Склад

активний інгредієнт: метоклопрамід;

1 мл розчину містить метоклопрамід гідрохлорид 5 мг;

Додаткові речовини: хлорид натрію, едетат натрію, сульфіт натрію безводний (E 221), пропіленгліколь, розведена соляна кислота, вода для ін’єкцій.

Форма дозування

Розчин для ін’єкції.

Основні фізичні та хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Стимулятори перистальтики (пропульсанти).

Код ATC A03F A01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Метоклопрамід є центральним антагоністом дофаміну, який також проявляє периферичну холінергічну активність.

Існує два основні ефекти препарату: протиблювотний і ефект прискорення спорожнення шлунка та проходження через тонку кишку.

Протиблювотний ефект виникає через вплив на центральну точку стовбура мозку (хеморецептори — це зона активації блювотного центру), ймовірно, через інгібування дофамінергічних нейронів.

Підвищена перистальтика також частково контролюється вищими центрами, але може частково бути задіяний периферичний механізм, активація постгангліонарних холінергічних рецепторів і, можливо, пригнічення дофамінергічних рецепторів шлунка та тонкої кишки. Через гіпоталамус і парасимпатичну нервову систему він регулює та координує моторну активність верхніх відділів шлунково-кишкового тракту: підвищує тонус шлунка та кишечника, прискорює спорожнення шлунка, зменшує гастростаз, запобігає пілоричному та стравохідному рефлюксу, а також стимулює кишкову перистальтику. Він нормалізує секрецію жовчі, зменшує спазм сфінктера Одді без зміни тону, усуває дискінезію жовчного міхура.

Небажані ефекти поширюються переважно на екстрапірамідні симптоми, які базуються на механізмі блокування дії дофамінових рецепторів на центральну нервову систему.

Тривале лікування метоклопрамідом може призвести до підвищення концентрації пролактину в сироватці через відсутність дофамінергічного інгібування секреції пролактину. У жінок описані випадки галактореї та менструальних порушень, у чоловіків — гінекомастія. Однак ці симптоми зникли після припинення лікування.

Фармакокінетика.

Початок дії на шлунково-кишковий тракт спостерігається через 1–3 хвилини після внутрішньовенного введення та через 10–15 хвилин після внутрішньом’язового введення. Протиблювотний ефект триває 12 годин. 13-30% препарату зв’язане з білками плазми. Об’єм поширення становить 3,5 л/кг. Він проникає в кровомозковий та плацентарний бар’єри і виводиться з грудним молоком. Він метаболізується в печінці. Період напіввиведення — 4-6 годин. Частина дози (приблизно 20%) виводиться у первинній формі, а решта (приблизно 80%) виводиться нирками у вигляді сполук з глюкуронною або сірчаною кислотою після метаболічних трансформацій печінкою.

У пацієнтів із тяжкою нирковою вадою кліренс креатиніну знижується до 70%, а період напіввиведення плазми збільшується (приблизно 10 годин з кліренсом креатиніну 10–50 мл/хв і 15 годин при кліренсі креатиніну < 10 мл/хв).

У пацієнтів із цирозом спостерігалося накопичення метоклопраміду, що супроводжувалося зниженням кліренсу плазми на 50%.

Показання

Для дорослих: профілактика післяопераційної нудоти та блювання; нудоти та блювання, спричинених променевою терапією; симптоматичне лікування нудоти та блювання, включаючи ті, що пов’язані з гострою мігренью.

Для дітей: як препарат другої лінії для профілактики відстроченої нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією; лікування післяопераційної нудоти та блювання.

Протипоказання

• гіперчутливість до метоклопраміду або будь-якого іншого компонента лікарського препарату;
• шлунково-кишкові кровотечі;
• механічна кишкова непрохідність;
• перфорація шлунково-кишкового тракту;
• підтверджена або підозрювана феохромоцитома (через ризик тяжких нападів гіпертонії);
• анамнез тардивної дискінезії через нейролептики або метоклопрамід;
• епілепсії (підвищена частота та інтенсивність судом);
• хвороба Паркінсона;
• супутне використання з леводопоми або дофамінергічними агоністами;
• метгемоглобінемії з метоклопрамідом або анамнезу дефіциту NADH-цитохром-b5 редуктази;
• пухлини, залежні від пролактину;
• підвищена судомна готовність (екстрапірамідальні рухові порушення);
• Вік пацієнта — до 1 року (через ризик екстрапірамідальних розладів).

Через вміст сульфіту натрію препарат не слід призначати пацієнтам з бронхіальною астмою та підвищеною чутливістю до сульфіту.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Комбінації протипоказані.

Леводопа або дофамінергічні агоністи та метоклопрамід характеризуються взаємною антагонізмом.

Комбінації, яких слід уникати.

Алкоголь посилює седативний ефект метоклопраміду.

Комбінації, на які варто звернути увагу.

При одночасному використанні з пероральні препарати, такі як парацетамол, метоклопрамід може заважати їх всмоктенню через вплив на моторику шлунка.

Антихолінергічні агенти та похідні морфіну: Антихолінергічні агенти та похідні морфіну характеризуються взаємною антагонізмом з метоклопрамідом щодо впливу на моторну активність травного тракту.

Інгібітори центральної нервової системи (похідні морфіну, антипсихотики, седативні блокатори рецепторів H1, антигістамінні, седативні антидепресанти, барбітурати, клонідин та споріднені препарати): посилюють дію метоклопраміду.

Антипсихотики: При використанні метоклопраміду в поєднанні з іншими нейролептиками може виникати накопичувальний ефект і прояв екстрапірамідальних розладів.

Серотонінергічні препарати: Використання метоклопраміду у поєднанні з серотонінергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), може підвищувати ризик розвитку серотонінового синдрому.

Дигоксин: Метоклопрамід може знижувати біодоступність дигоксину. Концентрації дигоксину в плазмі слід ретельно контролювати.

Циклоспорин: метоклопрамід підвищує біодоступність циклоспорину (Cmax на 46% і ефект на 22%). Концентрації циклоспорину в плазмі слід ретельно контролювати. Клінічні наслідки цього явища не визначені остаточно.

Мівакурій і суксаметоній: Ін’єкція метоклопраміду може подовжувати тривалість нейром’язової блокади (через інгібування плазмової холінестерази).

Потужні інгібітори CYP2D6: рівень впливу метоклопраміду зростає, коли метоклопрамід використовується одночасно з сильними інгібіторами CYP2D6, наприклад, флуоксетином і пароксетином. Хоча клінічне значення цього препарату невідоме з певністю, пацієнтів слід контролювати на наявність побічних реакцій.

Метоклопрамід може подовжувати  дію сукцинілхоліну.

Через вміст сульфіту натрію в розчині для ін’єкції тіамін (вітамін B1),  прийнятий одночасно з метоклопрамідом, може швидко розщеплюватися в організмі.

Особливості використання

Препарат не слід використовувати для лікування хронічних захворювань, таких як гастропарез, диспепсія та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, а також як додаток до хірургічних чи радіологічних процедур.

Пацієнти віком до 30 років частіше стикаються з дистонічно-дискінетичними розладами під час лікування метоклопрамідом.

Слід бути обережним при призначенні препарату літнім пацієнтам через частіші прояви паркінсонізму.

Неврологічні розлади.

Екстрапірамідальні аномалії можуть спостерігатися, особливо у дітей та/або при високих дозах. Ці реакції зазвичай спостерігаються на початку лікування і можуть виникати після однієї дози. Якщо розвиваються екстрапірамідні симптоми, метоклопрамід слід негайно припинити прийом. Зазвичай ці ефекти повністю зникають після припинення лікування, але можуть потребувати симптоматичного лікування (бензодіазепіни у дітей та/або антихолінергічні антипаркінсоніозні препарати у дорослих).

Щоб уникнути передозування, між кожним прийомом метоклопраміду слід підтримувати інтервал щонайменше 6 годин, навіть у разі блювання та відхилення дози.

Тривале лікування метоклопрамідом може призвести до тардивної дискінезії, яка потенційно є незворотною, особливо у літніх людей. Лікування не повинно тривати більше 3 місяців через ризик тардивної дискінезії. Лікування слід припинити, якщо з’являються клінічні ознаки тардивної дискінезії.

Про розвиток нейролептичного злоякісного синдрому повідомляють за допомогою метоклопраміду в поєднанні з нейролептичними препаратами та монотерапією метоклопрамідом. Якщо з’являються симптоми нейролептичного злоякісного синдрому, слід негайно припинити прийом метоклопраміду та розпочати відповідне лікування.

Особливу обережність слід проявляти пацієнтам із супутніми неврологічними захворюваннями та пацієнтам, які лікуються іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему.

Метоклопрамід також може погіршувати симптоми хвороби Паркінсона.

Метгемоглобінемія.

Повідомлялося про випадки метгемоглобінемії, яка може бути пов’язана з дефіцитом NADH-цитохром-b5-редуктази. У таких випадках метоклопрамід слід негайно і назавжди припинити, а також вжити відповідних заходів (наприклад, обробку метиленовим синім).

Серцеві захворювання.

Після введення метоклопраміду, особливо після внутрішньовенного введення, повідомлялися про тяжкі серцево-судинні побічні реакції, включно з гострою судинною недостатністю, тяжкою брадикардією, зупинкою серця та подовженням QT.

Внутрішньовенно препарат слід вводити повільним болюсом (не менше 3 хвилин), щоб зменшити ризик побічних реакцій (наприклад, гіпотонії, акатизії).

Порушення функції нирок і печінки.

Пацієнтам із порушенням функції нирок або тяжким порушенням печінки рекомендується зменшення дози.

Особливу обережність слід проявляти при використанні препарату у пацієнтів із групою ризику, зокрема у літніх пацієнтів із порушеннями кардіопровідності, з некоригованим електролітним дисбалансом або брадикардією, а також у пацієнтів, які приймають інші препарати, що подовжують інтервал QT. Радіологічні процедури.

Ампули, взяті з упаковки, не слід залишати на сонці надовго.

Вагітність і лактація.

Вагітність.

Велика кількість даних про вагітних жінок (понад 1000 результатів прийому препарату) свідчать про відсутність токсичності, що призводить до деформацій або фетотоксичності. Метоклопрамід може застосовуватися під час вагітності, якщо є клінічна необхідність. Через його фармакологічні властивості (як і у інших нейролептиків), у випадку метоклопраміду наприкінці вагітності не можна виключити появу екстрапірамідального синдрому у новонародженого. Метоклопрамід слід уникати на пізніх термінах вагітності. Під час використання метоклопраміду слід спостерігати за новонародженим.

Грудне вигодовування.

Метоклопрамід переходить у грудне молоко в невеликих кількостях. Тому не рекомендується використовувати метоклопрамід під час грудного вигодовування. Слід розглянути можливість припинення прийому метоклопраміду у годувальних жінок.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Під час використання препарату необхідно утримуватися від потенційно небезпечних дій, які потребують підвищеної уваги (керування автомобілем, робота з іншими механізмами).

Дозування (позологія) та спосіб введення

Розчин для ін’єкції слід вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно у вигляді повільної болюсної ін’єкції протягом щонайменше 3 хвилин.

Розчинник використовують розчин хлориду натрію 0,9% та розчин глюкози на 5%.

Дорослі.

Препарат призначається у дозі від 10 мг до 3 разів на день. Максимальна добова доза становить 30 мг або 0,5 мг/кг маси тіла.

Ін’єкційні препарати слід застосовувати якомога коротший період часу, з переходом на пероральний або ректальний метоклопрамід якомога швидше.

Діти.

При призначенні для профілактики післяопераційної нудоти та блювання метоклопрамід слід застосовувати після операції.

Рекомендована доза метоклопраміду становить від 0,1 до 0,15 мг/кг маси тіла до 3 разів на день. Максимальна добова доза становить 0,5 мг/кг маси тіла. Якщо необхідно продовжувати прийом препарату, слід дотримуватися інтервалів щонайменше 6 годин.

Режим дозування

Вік, роки	Вага тіла, кг	Одноразова доза, мг	Частота
1–3	10–14	1	До 3 разів на день
3–5	15–19	2	До 3 разів на день
5–9	20–29	2,5	До 3 разів на день
9–18	30–60	5	До 3 разів на день
15–18	>60	10	До 3 разів на день

Максимальна тривалість прийому метоклопраміду для лікування встановленої післяопераційної нудоти та блювання становить 48 годин.

Максимальна тривалість прийому метоклопраміду для профілактики відстроченої нудоти та блювання, викликаних хіміотерапією, становить 5 днів.

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤ 15 мл/хв) дозу метоклопраміду слід знизити на 75%.

У пацієнтів із помірною та тяжкою нирковою вадою (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) дозу метоклопраміду слід знизити на 50%.

У пацієнтів із порушенням печінки через збільшення періоду напіврозпаду використовується половина цієї дози.

Літні пацієнти.

Зниження дози слід розглядати у літніх пацієнтів через вікове зниження функції нирок і печінки.

Тривалість лікування.

Щоб мінімізувати ризики несприятливих реакцій нервової системи та інших побічних реакцій, препарат слід використовувати лише для короткострокового лікування (до 5 днів).

Діти.

Метоклопрамід протипоказаний дітям віком до 1 року.

Передозування

Симптоми: сонливість, зниження рівня свідомості, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій і його загострення, судоми, екстрапірамідальні рухові порушення, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією та підвищеним або зниженим артеріальним тиском, галюцинації, дихальна та серцева зупинка, дистонічні реакції. Зафіксовано поодинокі випадки метгемоглобінемії.

Лікування: Екстрапірамідальні розлади усуваються повільним внутрішньовенним введенням антиотрути біперидену. У випадку великих доз метоклопраміду його слід видаляти з шлунково-кишкового тракту шляхом промивання шлунка або приймати активоване вугілля та сульфат натрію.

Небажані наслідки

Розлади шлунково-кишкового тракту: нудота, диспепсія, сухість у роті, закрепи. При прийомі метоклопраміду в дозах, що перевищують добову, у пацієнтів може виникати діарея.

Розлади нервової системи:

• екстрапірамідальні реакції, зазвичай дистонія (включаючи дуже рідкісні випадки дискінетичного синдрому), особливо у дітей та пацієнтів віком до 30 років, ризик розвитку якого зростає, коли добова доза 0,5 мг/кг маси тіла перевищується: спазм м’язів обличчя, трисмус, ритмічне виступання язика, бульбарний тип мовлення, спазм позаочних м’язів, включаючи кризи очей, мимовільні спазматичні рухи,  зокрема в голові, шиї та плечах, тонічному блефароспазмі, неприродному положенні голови та плечей, опістотонусі, гіпертонізації м’язів;
• паркінсонізм (тремор, посмикування м’язів, брадикінезія, м’язова жорсткість, акінезія, маскоподібне обличчя) після тривалого лікування метоклопрамідом у деяких літніх пацієнтів, а також при нирковій недостатності;
• Тардивна дискінезія, яка може бути незворотною, може виникати при тривалій терапії метоклопрамідом, переважно у літніх пацієнтів (особливо жінок), у пацієнтів із цукровим діабетом і зазвичай розвивається після припинення прийому препарату. Вона проявляється мимовільними рухами язика, обличчя, рота, щелепи, іноді мимовільними рухами тулуба та/або кінцівок;
• Нейролептичний злоякісний синдром, включаючи гіперпірексію, порушення свідомості, жорсткість м’язів, дисфункцію автономної нервової системи та підвищену рівень сироваткової креатинфосфокінази. Цей синдром може бути смертельним, якщо він виникне, метоклопрамід слід негайно припинити та терміново розпочати лікування (дантролен, бромокріптин);
• Лихоманка, головний біль, запаморочення, сонливість, втома, відчуття страху, плутанина, астенія, підвищена втома, пригнічений рівень свідомості, тинітус, акатизія.

Існує також ризик гострих (короткочасних) неврологічних розладів, який вищий у дітей.

Психіатричні розлади: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, тривога, неспокій.

Серцево-судинні захворювання: брадикардія, особливо при внутрішньовенному введенні , зупинка серця за короткий час після ін’єкції, що може бути спричинена брадикардією, блокада атріовентрикулярної блокади, блокадою синусових вузлів, особливо при внутрішньовенному введенні, подовження QT, надшлуночкова екстрасистолія, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова тахікардія піруетного типу, артеріальна гіпотензія, шок, синкопа при внутрішньовенному введенні, гостра Артеріальна артеріальна гіпертензія у пацієнтів із феохромоцитомою.

Існують поодинокі повідомлення про можливість тяжких серцево-судинних реакцій через використання метоклопраміду, особливо при внутрішньовенному введенні.

Захворювання крові та лімфатичної системи: метгемоглобінемія, яка може бути пов’язана з дефіцитом NADH-цитохром-b5 редуктази, особливо у немовлят, сульфгемоглобінемія, яка переважно пов’язана з одночасним використанням високих доз препаратів, що вивільняють сірку.

Порушення імунної системи: реакції гіперчутливості, включно з анафілактичними реакціями, включно з ангионабряком, анафілактичним шоком. Через вміст сульфіту натрію у дозованій формі можуть спостерігатися поодинокі випадки реакцій гіперчутливості, особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою, у вигляді нудоти, блювання, свистяча, гострого нападу астми, порушення свідомості або шоку.

Захворювання шкіри та підшкірної тканини: реакції гіперчутливості, зокрема: висипи на шкірі, гіперемія та свербіж шкіри, кропив’янка.

Захворювання репродуктивної системи та молочних залоз: після тривалої терапії препаратом можуть виникнути аменорея через стимуляцію секреції пролактину; Якщо ці явища розвиваються, використання метоклопраміду слід припинити.

Лабораторні результати: підвищений рівень ферментів у печінці.

У підлітків та пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (нирковою недостатністю), що призводить до зниження виведення метоклопраміду, розвиток побічних явищ слід контролювати з особливою ретельністю. У разі їх виникнення використання препарату слід негайно припинити.

Ризик побічних реакцій нервової системи зростає при використанні препарату у високих дозах і при тривалому застосуванні.

Термін зберігання

4 роки.

Умови зберігання

Тримайте поза досяжністю дітей у їхніх оригінальних контейнерах при температурі не вище 25 °C. Не заморожуйте.

Несумісність

Розчин метоклопраміду для ін’єкцій не слід змішувати з лужними інфузійними розчинами.

Упаковка

2 мл в ампулі; 5 ампул у блістерній упаковці, 1 або 2 блістерні пакети в упаковці.

Умови продажу

За рецептом.

Виробник

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».