Склад

активний інгредієнт: диклофенак натрій;

1 мл розчину для ін’єкцій містить 25 мг диклофенаку натрію (1 ампула містить 3 мл розчину для ін’єкції, що дорівнює 75 мг диклофенаку натрію);

Допоміжні речовини: пропіленгліколь, бензил-спирт, ацетилцистеїн, манітол (E 421), гідроксид натрію, вода для впорскування.

Форма дозування

Розчин для ін’єкції.

Основні фізичні та хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до майже безбарвного, не містить видимих частинок.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки. Код ATC M01A B05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Діклоберл N75 — це нестероїдний препарат із вираженими анальгетичними/протизапальними властивостями. Він є інгібітором простагландинсинтетази (циклооксигенази). Диклофенак натрій in vitro в концентраціях, еквівалентних людським концентраціям, не пригнічує біосинтез протеогліканів у тканині хряща. При одночасному використанні з опіоїдами для полегшення післяопераційного болю Діклоберл®® N75 часто зменшує потребу в опіоїдах.

Фармакокінетика.

Поглинання.

Після внутрішньом’язового введення 75 мг диклофенаку всмоктування починається негайно, і середня максимальна концентрація в плазмі становить приблизно 2,558 ± 0,968 мкг/мл (2,5 мкг/мл приблизно дорівнює 8 мкмоль/л) через 20 хвилин. Об’єм всмоктування лінійно пропорційний значенню дози.

На відміну від відповідних результатів перорального введення, при введенні препарату у вигляді супозиторіїв або внутрішньом’язового введення концентрація в плазмі крові швидко знижується одразу після досягнення максимальних рівнів.

Біодоступність.

Площа під кривою концентрації (AUC) після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення приблизно вдвічі більша, ніж після перорального або ректального введення (AUC), оскільки цей шлях уникає першопочаткового метаболізму печінки.

Дистрибуція.

99,7% диклофенаку зв’язується з білками, переважно альбуміном (99,4%).

Диклофенак потрапляє в синовіальну рідину, де максимальна концентрація встановлюється через 2–4 години після досягнення пікового значення в плазмі. Очікуваний період напіврозпаду синовіальної рідини становить 3–6 годин. Через 2 години після досягнення пікового значення в плазмі концентрація активної речовини в синовіальній рідині перевищує температуру в плазмі і залишається вищою протягом 12 годин.

Диклофенак був виявлений у низьких концентраціях (100 нг/мл) у грудному молоці однієї жінки, яка годувала груддю. Оцінена кількість препарату, що потрапляє в організм немовляти разом із грудним молоком, еквівалентна 0,03 мг/кг/день.

Метаболізм.

Біотрансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронування цілої молекули, але головним чином шляхом одиничного та багатократного гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів, більшість з яких перетворюються на глюкуронідні кон’югати. Два фенольні метаболіти є біологічно активними, але їхня дія значно менш виражена, ніж у диклофенаку.

Відпусти.

Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить 263 ± 56 мл/хв (середнє ± стандартне відхилення). Термінальний період напіврозпаду плазми становить 1–2 години. Чотири метаболіти, включно з двома активними метаболітами, також мають короткий плазмовий період напіврозпаду — 1–3 години.

Приблизно 60% введеної дози виводиться в сечу як ціла молекула глюкуроніду, кон’югована та як метаболіти, більшість з яких також перетворюються на глюкуронідні кон’югати. Менше 1% виводиться без змін. Залишки дози виводяться у вигляді метаболітів у жовч у фекаліях.

Спеціальні групи пацієнтів.

Літні пацієнти. Залежно від віку пацієнта не було виявлено відмінностей у всмоктуванні, метаболізмі чи виділенні. Крім того, у п’яти літніх пацієнтів 15-хвилинна внутрішньовенна інфузія призвела до 50% вищої концентрації плазми, ніж у молодих, здорових добровольців.

Пацієнти з порушенням функції нирок.  У пацієнтів із порушеннями нирок не можна очікувати накопичення незмінного активного інгредієнта при дотриманні звичайної дозової схеми на основі кінетики препарату після одноразового прийому. При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв рівень гідроксиметаболітів у плазмі приблизно в 4 рази вищий, ніж у здорових добровольців.

Однак метаболіти зрештою виводяться у жовч.

Пацієнти з захворюваннями печінки.  У пацієнтів із хронічним гепатитом або компенсованим цирозом кінетика та метаболізм диклофенаку подібні до тих, хто не має захворювань печінки.

Показання

Препарат призначений для лікування внутрішньом’язових ін’єкцій:

• запальні та дегенеративні форми ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилиту, спондилоартрозу, синдрому хребцевого болю, позасуглобового ревматизму;
• гострі напади подагри;
• ниркові та жовчні коліки;
• біль і набряк після травм і операцій;
• Сильні напади мігрені.

Протипоказання

• Гіперчутливість до активного інгредієнта або до будь-яких інших додаткових речовин, зазначених у розділі «Склад»;
• історія шлунково-кишкових кровотеч або перфорації, пов’язаної з попереднім лікуванням нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП);
• активна виразка шлунка або кишечника, кровотеча або перфорація;
• анамнез бронхоспазму, астми, риніту або кропив’янки після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП;
• невизначені порушення гемопоезу;
• активна виразкова хвороба/кровотеча або історія рецидивуючої виразки/кровотечі шлункової/шлункової кишки (два або більше окремих епізодів встановленої виразки або кровотечі);
• III триместр вагітності;
• Як і інші НПЗП, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких використання ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів викликає напади бронхіальної астми, ангионабряку, кропив’янки або гострого риніту;
• Запальні захворювання кишечника (такі як хвороба Крона або виразковий коліт)
• печінкова недостатність;
• ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 15 мл/хв/1,73 м2);
• периферичні артеріальні захворювання;
• цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди тимчасових ішемічних нападів;
• ішемічна хвороба серця у пацієнтів із стенокардією або перенесення інфаркту міокарда;
• застійна серцева недостатність (NYHA II–IV);
• високий ризик післяопераційної кровотечі, порушень кровоточення, гемостазу, гемопоетичних захворювань або цереброваскулярної кровотечі;
• Лікування післяопераційного болю під час шунтування коронарної артерії (або використання апарату серце-легеневого апарату).

У такій лікарській формі препарат протипоказаний дітям.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Нижче наведено взаємодії, що спостерігаються з Діклоберлом® N75, розчином для ін’єкцій та/або іншими препаратами диклофенак.

Літій.  При одночасному використанні диклофенак може підвищувати концентрацію літію в плазмі крові. Рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові.

Дигоксин.  При одночасному використанні диклофенак може підвищувати концентрацію дигоксину в плазмі крові. Рекомендується контролювати рівень дигоксину в сироватці крові.

Фенітоїн. У разі одночасного застосування фенітоїну разом  із диклофенаком рекомендується контролювати концентрацію фенітоїну в плазмі через очікуване збільшення впливу фенітоїну.

Діуретики та антигіпертензивні препарати. НПЗП можуть знижувати антигіпертензивну ефективність діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів (таких як бета-блокатори, інгібітори ангієтензинперетворювального ферменту (АПФ)), пригнічуючи синтез вазодилатаційних простагландинів. Також рекомендується моніторинг функції нирок після початку супутньої терапії та періодично після цього, особливо для діуретиків та інгібіторів АПФ, враховуючи підвищений ризик нефротоксичності.

Відомі препарати, що викликають гіперкаліємію.  Супутне лікування калієвозберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане з підвищенням рівня калію в сироватці і слід частіше контролювати.

Антикоагулянти та антитромботики. Рекомендуються заходи безпеки, оскільки одночасне застосування підвищує ризик кровотечі. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів , існують докази підвищеного ризику кровотечі у пацієнтів, які одночасно приймають диклофенак і антикоагулянти. Тому ретельний моніторинг Ці пацієнти.

Як і інші НПЗП, диклофенак у високих дозах може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші НПЗП, зокрема селективні інгібітори циклооксигенази-2 та кортикостероїди. Одночасне використання диклофенаку та інших системних НПЗП або кортикостероїдів підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч або виразок. Одночасне використання двох або більше НПЗП слід уникати.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Одночасне використання системних НПЗП і СІЗЗС підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна використовувати разом із пероральніми антидіабетичними препаратами, не впливаючи на їхню клінічну дію. Однак існують окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти, що потребують зміни дози антидіабетичних препаратів під час лікування диклофенаком.

Існують також поодинокі випадки метаболічного ацидозу при одночасному використанні з диклофенаком, особливо у пацієнтів із попередніми нирковими порушеннями.

Пробенесід. Препарати, що містять пробенециди, можуть затримувати виведення диклофенаку.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати нирковий трубчастий кліренс метотрексату, що призводить до підвищення рівня метотрексату. Рекомендується бути обережним при призначенні НПЗП, включно з диклофенаком, менш ніж за 24 години до лікування метотрексатом, оскільки концентрація метотрексату в крові може зрости, а токсичність цієї речовини — зростати. опосередкована накопиченням метотрексату внаслідок порушення ниркової екскреції за присутності НПЗП.

Циклоспорин.  Нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, диклофенак натрій) можуть підвищувати нефротоксичність циклоспорину через їхній вплив на ниркові простагландини. Тому їх слід застосовувати в менших дозах, ніж для пацієнтів, які не отримують циклоспорин.

Такролімус. Підвищений ризик нефротоксичності може спостерігатися при використанні НПЗП разом із такролімусом. Це може бути опосередковано ефектом ниркових антипростагландинів НПЗП та інгібіторів кальциневрину.

Антибактеріальні хінолони. Існують ізольовані дані про судоми, які можуть виникати внаслідок одночасного використання хінолонів і НПЗП. Це може виникати у пацієнтів з епілепсією або без, а також у пацієнтів з історією судом. Тому слід застосовувати збалансований підхід при призначенні хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗП.

Колестипол і холестирамін.  Ці препарати можуть спричиняти затримку або зниження всмоктування диклофенаку. Тому рекомендується вводити диклофенак щонайменше за 1 годину до або через 4–6 годин після прийому колестиполу/холестираміну.

Серцеві глікозиди.  Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗП у пацієнтів може погіршувати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації та підвищувати рівень глікозидів у плазмі.

Міфепристон. НПЗП  не слід використовувати протягом 8–12 днів після прийому міфепристону, оскільки вони можуть зменшити ефект міфепристону.

Потужні інгібітори CYP2C9.  Рекомендується бути обережним при одночасному використанні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (такими як сульфінпіразон і воріконазол), що може призвести до значного підвищення максимальної концентрації диклофенаку в плазмі та впливу диклофенаку через пригнічення його метаболізму.

Індуктори CYP2C9. Слід бути обережним при одночасному використанні диклофенаку з індукторами CYP2C9 (наприклад, рифампицином), що може призвести до значного підвищення концентрації диклофенаку в плазмі та впливу диклофенаку.

Особливості використання

Загальне загальне

Небажані ефекти можна мінімізувати, використовуючи мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого часу для контролю симптомів.

Використання Dicloberl® N75 разом із системними НПЗП, включно з селективними інгібіторами циклооксигенази-2, слід уникати через відсутність будь-якої синергетичної користі та можливість додаткових побічних ефектів.

Як і з іншими НПЗП, алергічні реакції, включно з анафілактичними/анафілактоїдними, також можуть виникати без попереднього контакту з диклофенаком.

Як і інші НПЗП, Діклоберл® N75 завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки та симптоми інфекції.

Інструкції щодо внутрішньом’язового введення слід суворо дотримуватися, щоб уникнути побічних реакцій у місці ін’єкції, які можуть призвести до слабкості м’язів, паралічу м’язів, гіпоестезії та некрозу в місці ін’єкції.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

З усіма НПЗП, включаючи диклофенак, реєструвалися випадки шлунково-кишкової кровотечі (блювання крові, мелени), виразки або перфорації, іноді з фатальними наслідками. Такі події можуть виникати в будь-який час лікування, незалежно від наявності попередніх симптомів або історії серйозних шлунково-кишкових подій. Ці явища зазвичай мають більш серйозні наслідки у літніх пацієнтів. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, спостерігається шлунково-кишкова кровотеча або виразка, препарат слід припинити.

При використанні всіх НПЗП, включно з диклофенаком, необхідний ретельний медичний нагляд; Особливу обережність слід проявляти при введенні диклофенаку пацієнтам із симптомами, що свідчать про розлади шлунково-кишкового тракту або з анамнезом виразки шлунка чи кишечника, кровотечі чи перфорації. Ризик шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорації зростає зі збільшенням доз НПЗП, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів з історією виразок, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації.

НПЗП, включаючи диклофенак, можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком шлунково-кишкової недостатності. При використанні диклофенаку після операцій на шлунково-кишковому тракті рекомендується ретельний медичний нагляд і обережність.

Літні пацієнти

З міркувань безпеки слід бути обережним при лікуванні літніх пацієнтів. Зокрема, для літніх пацієнтів у стані ослаблення або з низькою масою тіла рекомендується використовувати найнижчу ефективні дозу.

Літні пацієнти частіше стикаються з побічними реакціями на НПЗП, особливо шлунково-кишковою кровотечею та перфорацією, які можуть бути смертельними.

Щоб знизити ризик отруєння шлунково-кишкового тракту у пацієнтів з анамнезом виразок, особливо у пацієнтів із кровотечею або ускладненнями перфорації, а також у літніх пацієнтів, слід розпочати лікування і підтримувати в найнижчій ефективній дозі.

Такі пацієнти, а також ті, хто потребує одночасного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти (ASA) або інших лікарських засобів, що підвищують ризик побічних ефектів для травної системи, слід розглянути комбіновану терапію з захисними препаратами (наприклад, інгібітори протонної помпи або мізопростолом).

Пацієнтів з історією шлунково-кишкової токсичності, особливо літніх людей, слід інформувати про будь-які незвичайні симптоми живота (особливо шлунково-кишкові кровотечі). Також рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів, які приймають супутні препарати, що підвищують ризик виразок або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромботичні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Вплив на печінку

Перед початком лікування у пацієнтів із порушенням функції печінки слід бути обережним, оскільки їхній стан може погіршитися під час терапії диклофенаком.

Як і з іншими НПЗП, включно з диклофенаком, рівень одного або кількох печінкових ферментів може бути підвищеним. У разі тривалого лікування диклофенаком або його повторного прийому слід регулярно контролювати функцію печінки як запобіжний захід.

Якщо з’являються клінічні ознаки патології печінки, прийом диклофенаку слід негайно припинити.

При використанні диклофенаку гепатит може виникати без попередніх симптомів. Обережність потрібна при використанні диклофенаку у пацієнтів із печінковою порфірією через ймовірність спровокування нападу.

Вплив на нирки

Оскільки під час лікування НПЗП, включно з диклофенаком, фіксувалися затримка рідини та набряки, особливу увагу слід приділяти пацієнтам із порушеннями серцевої або ниркової функції, історією гіпертонії, літнім пацієнтам, пацієнтам, пацієнтам, які отримують паралельну терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на функцію нирок, а також пацієнтам із значним зменшенням об’єму позаклітинної рідини з будь-яких причин, наприклад, до або після великої операції. У таких випадках рекомендується контролювати функцію нирок за допомогою диклофенаку як запобіжний захід. Припинення терапії зазвичай призводить до повернення до стану до лікування.

Вплив на шкіру

Дуже рідко повідомляють про серйозні шкірні реакції у зв’язку з НПЗП, деякі з яких були смертельними, зокрема ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Пацієнти мають найбільший ризик розвитку цих реакцій на початку терапії, у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Dicloberl® N75 слід припинити при першій появі висипань на шкірі, ураженнях слизової оболонки або інших ознак гіперчутливості.

Системна червона вовчак (СКВ) та змішані захворювання сполучної тканини

Пацієнти з СПВ та змішаними захворюваннями сполучної тканини мають підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

Диклофенак слід вводити пацієнтам із значними факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) лише після ретельного клінічного огляду. Оскільки серцево-судинні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його слід застосовувати якомога коротше і в найнижчій ефективній добовій дозі. Потреба пацієнта в диклофенаку слід періодично переглядати для полегшення симптомів і реакції на терапію. Використовуйте з обережністю у пацієнтів віком понад 65 років.

Пацієнтів з анамнезом гіпертонії та/або легкої та помірної застійної серцевої недостатності слід контролювати та консультуватися, оскільки зафіксовані затримка рідини та набряки у зв’язку з використанням НПЗП, включно з диклофенаком.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що використання диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/день) і тривалий час, підвищує ризик артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

Диклофенак не рекомендується застосовувати пацієнтам з неконтрольованою гіпертонією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, периферичними артеріальними захворюваннями та/або цереброваскулярними захворюваннями; за потреби застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику та користі лише при дозі не більше 100 мг на день. Лікування диклофенаком у пацієнтів із значними факторами ризику серцево-судинних подій (наприклад, гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет і куріння) слід проводити лише після ретельного обстеження. Пацієнтів слід інформувати про ознаки та симптоми серйозних антитромботичних подій (наприклад, біль у грудях, задишник, слабкість, порушення мовлення), які можуть виникнути без попередження. У таких випадках пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря.

Реакції гіперчутливості також можуть перерости у синдром Куніса — серйозну алергічну реакцію, яка може призвести до інфаркту міокарда. Симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудях, що виникає при алергічній реакції на диклофенак.

Вплив на гематологічні параметри

У разі тривалого застосування препарату, а також інших НПЗП рекомендується контролювати параметри крові.

Як і інші НПЗП, Dicloberl® N75 може оборотно інгібувати агрегацію тромбоцитів. Пацієнти з гемостазом, геморагічним діатезом або гематологічними аномаліями повинні перебувати під ретельним наглядом.

Історія астми

У пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком носової слизової оболонки (носові поліпи), хронічною обструктивною хворобою легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо з алергічними, схожими на ринітоподібні симптоми), реакціями на НПЗП, подібні до загострень астми (так звана анальгетична непереносимість/анальгетична астма), ангіонабряком або кропив’янкою трапляються частіше, ніж у інших пацієнтів. У цьому контексті рекомендуються особливі заходи безпеки (надзвичайна готовність) для таких пацієнтів. Це також стосується пацієнтів з алергіями на інші речовини, що проявляється у вигляді реакцій шкіри, свербіжу або кропив’янки.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрій та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів із бронхіальною астмою або у пацієнтів з історією бронхіальної астми.

Фертильність у жінок

Використання Діклоберла N75 може призвести до зниження фертильності у жінок і не рекомендується жінкам, які бажають завагітніти. Якщо жінка має труднощі з зачаттям або проходить тестування на фертильність, слід розглянути можливість припинення прийому Dicloberl®® N75.

Інші застереження

Бензил-спирт може викликати токсичні та анафілактичні реакції у немовлят віком до 3 років.

Вагітність і лактація.

Вагітність

У першому та другому триместрах вагітності Dicloberl® N75 не слід використовувати, якщо очікувана користь для матері не перевищує потенційний ризик для плода. У таких випадках рекомендується застосовувати його лише в мінімально ефективній дозі, а тривалість лікування має бути якомога коротшою. Як і інші НПЗП, препарат протипоказаний у третьому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочливості матки та передчасне закриття протокової артерії плода).

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріонів/плодів. Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик викидня та/або ризику вад серця та гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних захворювань зріс з менш ніж 1% до приблизно 1,5%. Можливо, ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландину призводить до збільшення втрат до та після імплантації та загибелі ембріонів/плодів.

Крім того, тварини, які отримували інгібітор синтезу простагландину під час органогенезу, мали підвищену частоту різних мальформацій, зокрема серцево-судинних мальформацій. Якщо Dicloberl® N75 застосовують жінкам, які бажають завагітніти або в першому триместрі вагітності, доза препарату має бути максимально низькою, а тривалість лікування — якомога коротшою.

У третьому триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть впливати на плід наступним чином:

• серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріального протока та легеневою гіпертензією);
• ниркова недостатність, яка може прогресувати у ниркову недостатність при олігогідрамніо.

Вплив на матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:

• можливе подовження часу кровотечі, антиагрегоцитарний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
• Пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затриманих пологів.

Тому диклофенак протипоказаний у третьому триместрі вагітності.

Період грудного вигодовування

Як і інші НПЗП, диклофенак потрапляє в грудне молоко в невеликих кількостях. Тому, щоб уникнути небажаних наслідків для грудного вигодовування дитини, диклофенак не слід використовувати під час грудного вигодовування.

Родючість

Як і інші нестероїдні протизапальні препарати, використання Діклоберла N75 може впливати на фертильність жінки, тому він не рекомендується жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з зачаттям або проходження тестів на фертильність, слід припинити використання Діклоберла®® N75.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Пацієнти, які відчувають порушення зору, запаморочення, запаморочення, сонливість або інші розлади центральної нервової системи під час лікування Діклоберлом N75, слід утримуватися від водіння та керування іншими апаратами. Це особливо актуально при одночасному вживанні алкоголю. ^®

Відмова від відповідальності

Пропіленгліколь, який входить до складу Dicloberl® N75, може викликати симптоми, схожі на ті, що виникають після вживання алкоголю.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Небажані ефекти можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого часу, достатнього для контролю симптомів.

Дорослі

Лікування Діклоберлом® N75 слід проводити у вигляді однієї ін’єкції. За потреби лікування можна продовжити перорально або ректально у формах дозування. Загальна доза не повинна перевищувати 150 мг навіть у день введення.

Внутрішньом’язова ін’єкція

Щоб запобігти пошкодженню нервів або інших тканин у місці внутрішньом’язової ін’єкції, необхідно дотримуватися наступних інструкцій. Оскільки такі травми можуть призвести до слабкості м’язів, паралічу м’язів і парестезії.

Доза зазвичай становить 75 мг (1 ампула) на день, яку слід вводити глибокою ін’єкцією у верхній зовнішній сектор сідничного м’яза за допомогою асептичної техніки. У важких випадках (наприклад, коліка) добову дозу можна збільшити до двох ін’єкцій по 75 мг, між якими спостерігається інтервал у кілька годин (по одній ін’єкції в кожну сідницу). Альтернативно, 75 мг розчину для ін’єкції можна комбінувати з іншими формами дозування Диклоберла (наприклад, таблетки або свічки) до максимальної загальної добової дози 150 мг диклофенаку натрію. ^®

На тлі нападу мігрені клінічний досвід обмежується випадками початкового застосування 75 мг диклофенаку; Якщо можливо, дозу слід вводити одразу після прийому свічок по 100 мг у той самий день (за потреби). Загальна добова доза не повинна перевищувати 175 мг у перший день.

Немає даних про використання Dicloberl® N75 для лікування мігреневих нападів більше одного дня.

Спеціальні групи пацієнтів

Літні пацієнти

Хоча фармакокінетика Dicloberl® N75 не погіршується клінічно значною мірою у літніх пацієнтів, нестероїдні протизапальні препарати слід застосовувати з максимальною обережністю у таких пацієнтів, які зазвичай більш схильні до побічних реакцій. Зокрема, найнижчі ефективні дози рекомендуються для пацієнтів з обмеженими можливостями похилого віку або пацієнтів з низькою масою тіла (див. також розділ “Особливі інструкції та заходи безпеки для використання»)); пацієнтів також слід оцінювати на наявність шлунково-кишкових кровотеч під час лікування НПЗП.

Рекомендована максимальна добова доза Dicloberl® N75 становить 150 мг.

Порушення нирок

При легких або помірних ниркових порушеннях зниження дози не потрібне (для пацієнтів із тяжким нирковим порушенням див.  розділ 4.4).

Порушення печінки

У випадку легкого або помірного порушення печінки зниження дози не потрібне (для пацієнтів із тяжким печінковим порушенням див.  розділ 4.4).

Робота з ампулами OPC (Single Point Cutting)

Немає потреби подавати ампулу!

Підніміть кольорову крапку вгору.

Дозвольте розчину стікати зверху ампули вниз, постукуючи або струшуючи.

Підніміть кольорову крапку вгору.

Розбийте кінчик ампули.

Діти.

Діклоберл® N75 у дозованій формі розчину для ін’єкцій протипоказаний для використання у дітей.

Передозування

Симптоми передозування.

Немає типової клінічної картини наслідків передозування диклофенаком. Передозування може викликати такі симптоми, як головний біль, нудота, блювання, біль у епігастриці, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми. Крім того, можуть спостерігатися гіпотонія, утруднене дихання та ціаноз. При тяжкому отруєнні можлива гостра ниркова недостатність і пошкодження печінки.

Терапевтичні заходи при передозуванні.

Протягом 1 години після випадкового прийому потенційно токсичної кількості препарату може бути доречним активоване вугілля. Альтернативно, дорослим може знадобитися промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної кількості препарату. У разі частих або тривалих нападів діазепам слід вводити внутрішньовенно. Залежно від клінічного стану пацієнта можуть бути рекомендовані інші заходи. Лікування є симптоматичним.

Небажані наслідки

При оцінці побічних реакцій використовуються такі критерії їхньої частоти: дуже поширені (≥1/10); звичайний (≥ 1/100, < 1/10); рідкісний (≥ 1/100, < 1/1000); рідкісний (≥ 1/1000, < 1/10000); Дуже рідкісний (< 1/10000), частота невідома (оцінка не може бути оцінена за наявними даними).

Наступні побічні реакції включають ті, що пов’язані з введенням Діклоберла® N75 за умов короткострокового або тривалого застосування.

Інфекції та паразитарні хвороби

Дуже рідко описані випадки загострення запальних процесів інфекційного походження (наприклад, розвиток некротизуючого фасциїту), що пов’язане з системним застосуванням НПЗП. Це може бути пов’язано з механізмом дії нестероїдних протизапальних препаратів.

Якщо під час прийому Діклоберла® N75 з’являються або погіршуються ознаки інфекції, пацієнту рекомендується негайно звернутися за медичною допомогою. Слід уточнити, чи є показання для антиінфекційної/антибіотикотерапії.

Дуже рідко симптоми асептичного менінгіту, такі як скутість м’язів шиї, головний біль, нудота, блювання, лихоманка або сплутаність свідомості, спостерігалися при диклофенаку. Пацієнти з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) схильні до таких станів.

Дуже рідко: абсцес у місці ін’єкції.

Захворювання крові та лімфатичної системи

Дуже рідкісні: гемопоетичні захворювання (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцітопенія, агранулоцитоз), гемолітична та апластична анемія.

Перші ознаки можуть бути лихоманкою, болем у горлі, поверхневими виразками в роті, симптомами, схожими на грип, сильною слабкістю, носовими кровотечами та шкірними кровотечами.

У разі тривалого лікування слід регулярно здавати аналізи крові.

Порушення імунної системи

Поширене: реакції на гіперчутливість, такі як шкірний висип і сорох.

Рідкісне: кропив’янка.

У таких випадках пацієнтам радять негайно припинити прийом Діклоберла® N75 і звернутися за медичною допомогою.

Рідкісні: реакції гіперчутливості, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи звуження дихальних шляхів, синдром респіраторного дистресу, серцебиття, гіпотензію та шок).

Дуже рідкісне: ангіонабряк (включаючи набряк обличчя).

Якщо хоча б один із цих симптомів розвивається, який може з’являтися навіть при першому прийомі, слід припинити прийом Dicloberl® N75, а пацієнту негайно надати медичну допомогу.

Дуже рідкісні: алергічний васкуліт і пневмоніт.

Психічні розлади

Дуже рідкісні: дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмари, дратівливість та інші психічні розлади.

Розлади нервової системи

Поширені: розлади центральної нервової системи, такі як головний біль, запаморочення, непритомність, збудження або сонливість.

Рідкість: слабкість.

Дуже рідкісні: парестезії, порушення смаку, порушення пам’яті, судоми, тривога, тремор, асептичний менінгіт, гострий розлад церебрального кровообігу.

Невідомо: сплутаність, галюцинації, сенсорні порушення, нездужання.

Очні захворювання

Дуже рідкісне — порушення зору (розмитий зір і диплопія).

Невідомо: зоровий неврит.

Захворювання вуха та лабіринту

Поширено: запаморочення.

Дуже рідкісні: дзвін у вухах, порушення слуху.

Серцеві захворювання

Дуже рідкісні: серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

Невідомо: синдром Куніса.

Судинні захворювання

Дуже рідкісні: артеріальна гіпертензія, гіпотонія, васкуліт.

Захворювання дихання, грудної та медіастинальної відділів

Рідкісне: астма (включно з задишкою).

Дуже рідкісний: пневмоніт.

Розлади шлунково-кишкового тракту

Поширені: шлунково-кишкові скарги, такі як: нудота, блювання та діарея, а також незначні шлунково-кишкові кровотечі, у рідкісних випадках із розвитком анемії, диспепсії, метеоризму, болю в животі, анорексії.

Рідкісні: кривава блювання, геморагічна діарея, мелен, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, виразка шлунка або кишечника з кровотечею, стеноз шлунково-кишкового тракту з перфорацією (іноді смертельною, особливо у літніх пацієнтів), що може призвести до перитоніту.

Дуже рідкісні: стоматит (включно з виразковим стоматитом), глоссит, ураження стравоходу, коліт (включно з геморагічним колітом, ішемічним колітом та загостренням виразкового коліту або хвороби Крона), закреп, діафрагмальні стриктури кишечника, панкреатит.

У разі сильного болю у верхній частині живота, мелену або кривавої блювання, пацієнт повинен припинити прийом препарату і негайно звернутися до лікаря.

Захворювання печінки та жовчних шляхів

Поширене: підвищений рівень трансамінази.

Рідкісне: печінкова недостатність, особливо при тривалій терапії, гепатит з жовтяницею або без неї (у рідкісних випадках миттєвий гепатит можливий навіть без попередніх симптомів).

Рідкісне: захворювання печінки.

Дуже рідкісні: миттєвий гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.

Тому показники функції печінки слід регулярно перевіряти під час тривалого лікування.

Захворювання шкіри та підшкірної тканини

Поширене: висипи на шкірі.

Рідкісне: випадіння волосся.

Рідкісне: кропив’янка.

Дуже рідкісні: екзантема, екзема, еритема, мультиформна еритема, реакції фоточутливості, пурпура (включно з алергічною пурпурою), булозний висип, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, сорох.

Захворювання нирок і сечовивідних шляхів

Рідкісне: набряк, особливо у пацієнтів з гіпертонією або порушенням нирок.

Дуже рідкісні: гостре ушкодження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія (інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз нирок). Нефротичний синдром.

Тому функцію нирок слід регулярно перевіряти.

Загальні розлади та розлади в місцях ін’єкції

Поширені: реакції на місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції, затвердіння в місці ін’єкції.

Рідкісне: набряк, некроз у місці ін’єкції.

Дуже рідко: абсцес у місці ін’єкції.

Захворювання репродуктивної системи та молочних залоз

Дуже рідкісне: імпотенція.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту), пов’язаних із використанням диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг на день) та при тривалому застосуванні.

Захворювання очей

Візуальні порушення, такі як розмитий зір, розмитий зір і диплопія, є наслідками класу НПЗП і зазвичай зворотні після припинення прийому препарату. Найімовірнішим механізмом порушення зору є пригнічення синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які, порушуючи регуляцію кровотоку сітківки, сприяють розвитку порушень зору. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, слід провести офтальмологічне обстеження для виключення інших можливих причин.

Інші можливі побічні реакції

У рідкісних випадках можливі реакції гіперчутливості до бензил-спирту.

Повідомляю про підозру на побічні реакції.

Повідомлення про підозрілі побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграє важливу роль. Це дозволяє безперервно контролювати співвідношення користі/ризику від конкретного лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про можливі підозрювані побічні реакції.

Термін зберігання

3 роки.

Умови зберігання

Зберігайте при температурі не вище 30 °C!

Щоб захиститися від світла, зберігайте ампули в оригінальній упаковці. Тримайтеся поза досяжністю дітей!

Несумісність

Загалом, розчин для ін’єкцій Dicloberl® N75 не слід змішувати з іншими розчинами для ін’єкцій.

Упаковка

3 мл в ампулі з безбарвного скла, 5 ампул у картонній коробці.

Умови продажу

За рецептом.