаючи Shigella dysenteriae, типу 1 та тяжку діарею подорожей як емпіричне лікування	500 мг двічі на день	1 день
	Діарея, спричинена  дизентерією типу Shigella	500 мг двічі на день	5 днів
	Діарея, спричинена  Vibrio cholerae	500 мг двічі на день	3 дні
	Тиф	500 мг двічі на день	7 днів
	Внутрішньочеревні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями	500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	5–14 днів
Інфекції шкіри та м’яких тканин		500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	7–14 днів
Інфекції кісток і суглобів		500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	Максимум 3 місяці
Лихоманка у пацієнтів з нейтропенією, спричиненою бактеріальною інфекцією		500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день	Терапію слід продовжувати протягом усього періоду нейтропенії
Легенева сибірка		500 мг двічі на день	60 днів з дати підтвердженого контакту з Bacillus anthracis

Діти та підлітки

Показання	Добова доза, мг	Загальна тривалість лікування (може включати початкове парентеральне введення ципрофлоксацину)
Бронхопульмональні інфекції з муковісцидозом	20 мг/кг маси тіла двічі на день при максимальній дозі 750 мг	10–14 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит	10 мг/кг маси тіла двічі на день до 20 мг/кг маси тіла двічі на день з максимальною дозою 750 мг	Від 10 до 21 дня
Інші тяжкі інфекції	20 мг/кг маси тіла двічі на день з максимальною дозою 750 мг на одну дозу	За типом інфекцій

Літні пацієнти

Літнім пацієнтам слід отримувати дозу, скориговану відповідно до тяжкості інфекції та кліренсу креатиніну.

Порушення нирок і печінки

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів з порушеннями нирок:

Кліренс креатиніну [мл/хв/1,73м2]	Сироваткова креатиніна [мкмоль/л]	Пероральна доза [мг]
> 60	< 124	Бачиш. Звичайна доза
30 – 60	124 – 168	250 – 500 мг кожні 12 годин
< 30	>169	250 – 500 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі	>169	250 – 500 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі	>169	250 – 500 мг кожні 24 години

У пацієнтів із порушенням печінки немає потреби змінювати дозування ципрофлоксацину.

Досліджень дозування ципрофлоксацину у дітей із порушенням ниркової та/або печінкової функції не проводилося.

Метод управління

Таблетки слід ковтати без жування і запивати рідиною. Їх можна приймати як з їжею, так і без нього. При прийомі на порожній шлунок активний інгредієнт засвоюється швидше. Таблетки ципрофлоксацину не слід приймати разом із молочними продуктами (наприклад, молоко, йогурт) або фруктовими соками з доданими мінералами (наприклад, апельсиновий сік, збагачений кальцієм) (див. розділ 4.4).

У важких випадках або якщо пацієнт не може приймати таблетки (включно з ентеральним харчуванням), рекомендується почати терапію внутрішньовенним ципрофлоксацином, доки не стане можливим перейти на пероральне введення.

Діти.

Застосування ципрофлоксацину у дітей і підлітків має здійснюватися відповідно до чинних офіційних рекомендацій. Лікування ципрофлоксацином має проводити лише лікар, який має досвід у веденні дітей і підлітків із муковісцидозом та/або тяжкими інфекціями.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку ципрофлоксацину у дітей свідчать про частоту артропатії, яка, ймовірно, пов’язана з ципрофлоксацином (на відміну від клінічних ознак і симптомів, пов’язаних із ураганням суглобів). Збільшення кількості випадків артропатії, пов’язаних із використанням ципрофлоксацину, не було статистично значущим. Однак лікування ципрофлоксацином у дітей і підлітків слід розпочинати лише після ретельної оцінки користі/ризику через можливий ризик побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Передозування

Передозування через прийом 12 г препарату повідомлялося як симптоми помірної токсичності. Гостре передозування при дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутанину живота, дискомфорт у животі, ниркову та печінкову недостатність, кристалірію та гематурію. Також повідомлялося про оборотну ниркову токсичність. Окрім звичайних екстрених заходів у разі передозування, наприклад, спорожнення шлунка з послідовним прийомом медичного вугілля, рекомендується контролювати функцію нирок, зокрема визначити pH сечі і, за потреби, підвищити її кислотність для запобігання кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатньо рідини.

Антациди, що містять кальцій або магній, теоретично можуть зменшити всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

Лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%) виводиться гемодіалізом або перитонеальним діалізом.

У разі передозування слід застосовувати симптоматичне лікування. Моніторинг ЕКГ слід проводити через можливість подовження інтервалу QT.

Небажані наслідки

Найпоширенішими побічними реакціями на препарат були нудота та діарея.

Нижче наведено дані про побічні реакції на ципрофлоксацин із клінічних досліджень та післямаркетингового моніторингу (перорально, парентеральне та послідовне застосування).

При аналізі частоти виникнення враховуються дані пероральних та внутрішньовенних шляхів введення ципрофлоксацину.

Прояви органної системи	Часто (≥ 1/100 до <1/10)	Надзвичайно (≥ від 1/1000 до <1/100)	Єдиний (≥ від 1/10 000 до <1/1000)	Рідкісні (≤ 1/10 000)	Частота невідома (не можна обчислити з наявних даних)
Інфекції та зараження		Грибкові суперінфекції	Коліт, пов’язаний з антибіотиками (дуже рідкісний — з можливою летальністю) (див. розділ «Попередження та запобіжні заходи для використання»)
Захворювання гемопоетичної та лімфатичної систем		Еозинофілія	Лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія	Гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцітопенія (загрозлива життю), депресія кісткового мозку (загроза життю)
Порушення імунної системи			Алергічні реакції, алергія/ангионабряк	Анафілактичні реакції, анафілактичний шок (загрозливий для життя) (див. розділ 4.4), нудота, схожі на сироваткові реакції
Метаболізм і порушення харчування		Зниження апетиту, анорексія	Гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ 4.4)		Гіпоглікемічна кома
Психічні розлади*		Психомоторна збудливість/тривожність	Плутанина і дезорієнтація, тривога, патологічні сни, депресія (з можливими суїцидальними думками/думками або спробами самогубства), галюцинації	Психотичні реакції (з можливими суїцидальними/суїцидальними думками або спробами самогубства) (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»)	Манія, гіпоманія
Захворювання нервової системи*		Головний біль, слабкість, порушення сну, порушення смаку, запаморочення	парестезії, дизестезії, гіпоестезії, тремор, судоми (включно зі статусом епілептика) (див. розділ 4.4), запаморочення	Мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення запаху, внутрішньочерепна гіпертензія, псевдопухлини мозку	Периферична невропатія та полінейропатія (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для застосування»)
Очні захворювання*			Візуальні порушення (наприклад, диплопія)	Порушення кольорового зору
Порушення слуху та рівноваги*			Тинітус, втрата слуху/порушення слуху
Серцеві захворювання**			Тахікардія		Шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (torsades de pointes) (визначена переважно у пацієнтів із факторами ризику продовження QT)*, продовження QT
Судинні розлади**			Вазодилатація, гіпотонія, непритомність	Васкуліт
Захворювання дихання, грудної та медіастинальної відділів			Задишка (включаючи астматичні стани)
Розлади шлунково-кишкового тракту	Нудота, діарея	Блювання, біль у шлунку та кишечнику, черевна порожнина Біль, диспептичні розлади, метеоризм, втрата апетиту, анорексія	Коліт, пов’язаний з антибіотиками (дуже рідкісний – можливо, смертельний) (див. розділ 4.4)	Панкреатит
Захворювання гепатобіліарної системи		Підвищений рівень трансамінази та білірубіну	Порушення печінки, холестатична жовтяниця, гепатит	Некроз печінки (який дуже рідко переходить у небезпечну для життя печінкову недостатність) (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»)
Захворювання шкіри та підшкірної тканини		Висип, свербіж, кропив’янка	Реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»)	Петехії, багатоформна еритема, вузловий еритем, синдром Стівенса-Джонсона (потенційно загрозливий для життя), токсичний епідермальний некроліз (потенційно загрозливий для життя)	Гостра генералізована пустулозна екзантема (AGE), реакція на препарати з еозинофілією та системні симптоми (DRESS).
Захворювання опорно-рухової системи та сполучної тканини*		Біль у опорно-руховому апараті (наприклад, кінцівки, нижня частина спини, груди), артралгії	Міалгії, артрит, підвищений тонус м’язів і м’язові судоми	Слабкість м’язів, тендиніт, розриви сухожилля (переважно ахіллові сухожилля) (див. розділ 4.4), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»)
Захворювання нирок і сечової системи		Порушення нирок	Ниркова недостатність, гематурія, кристалярія (див. розділ 4.4), тубулоінтерстиціальний нефрит
Аномалії загального стану та реакції на місці ін’єкції*		Астенія, лихоманка	Набряк, надмірне потовиділення (гіпергідроз)
Лабораторні значення		Підвищена активність ферментів печінки (активність лужної фосфатази крові, підвищений рівень трансамінази, підвищений рівень білірубіну)	Порушення рівня протромбіну, підвищена активність амілази та ліпази, коливання рівня глюкози в крові (гіперглікемія, гіпоглікемія)		Збільшення міжнародного нормованого співвідношення (INR) (у пацієнтів, які лікували антагоністи вітаміну K)
Ендокринні розлади					Синдром порушеного виділення антидіуретичних гормонів (СДУГ)

* Ці реакції були зафіксовані в період після маркетингу і спостерігалися переважно у пацієнтів із додатковими факторами ризику продовження QT (див. розділ 4.4).

** – Випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), а також регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця повідомлялися у пацієнтів, які лікували фторхінолонами (див. розділ 4.4).

Використання для дітей

Захворюваність на артропатію, описана вище, базується на даних досліджень у дорослих пацієнтів. Артропатія частіше зустрічається у дітей (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»).

Також повідомлялися про побічні реакції на препарат, такі як алергічний набряк; знижений апетит і кількість їжі; Гіпоглікемія; порушення поведінки; суїцидальні думки; спроба самогубства; гіпереестезію; Баблз; гострий генералізований екзантематозний пустулез; почувався погано; порушення ходи; підвищення міжнародного нормованого співвідношення (INR) у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну K; тимчасове порушення функції печінки; Біль; Серцебиття; тріпотіння передсердь; шлуночкові ектопії; артеріальна гіпертензія; стенокардія пектора; інфаркт міокарда; зупинку серця; тромбоз судин головного мозку; флебіт; безсоння; маніакальна реакція; атаксія; млявість; Slumber; Слабкість; Malaise; Фобія; Деперсоналізація; болючість слизової порожнини рота; кандидоз слизової порожнини ротової порожнини; Дисфагія; кишкове перфорування; шлунково-кишкові кровотечі; лімфаденопатія; підвищений рівень ліпази; порушення суглобів; загострення подагри; Джейд; Поліурія; розлади сечовипускання; кров’я з уретри; вагініт; ацидоз; біль у молочних залозах; носові кровотечі; легеневий або гортанний набряк; Гикавка; Гемоптиз; Бронхоспазм; легеневу емболію; фототоксичні реакції; Tides; мурашки; набряк обличчя; Шия; Губи; кон’юнктива; Руки; шкірний кандидоз; Гіперпігментація; Пітніє; зниження гостроти зору; подвійне бачення; біль в очах; розлади смаку; Ахроматопсія.

Побічні реакції на ципрофлоксацин, зафіксовані під час післямаркетингового моніторингу, включали: збудження, ексфоліативний дерматит, еритему, гіперестезію, гіпертонію, метгемоглобінемію, підвищену INR; у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, кандидоз (перорально, шлунково-кишковий, вагінальний), міастенія, ністагм, полінейропатія, гіперкаліємія, змінений протромбінний час, психоз, підвищення рівня тригліцеридів, гаммаглутамілтрансферазу в крові, сечову кислоту, зниження рівня гемоглобіну, геморагічний діатез, підвищений рівень моноцитів, лейкоцитоз, циліндрурію, випадки гіпоглікемічної коми.

* Дуже рідко повідомлялися про тривалі (від кількох місяців до кількох років), непрацездатних, потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, які впливали на різні, іноді одночасно і на різні органи та сенсорні системи (включаючи реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресію, втому, порушення пам’яті, порушення сну,  порушення слуху, зору, смаку та нюху) у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від раніше виявлених факторів ризику.

Термін зберігання

3 роки.

Умови зберігання

Тримайте поза досяжністю дітей у їхній оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C

Упаковка

10 таблеток у пухирі, 1 мозоль у пачці.