активна речовина: індапамід;

1 таблетка містить індапамід 1,5 мг;

Додаткові компоненти: моногідрат лактози, гіпромелоза, колоїдний безводний діоксид кремнію, стеарат магнію, гліцерин, діоксид титану (E 171).

Форма дозування

Таблетки з плівковим покриттям, з продовженим вивільненням.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті плівковим покриттям.

Фармакотерапевтична група

Препарати, які впливають на серцево-судинну систему. Нетіазидні діуретики з помірною активністю. Індапамід. Код ATC S0ZV A11.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Індапамід — це сульфалімідний діуретик з індоловим кільцем, який фармакологічно належить до тіазидних діуретиків і призначений для лікування артеріальної гіпертензії. Індапамід діє на рівні нирок і кровоносних судин.

Індапамід інгібує реабсорбцію натрію в корковому сегменті нирок. Це збільшує виведення натрію та хлоридів у сечу, а в меншій мірі — калію та магнію, тим самим підвищуючи діурез.

Фармакодинамічні ефекти

Клінічні дослідження індапаміду фази II–III показали, що антигіпертензивний ефект індапаміду зберігається протягом 24 годин. Діуретичний ефект був слабким. Антигіпертензивний ефект індапаміду пов’язаний із покращенням артеріальної еластичності, зниженням опору артеріолів і загальному периферичному судинному опору.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів і тіазидоподібних діуретиків не зростає, а кількість побічних ефектів зростає. Якщо лікування недостатньо ефективне, збільшення дози не рекомендується.

Як показали дослідження різної тривалості (короткострокові, середньо- та довгострокові) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, індапамід:

• не впливає на метаболізм ліпідів (тригліцеридів, низькощільного ліпопротеїнового холестерину та високощільного ліпопротеїнового холестерину),
• Він не впливає на метаболізм вуглеводів навіть у пацієнтів із цукровим діабетом і артеріальною гіпертензією.

Індапамід діє на судинному рівні шляхом:

• зниження скоротливості судинних гладких м’язів, що пов’язано зі змінами трансмембранного іонного обміну (переважно кальцію);
• стимуляція синтезу простагландину PGE 2 та простацикліну PGI 2 _{(вазодилататора та інгібітора агрегації тромбоцитів).}

Фармакокінетика.

Активним інгредієнтом є 1,5 мг індапаміду, який міститься у довготривалій таблетці, створеній на основі матриці. Розподіл індапаміду в матричній системі забезпечує його рівномірне вивільнення з таблетки.

Поглинання

Ізольована фракція індапаміду швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковий тракт. Вживання їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на кількість всмоктування препарату.

Максимальна концентрація в плазмі крові після досягнення однієї дози приблизно через 12 годин, подальше застосування препарату зменшує коливання рівня індапаміду в плазмі крові між дозами. Спостерігаються внутрішньоіндивідуальні флуктуації.

Поширення

Зв’язування білків у плазмі становить 79%.

Період напіввиведення коливається від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин).

Рівень стабільної концентрації досягається через 7 днів. Регулярне використання не призводить до накопичення.

Випуск

Індапамід виводиться з сечею (70% дози) та фекаліями (22%) як неактивні метаболіти.

Пацієнти з високим ризиком

У пацієнтів із порушенням роботи нирок фармакокінетичні параметри не змінюються.

Показання

Есенціальна артеріальна гіпертензія у дорослих.

Протипоказання

• Гіперчутливість до індапаміду, інших сульфаналімідів або будь-яких допоміжних речовин;
• тяжка ниркова недостатність;
• печінкова енцефалопатія або тяжке порушення печінки;
• Гіпокаліємія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Нерекомендовані комбінації

Літій. Можуть виникати підвищені показники літію в плазмі та симптоми передозування, як при безсоляній дієті (зменшення виділення літію з сечі). Якщо потрібен діуретик, рівень літію в плазмі слід ретельно контролювати, а дозу літію слід адаптувати.

Діуретики. Одночасне використання індапаміду з діуретиками, які можуть викликати гіпокаліємію (буметанід, фуросемід, піретанид, тіазиди та ксипамід), не рекомендується.

Комбінації, які потребують обережності

Препарати, які можуть викликати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует»:

• клас Ia антиаритмічні прийоми (хвінідин, гідрохінідин, дисопірамід);
• антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, іутулід);
• Деякі антипсихотичні препарати:
• фенотиазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);
• бензаміди (амісульфід, сульпірид, сультоприд, тіаприд);
• бутирофенони (дроперидол, галоперідол);
• Інші препарати: бепридил, цисаприд, дифеманіл, внутрішньовенний еритроміцин, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, внутрішньовенний вінкамін.

При використанні індапаміду з вищезазначеними препаратами підвищується ризик шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes – пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (гіпокаліємія є фактором ризику).

Перед призначенням такої комбінації слід перевірити та за потреби коригувати рівень калію. Клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ слід контролювати. У разі гіпокаліємії рекомендується призначати препарати, які не викликають торсадів де пуант.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного застосування), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази 2, великі дози саліцилатів (≥3 г/день):

• може зменшувати гіпотензивний ефект індапаміду;
• Зневоднені пацієнти мають підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності (через знижену клубочкову фільтрацію). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс і перевірити функціонування нирок.

Інгібітори АПФ. Раптова гіпотензія та/або гостра ниркова недостатність можуть виникати у пацієнтів із низьким рівнем натрію (особливо у тих, хто має стеноз ниркової артерії).

Артеріальна гіпертензія. Якщо попереднє застосування діуретика призвело до зниження рівня натрію, діуретик слід припинити прийом за 3 дні до початку лікування інгібітором ферменту, що перетворює ангіотензин (ACE), а потім, за потреби, відновити терапію гіпокалаемічним діуретиком або почати прийом інгібітора АПФ на низькій початковій дозі, після чого поступово підвищувати.

При застійній серцевій недостатності інгібітор АПФ слід починати з найнижчої дози і, можливо, після зменшення дози раніше призначеного діуретика для видалення калію.

У будь-якому випадку, функцію нирок (креатиніну плазми) слід контролювати протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Препарати, які можуть викликати гіпокаліємію, включають: глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (для системного застосування), амфотерицин B (внутрішньовенно), тетракосактид, проносні, що стимулюють перистальтику та підвищують ризик гіпокаліємії (адитивного ефекту). Калій у плазмі слід контролювати і, за потреби, коригувати, з особливою увагою до супутньої терапії серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні, які не стимулюють перистальтика.

Серцеві глікозиди. Наявність гіпокаліємії та/або гіпомагнеземії сприяє кардіотоксичності серцевих глікозидів. Рекомендується контролювати рівень калію та магнію в плазмі крові, контролювати ЕКГ та коригувати лікування за потреби.

Баклофен. Він посилює гіпотензивний ефект препарату. На початку терапії слід відновити баланс води та електролітів пацієнта, а також контролювати функцію нирок.

Комбінації, які потребують уваги

Діуретики, що зберігають калій (амілорид, спіронолактон, тріамтерен). Якщо доцільно призначати таку комбінацію, у деяких пацієнтів не виключається ймовірність розвитку гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів із цукровим діабетом або нирковою недостатністю). Необхідно проводити рівень калію в плазмі, ЕКГ та терапію, кориговані за потребою.

Метформін. Існує підвищений ризик молочного ацидозу при функціональному порушенні нирок через використання діуретиків, особливо кільцевих діуретиків. Метформін не слід призначати, якщо рівень креатиніну в плазмі перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Контрастні речовини йоду. У випадку зневоднення, спричиненого використанням діуретиків, ризик гострої ниркової недостатності зростає, особливо при використанні великих доз йодних контрастних речовин. Перед призначенням йодних контрастних речовин необхідно відновити водний баланс.

Антидепресанти, схожі на іміпрани, нейролептики. Підвищений антигіпертензивний ефект і ризик ортостатичної гіпотонзії через адитивний ефект.

Кальцієві солі. Гіперкальцемія може виникати через зниження ниркового виведення кальцію.

Циклоспорин, такролімус. Ризик підвищення рівня креатиніну в плазмі без впливу на циркулюючий циклоспорин, навіть за відсутності зниження рівня води/натрію.

Кортикостероїди, тетракосактид (системний). Зменшення гіпотензивного ефекту індапаміду внаслідок утримання іонів води та натрію під впливом кортикостероїдів.

Особливості використання

Пацієнти з порушенням печінки

У пацієнтів із порушенням функції печінки використання тіазидоподібних діуретиків може викликати печінкову енцефалопатію, особливо при електролітному дисбалансі. У такому випадку діуретики слід негайно припинити.

Світлочутливість

Випадки фоточутливих реакцій були зафіксовані у пацієнтів, які приймали тіазиди та діуретики, схожі на тіазид (див. розділ 4.4). Якщо такі реакції виникають, рекомендується припинити лікування діуретиками. Якщо виникає потреба повторно призначити діуретики, вразливі ділянки слід захищати від сонця або штучних джерел ультрафіолетового випромінювання.

Додаткові компоненти

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із вродженою непереносимістю галактози, синдромом глюкозно-галактозної мальабсорбції, дефіцитом лактази Лаппа.

Баланс води та електролітів

Натрієва плазма

Необхідно контролювати рівень натрію в плазмі крові перед початком лікування, а згодом — регулярно під час лікування. Зниження рівня натрію в плазмі крові спочатку може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний моніторинг. Моніторинг натрію слід проводити частіше у літніх пацієнтів та пацієнтів із цирозом. Будь-який діуретик може спричинити гіпонатріємію, яка іноді має серйозні наслідки.

Гіпонатріємія з гіповолемією може призвести до зневоднення та ортостатичної гіпотонії; Супутна втрата хлоридних іонів може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та тяжкість цього явища низькі).

Плазмовий калій

Зниження рівня калію в плазмі з початком гіпокаліємії є основним ризиком при прийомі тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Можливість гіпокаліємії (<3,4 ммоль/л) слід уникати у деяких пацієнтів із високого ризику, таких як літні люди, недоїдання та/або пацієнти, які приймають багато ліків, пацієнти з цирозом, що супроводжується набряком і асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою серця та пацієнти з серцевою недостатністю. У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів і ризик аритмій.

Пацієнти з подовженим інтервалом QT, вродженого або ятрогенного походження, також перебувають у групі ризику. Гіпокаліємія, як і брадикардія, може сприяти тяжким серцевим аритміям, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію, що може призвести до смерті.

У всіх вищезазначених випадках необхідно частіше контролювати рівень калію в крові. Перший тест слід зробити протягом першого тижня після лікування.

Якщо виявлено гіпокаліємію, її слід виправити. Гіпокаліємія, пов’язана з низьким рівнем магнію в сироватці, може бути стійкою до лікування, якщо рівень магнію в сироватці не регулюється.

Магній у плазмі

Тіазид і тіазидоподібні діуретики, включно з індапамідом, можуть збільшувати виділення магнію в сечі та призводити до гіпомагнеземії (див. розділ 4.4 Лікарські взаємодії та інші взаємодії та «Побічні ефекти»).

Кальцій у плазмі крові

Тіазид і тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію з сечі та призводити до помірного та тимчасового підвищення рівня кальцію в плазмі. Тяжка гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У такому випадку лікування слід припинити, а функцію паращитоподібних залоз перевірити.

Рівень глюкози в крові

У пацієнтів із цукровим діабетом важливо контролювати рівень глюкози в крові, особливо за наявності гіпокаліємії.

Сечова кислота

Пацієнти з підвищеним рівнем сечової кислоти можуть мати схильність до збільшення кількості нападів подагри.

Функція нирок і діуретики

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначним (плазмовий креатинін <25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). У літніх пацієнтів рівень креатиніну в плазмі має відповідати віку, масі тіла та статі. Гіповолемія, пов’язана з втратою води та натрію через діуретики на початку лікування, призводить до зниження фільтрації клубочків. Це може призвести до підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові. Таке тимчасове функціональне порушення нирок не має наслідків у людей із нормальною функцією нирок, але може погіршити існуючу ниркову недостатність.

Хороїдальний випіт, гостра міопія та вторинна глаукома з закритим кутом

Сульфоналіміди або похідні сульфонаміду можуть викликати своєрідну реакцію, що призводить до хоріоїдального випоту з дефектом поля зору, тимчасової міопії та гострої глаукоми з закритим кутом. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в очах, які зазвичай виникають протягом кількох годин або тижнів після початку прийому препарату. Без лікування гостра глаукома з закритим кутом може призвести до постійної втрати зору. Початкове лікування передбачає припинення прийому препарату якомога швидше. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися негайне медичне або хірургічне лікування. Фактори ризику гострої глаукоми при закритті кута можуть включати анамнез алергії на сульфонамід або пеніцилін.

У спортсменів індапамід може викликати позитивну реакцію під час допінг-контролю

Вагітність і лактація.

Вагітність

Дані про використання індапаміду у вагітних жінок недоступні або обмежені (менше 300 випадків). Наслідком тривалого застосування діуретика тіазиду в третьому триместрі вагітності може бути зменшення об’єму циркулюючої крові вагітної жінки та заповнення маткоплацентарної крові, що може спричинити фетоплацентарну ішемію та затримку росту плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи непрямого токсичного впливу на розмноження. Як запобіжний захід, рекомендується уникати використання індапаміду під час вагітності.

Грудне вигодовування

Даних про виведення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатньо. Може розвиватися гіперчутливість до похідних сульфанаміду та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят не можна виключати. Індапамід — це діуретик, схожий на тіазид, використання якого під час грудного вигодовування пов’язане зі зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід протипоказаний під час лактації.

Родючість

Дослідження репродуктивної токсичності не показали жодного впливу на фертильність самців і самок щурів. Не очікується жодного впливу на людську фертильність.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Індапамід майже не впливає на здатність керувати або керувати машинами. Індапамід не впливає на пильність. Однак у разі побічних реакцій (див. розділ 4.4), включаючи симптоми, пов’язані з низьким артеріальним тиском, особливо на початку лікування або в поєднанні з іншим антигіпертензивним засобом, може бути порушена здатність керувати або керувати іншими механізмами.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Метод управління

Для орального використання.

Дозування

По 1 таблетці щодня, бажано вранці. Таблетку слід проковтнути цілком, не жуваючи, з водою.

Використання вищих доз препарату не призводить до посилення гіпотензивного ефекту, але діуретичний ефект посилюється.

Спеціальні групи пацієнтів

Порушення роботи нирок (див. розділи «Спеціальні попередження та запобіжні заходи при використанні» та «Протипоказання»)

У пацієнтів із тяжкою нирковою вадою (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазид і тіазидоподібні діуретики є найбільш ефективними, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначним.

Старший вік (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»)

У літніх пацієнтів рівень креатиніну в плазмі має відповідати віку, масі тіла та статі. У літніх пацієнтів Індапамід-Тева SR може бути призначений, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначним.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділи «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання» та «Протипоказання»)

При тяжкій печінковій недостатності лікування препаратом протипоказане.

Діти.

Безпека та ефективність Індапаміду-Тева SR у дітей не встановлені. Даних немає.

Передозування

Індапамід є нетоксичним при дозах до 40 мг, тобто у дозі у 27 разів вищій за терапевтичну.

Симптоми передозування — це переважно прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливі нудота, блювання, гіпотонія, судоми, сонливість, запаморочення (запаморочення), сплутаність свідомості, поліурія або олігурія до анурії (спричиненої гіповолемією).

Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або введення активованого вугілля, після чого відновлення балансу води і електролітів у лікарняних умовах.

Небажані наслідки

Найпоширенішими побічними реакціями були гіпокаліємія, реакції гіперчутливості, переважно дерматологічні, у пацієнтів, схильних до алергічних і астматичних реакцій, а також макулопапулярні висипання.

Більшість побічних ефектів, як клінічних, так і лабораторних, залежать від дози.

Під час лікування індапамідом спостерігалися такі побічні явища з такими частотами: дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100, <1/10), рідкісні (≥1/1000, <1/100), рідкісні (≥1/1000, <1/1/1000), дуже рідкісні (<1/10000), частота невідомі (не визначені за наявною інформацією).

Захворювання крові та лімфатичної системи

Дуже рідкісні — тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

Метаболізм і метаболічні порушення

Поширена — гіпокаліємія (див. розділ «Спеціальні попередження та заходи безпеки при використанні»);

рідкісним — гіпонатріємією (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»);

рідко – гіпохлоремія, гіпомагнезмія;

Дуже рідкісна – гіперкальціємія.

Розлади нервової системи

рідкісні – запаморочення (запаморочення), втома, головний біль, парестезії;

невідома частота – непритомність.

Очні захворювання

Невідомі — міопія, розмитий зір, порушення зору, хоріоїдальний випіт.

Серцеві захворювання

Дуже рідкісні — аритмія;

невідомо – пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes), яка може бути фатальною (див. розділи «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії»).

Захворювання судинної системи

Дуже рідко — артеріальна гіпотензія.

Порушення травної системи

Рідкісні – блювання;

рідко — нудота, закреп, сухість у роті;

Дуже рідкісний – панкреатит.

Захворювання нирок і сечової системи

Дуже рідко — ниркова недостатність.

Захворювання репродуктивної системи та молочних залоз

Рідкісна — еректильна дисфункція.

Захворювання гепатобіліарної системи

Дуже рідкісні — порушення функції печінки;

невідома частота – печінкова енцефалопатія може виникати при печінковій недостатності (див. розділи «Спеціальні попередження та запобіжні заходи при вживанні», «Протипоказання»), гепатиті.

Захворювання шкіри та їх похідні

Реакції гіперчутливості, переважно від шкіри, у пацієнтів із схильністю до алергічних і астматичних реакцій:

поширений – макулопапулярний висип;

рідкісний — пурпура;

дуже рідкісні — ангіонабряк та/або кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона;

Невідомо — можливо загострення існуючого гострого системного червоного вовчака. Зафіксовано випадки фоточутливих реакцій (див. розділ 4.4).

Дослідження

Частота невідома – продовження QT на електрокардіограмі (див. розділи «Спеціальні попередження та запобіжні заходи при використанні», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії»); підвищений рівень сечової кислоти та глюкози в плазмі під час лікування діуретиками, раціональність яких слід ретельно зважувати перед призначенням пацієнтів із подагрою або цукровим діабетом; підвищений рівень печінкових ферментів.

Опис вибраних побічних реакцій

Дослідження фаз II та III, що порівнювали індапамід 1,5 мг і 2,5 мг, виявили дозозалежний вплив індапаміду на рівень калію в плазмі:

• Індапамід 1,5 мг: Плазмовий калій <3,4 ммоль/л спостерігався у 10% пацієнтів і <3,2 ммоль/л у 4% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії середнє зниження рівня калію в сироватці становило 0,23 ммоль/л;
• Індапамід 2,5 мг: Плазмовий калій <3,4 ммоль/л спостерігався у 25% пацієнтів і <3,2 ммоль/л у 10% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії середнє зниження рівня калію в сироватці становило 0,41 ммоль/л.

Термін зберігання

3 роки.

Умови зберігання

Зберігайте при температурі не більше 30 °C, поза досяжністю дітей.

Упаковка

10 таблеток у пухирі; 3 мозолі на коробку.

Виробник

Merkle GmbH.

Місцезнаходження виробника та адреса його розташування.

Ludwig-Merkle-Straße 3, 89143 Blaubeuren, Німеччина.