1 таблетка містить 80 мг гліклазиду у 100% речовини;

Додаткові речовини: лактоза моногідрат, мікрокристалічна целюлоза, повідон, кальцієвий стеарат, тальк.

Форма дозування

Планшети.

Основні фізичні та хімічні властивості: білі або білі таблетки з кремовим відтінком кольору з плоскою поверхнею, штрихом і скосом.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що знижують глюкозу, за винятком інсулінів. Сульфонаміди, похідні сечовини. Гліклазид. Код ATC A10B B09.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Гліклазид є похідним сульфонілмочевини і належить до синтетичних пероральних гіпоглікемічних препаратів другого покоління. Препарат відновлює ранній пік секреції інсуліну, впливає на транспорт кальцію в B-клітинах підшлункової залози. Особливість хімічної структури препаратів другого покоління визначає їхню більшу спорідненість із рецептором сульфонілмочевини на мембрані B-клітин. Ця дія реалізується таким механізмом: зменшенням проникності мембрани B-клітин для іонів калію ®, деполяризацією мембрани, надходженням іонів кальцію через канали, відкриття яких залежить від зміни електричного потенціалу мембрани, збільшення ® концентрації внутрішньоклітинного кальцію ® та вивільнення інсуліну ® з цитоплазматичних гранул. Гліклазид вибірково з високою спорідненістю, і оборотно зв’язується з регуляторною субодиницею CATP у в-клітинних трубочках підшлункової залози. Гліклазид підвищує ефективність інсуліну, знижує інсулінорезистентність, збільшуючи використання та накопичення глюкози в м’язах і зменшуючи її синтез у печінці. Препарат підсилює метаболізм глюкози, що стимулює інсулін, прискорює його транспорт до тканин, а також активує м’язову глікогенсинтетази. Гіпоглікемічна дія гліклазиду стимулює секрецію ендогенного інсуліну. Гіпоглікемічний ефект слабко виражений.

Гліклазид запобігає розвитку діабетичних судинних ускладнень, зокрема мікроангіопатії та атероматозної макроангіопатії. Цей ефект досягається шляхом зменшення адгезії та агрегації тромбоцитів, нормалізації метаболізму простагландинів (баланс яких порушується при цукровому діабеті) та підвищення фібринолітичної активності кровоносних судин. Крім того, препарат є потужним інгібітором вільних радикалів (при цукровому діабеті спостерігається значне збільшення їх вироблення), нормалізує судинну проникність, запобігає розвитку мікротромбозу та атерогенезу. Гліклазид зменшує інтенсивність окисного стресу. Гліклазид зменшує відкладення ліпідів із утворенням атеросклеротичних бляшок. Препарат сприяє схудненню, нормалізує метаболізм ліпідів (знижує концентрацію холестерину, тригліцеридів, вільних жирних кислот у плазмі крові).

Фармакокінетика.

Гліклазид швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Споживання їжі та її природа не впливають на швидкість і ступінь її засвоєння. Після перорального введення 80 мг гліклазиду пацієнтам з неінсулінозалежним цукровим діабетом, які отримували цей препарат протягом тижня в тій же дозі, максимальна концентрація в плазмі 6-8 мкг/мл досягалася через 2-3 години. У здорової людини максимальний рівень вмісту препарату — 2-4 мкг/мл — досягають через 4 години після одноразового прийому 80 мг. 87-95% гліклазиду зв’язується з білками плазми. Препарат майже повністю метаболізований, переважно в печінці. Період напіврозпаду гліклазиду в організмі становить 10–12 годин. Через 3-6 годин після прийому препарату його метаболіти знаходять у кишечнику. Кліренс плазми становить приблизно 13 мл/хв, 60-70% препарату виводиться з сечею, 10-20% — у фекаліях.

Показання

Цукровий діабет II типу (не незалежний від інсуліну) у дорослих, коли неможливо контролювати концентрацію глюкози в крові лише за допомогою дієти, фізичних вправ або схуднення.

Протипоказання

• Гіперчутливість до гліклазиду, інших похідних сульфонілмочевини та до неактивних компонентів препарату;
• цукровий діабет I типу (інсулінозалежний);
• тяжкий кетоацидоз, прекома та діабетична кома;
• тяжка ниркова недостатність;
• тяжке порушення печінки;
• терапія міконазолом;
• лікування хінолонами;
• Період грудного вигодовування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

При використанні препаратів, які можуть викликати гіпо- або гіперглікемію, пацієнта слід попереджати про необхідність ретельного контролю рівня глюкози в крові під час лікування. Коригування дози гіпоглікемічного препарату може знадобитися під час і після лікування цими препаратами.

Препарати, які можуть підвищувати ризик гіпоглікемії:

Супутнє використання протипоказане.

Міконазол (для системного застосування, пероральний гель) посилює гіпоглікемічний ефект із можливим появою симптомів гіпоглікемії та навіть розвитку коми.

Хінолони посилюють гіпоглікемічний ефект, з можливим розвитком тяжкої, глибокої, стійкої гіпоглікемії, симптоми якої важко контролювати, або навіть з розвитком коми, особливо у літніх пацієнтів з порушеннями нирок.

Одночасне використання не рекомендується.

Фенілбутазон (для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект сульфонілмочовини (замінює їх зв’язування з білками плазми та/або зменшує їх виведення). Рекомендується використовувати інші нестероїдні протизапальні препарати або для попередження пацієнта та підкреслення важливості самоконтролю рівня глюкози в крові. За потреби дозу гіпоглікемічного препарату можна коригувати під час і після лікування фенілбутазоном.

Алкоголь підвищує ризик гіпоглікемічних реакцій (через пригнічення компенсаторних реакцій), що може призвести до гіпоглікемічної коми. Вживання алкоголю та наркотиків, що містять алкоголь, слід уникати.

Комбінації, які потребують обережності.

Одночасне використання одного з наступних препаратів може викликати гіпоглікемію в деяких випадках через посилений гіпоглікемічний ефект: інші гіпоглікемічні препарати (інсулін, акарбоза, бігуаніди, метформін, тіазолідинідіони, інгібітори дипептидази-4, агоністи рецепторів глюкагоноподібної пептидази-1 (GLP-1), блокатори β-адренергичних блокаторів, флуконазолу, інгібітори АПФ (каптопріл, еналаприл), _{антагоністи} H2 рецептори, інгібітори МАО, сульфаналіміди, нестероїдні протизапальні препарати, кларитроміцин.

Препарати, які можуть підвищувати ризик гіперглікемії:

Одночасне використання не рекомендується.

Даназол має діабетогенний ефект. Якщо уникнути використання цього препарату неможливо, необхідно попередити пацієнта і підкреслити важливість самоконтролю рівня глюкози в крові та сечі. За потреби дозу гіпоглікемічного препарату можна коригувати під час і після лікування даназолом.

Комбінації, які потребують обережності.

Хлорпромазин (нейролептик) у високих дозах (понад 100 мг на день) підвищує рівень глюкози в крові (за рахунок зменшення вивільнення інсуліну). Необхідно попереджати пацієнта та підкреслити важливість самоконтролю рівня глюкози в крові. За потреби дозу гіпоглікемічного препарату можна коригувати під час і після лікування антипсихотиком.

Глюкокортикоїди (для системного та топічного застосування: внутрішньосуглобові, шкірні та ректальні препарати) та тетракосактид — підвищують рівень глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (знижують толерантність до вуглеводів). Необхідно попереджати пацієнта та підкреслити важливість самоконтролю рівня глюкози в крові, особливо на початку лікування. За потреби дозу гіпоглікемічного препарату можна коригувати під час і після лікування глюкокортикоїдами.

Ритодрин, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенно) можуть підвищувати рівень глюкози в крові через вплив двох-агоністів β.

Препарати звіробоя (Hypericum perforatum) знижують концентрацію гліклазиду. Слід підкреслити важливість контролю рівня глюкози в крові.

Комбінації для розгляду.

Антикоагулянти (наприклад, варфарин): При одночасному використанні з антикоагулянтами сульфонілмочевини можуть посилювати антикоагулянтний ефект останніх. За потреби дозу антикоагулянтів можна скоригувати.

Особливості використання

Гіпоглікемія.  Цей препарат слід призначати лише за умови, що пацієнт може дотримуватися нормального харчування (включаючи сніданок). Регулярне споживання вуглеводів є дуже важливим. Затримка прийому їжі, недостатня кількість прийомів їжі або низький вміст вуглеводів підвищують ризик гіпоглікемії.

Гіпоглікемія частіше виникає при низькокалорійному або нерегулярному харчуванні, тривалій або інтенсивній фізичній активності, вживанні алкоголю або одночасному прийомі інших гіпоглікемічних препаратів.

Гіпоглікемія може виникати при прийомі сульфонілмочовини. У деяких випадках гіпоглікемія може бути тяжкою та тривалою. У таких випадках може знадобитися госпіталізація та призначення глюкози на кілька днів.

Щоб зменшити ризик епізодів гіпоглікемії, необхідно враховувати індивідуальні характеристики пацієнтів, давати їм чіткі пояснення та ретельно обирати дозу.

Фактори ризику, що підвищують ризик гіпоглікемії, включають:

• пацієнт відмовляється або не може дотримуватися рекомендацій лікаря (особливо для літніх пацієнтів);
• незадовільне, нерегулярне харчування, періоди голодування та зміни в харчуванні;
• дисбаланс між фізичною активністю та споживанням вуглеводів;
• вживання алкоголю;
• ниркова недостатність;
• тяжке порушення печінки;
• передозування препаратом;
• деякі ендокринні розлади: дисфункція щитоподібної залози, гіпітуїтризм і недостатність наднирків;
• одночасне використання певних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія лікарських засобів»).

Порушення нирок і печінки: Фармакокінетика та/або фармакодинаміка гліклазиду можуть відрізнятися у пацієнтів із печінковим та тяжким порушенням нирок. Епізоди гіпоглікемії у таких пацієнтів можуть бути тривалими і тому потребують належного лікування.

Інформація для пацієнта. Пацієнт та члени його родини повинні бути поінформовані про фактори ризику та стани, які можуть сприяти виникненню гіпоглікемії,  симптоми гіпоглікемії та способи їх контролю. Пацієнта слід інформувати про важливість дотримання дієтичних рекомендацій лікаря, важливість регулярних фізичних вправ і регулярного моніторингу рівня глюкози в крові.

Погіршення глікемічного контролю у пацієнтів, які приймають гіпоглікемічні препарати, може бути спричинене: препаратами звіробоя (Hypericum perforatum) або будь-яким супутнім лікуванням, що може впливати на метаболізм гліклазиду, інфекцією, лихоманкою, травмою або хірургічним втручанням. У деяких випадках може знадобитися інсулін. Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального гіпоглікемічного агента, включно з гліклазидом, може варіюватися від плин часу. Це може бути пов’язано з прогресуванням тяжкості хвороби або зниженням відповіді на лікування. Це явище відоме як вторинна неефективность, яка відрізняється від первинної неефективності, коли ліки втрачають ефективність з самого початку лікування. Перед тим, як зробити висновок, що у пацієнта розвивається вторинна недостатність, необхідно перевірити правильність призначеної дози та дотримання пацієнтом дієти.

Аномалії концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію, спостерігалися у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо у літніх людей, які отримували паралельне лікування фторхінолонами. Рекомендується ретельний моніторинг рівня глюкози в крові всім пацієнтам, які одночасно приймають діаглізид® і фторхінолон.

Лабораторні значення: Рекомендується визначення глікованого гемоглобіну (або глюкози натще) для контролю рівня глюкози в крові.

У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази  застосування сульфонілмочовини може спричинити гемолітичну анемію. Гліклазид слід призначати з обережністю таким пацієнтам, а також розглянути альтернативні методи лікування.

Препарат містить лактозу, тому не рекомендується призначати його пацієнтам із вродженою непереносимістю галактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, дефіцитом лактази Лаппа.

Вагітність і лактація.

Вагітність.  Пероральні гіпоглікемічні препарати (включно з діаглізидом) не слід використовувати під час вагітності. Досвід використання гліклазиду під час вагітності обмежений (менше 300 випадків у вагітних жінок), а дані про використання інших сульфонілмочовин обмежені. Дослідження на тваринах показали, що гліклазид® не є тератогенним.

Рекомендується уникати прийому гліклазиду під час вагітності.

Контроль глюкози слід досягти до планування вагітності, щоб зменшити ризик аномалій, пов’язаних із неконтрольованим діабетом. Під час планування або одразу після встановлення вагітності необхідно перевести жінку з пероральних гіпоглікемічних препаратів на інсулін.

Грудне вигодовування.  Немає даних про виведення гліклазиду або його метаболітів у грудне молоко. Діаглізид® протипоказаний під час грудного вигодовування через можливість неонатальної гіпоглікемії. Ризик для новонароджених і немовлят не можна виключати.

Родючість.  У доклінічних дослідженнях не встановлено впливу на фертильність або репродуктивну здатність самок і самців щурів

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Діаглізид® може мати незначний вплив на здатність керувати або керувати іншими автоматизованими системами.

Пацієнти повинні бути обізнані про симптоми гіпоглікемії, вміти їх розпізнавати та утримуватися від керування автомобілем або керування технікою, якщо вони виникають.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Використовуйте перорально у дорослих.

Як і всі препарати для гіпоглікемії, Діаглізид потребує індивідуального коригування дози залежно від реакції пацієнта на лікування. У пацієнтів, у яких рівень глюкози зазвичай добре контролюється дієтою у разі тимчасового порушення контролю глюкози, Діаглізид®® може призначати на короткий термін.

Початкова доза. Пацієнти віком до 65 років – 1 таблетка (80 мг гліклазиду) на день.

Пацієнтам старше 65 років слід починати з 40 мг препарату один раз на день (використовувати препарати глілазиду з можливістю такої дози).

Рекомендується підвищувати дозу з інтервалом щонайменше 14 днів із ретельним контролем рівня цукру в крові.

Середня добова доза становить 1-3 таблетки Діаглізиду® (таблетки по 80 мг) у двох розділених дозах.

Стандартна доза — 2 таблетки препарату на день у двох дозах.

Максимальна добова доза — 4 таблетки препарату у двох дозах.

Інші пацієнти з високого ризику.

Пацієнти з недостатнім або нерегулярним харчуванням, або з значними порушеннями загального стану, а також пацієнти з порушеннями нирок або печінки, повинні починати лікування з мінімальної дози та суворо дотримуватися рекомендацій щодо її збільшення, щоб уникнути можливих гіпоглікемічних реакцій.

Пацієнти, які отримують інші пероральні гіпоглікемічні препарати:

Як і інші препарати для лікування цукру, цей препарат може призначатися замість іншого гіпоглікемічного препарату без переходного періоду. При переході з іншого препарату сульфонілмочовини з додовшим періодом напіввиведення (наприклад, хлорпропаміду) на цей препарат пацієнта слід ретельно контролювати (більше кількох тижнів), щоб уникнути добавного ефекту цих двох препаратів і розвитку гіпоглікемії.

Діти. Безпека та ефективність Діаглізіду® у дітей не вивчалися, тому препарат не слід використовувати у цій категорії пацієнтів.

Передозування

Передозування сульфонілмочовиною може спричинити гіпоглікемію.

Симптоми помірної гіпоглікемії (без втрати свідомості та без неврологічних симптомів) слід коригувати за допомогою споживання вуглеводів (цукру), коригування дози препарату для гіпоглікемії та/або дієти. Пильне спостереження за пацієнтом має тривати, доки лікар не буде впевнений у його безпеці.

Важка гіпоглікемія з комою, судомами або іншими неврологічними розладами потребує невідкладної медичної допомоги з негайною госпіталізацією.

Якщо діагностовано гіпоглікемічну кому або підозру на кому, пацієнту слід швидко вводити 50 мл концентрованої глюкози (2030%) внутрішньовенно, а потім безперервне введення менш концентрованого розчину глюкози (10%) з частотою, яка підтримує рівень глюкози в крові вище 1 г/л.

Гліклазид має високий рівень зв’язування з білками плазми, тому використання діалізу є неефективним.

Небажані наслідки

На основі досвіду використання гліклазиду та інших похідних сульфонілмочовини можна спостерігати наступні небажані ефекти.

Гіпоглікемія. Як і при інших сульфонілмочовинах, гліклазид може викликати гіпоглікемію при нерегулярних прийомах їжі, особливо якщо пропускати прийоми їжі. Гіпоглікемія може супроводжуватися характерними симптомами, а саме: головний біль, сильний голод, нудота, блювання, втома, порушення сну, збудження, агресивність, порушення концентрації та реакції, депресія, сплутаність слутинства, порушення зору та мовлення,  Афазія, тремор, парез, сенсорні порушення, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, марення, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість, втрата свідомості, що може призвести до коми та смерті.

Крім того, можуть з’являтися ознаки адренергічної контррегуляції, такі як надмірне потовиділення, волога шкіра, тривожність, тахікардія, артеріальна гіпертензія, серцебиття, напади стенокардії, аритмія.

Зазвичай симптоми гіпоглікемії зникають після вживання вуглеводів (цукру). Однак підсолоджувач неефективний. Досвід з іншими сульфонілмочовинами свідчить, що гіпоглікемія може рецидивувати навіть за ефективності початкових заходів.

Якщо епізод гіпоглікемії є тяжким або тривалим, пацієнту потрібна невідкладна медична допомога або госпіталізація, навіть якщо пацієнт тимчасово перебуває під контролем цукру.

Інші небажані ефекти.

Розлади шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея та закрепи. Дотримання рекомендацій щодо використання препарату під час сніданку допоможе уникнути або мінімізувати появу цих проявів.

Рідше спостерігаються такі небажані ефекти.

Захворювання шкіри та підшкірної тканини: висип, сорох, кропив’янка, еритема, макропапулярна висипка, булозний висип, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіонабряк; у рідкісних випадках — висипання, викликані ліками, з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

Захворювання крові та лімфатичної системи (рідкісні): анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія. Ці явища зазвичай зникають після припинення лікування.

Захворювання гепатобіліарної системи: підвищений рівень печінкових ферментів (ALT, AST, лужна фосфатаза), гепатит (поодинокі випадки). У разі жовтяниці лікування препаратом слід припинити.

Ці небажані ефекти зазвичай зникають після припинення прийому препарату.

Захворювання очей: тимчасові порушення зору можуть виникати, особливо на початку лікування, через зміни рівня глюкози в крові.

Метаболічні порушення: гіпонатріємія.

Аномалії, які можуть виникати при будь-якій сульфонілмочовині, включають еритроцитопенію, агранулоцитоз, гемолітичну анемію, панцетопенію та алергічний васкуліт. Випадки підвищених печінкових ферментів і навіть порушень функції печінки (наприклад, холестаз і жовтяниця) та гепатиту також описувалися з сульфонілмочевиною загрозливою для життя недостатністю.

Термін зберігання

3 роки.

Не використовуйте препарат після терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігайте при температурі не вище 25 °C. Тримайте поза досяжністю дітей.

Упаковка

10 таблеток у мозолі. 3 або 6 мозолів на упаковку.

Виробник

АТ «Фармак».

Адреса

Україна, 04080, Київ, вул. Кирилівська, 74.