Склад

активний інгредієнт: метронідазол;

1 таблетка містить метронідазол, у 100% метронідазолі — 250 мг;

Додаткові компоненти: картопляний крохмаль, стеарат кальцію, колоїдний безводний діоксид кремнію, гідроксипропілметилцелюлоза, повідон.

Форма дозування

Планшети.

Основні фізичні та хімічні властивості: суцільні регулярні, круглі циліндри, верхня та нижня поверхні яких плоскі, краї поверхонь скошені, з лінією розділення білого або білого кольору з жовтуватим або зеленуватим відтінком.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Протипротозойні препарати. Похідні імідазолу. ATX код J01X D01.

Препарати для лікування амебіазу та інших протозойних захворювань. Протипротозойні препарати. ATX код P01A B01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Метронідазол належить до нітро-5-імідазолів і має широкий спектр дії. Максимальні концентрації препарату в сироватці, які дозволяють відрізняти сприйнятливі штами (S) від штамів із помірною чутливістю, а також штами з помірною чутливістю від резистентних (R), такі: S < 4 мг/л і R > 4 мг/л.

Поширеність набутої резистентності у певних видів мікроорганізмів може варіюватися залежно від географічного розташування та часу. Тому корисно мати інформацію про локальну поширеність резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Ці дані є лише загальними рекомендаціями, які вказують на ймовірність сприйнятливості певного штаму бактерій до цього антибіотика.

Peptostreptococcus spp., Clostridium spp., Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Porphyromonas, Bilophila, Helicobacter pylori, Prevotella spp., Veilonella є сприйнятливими до препарату  . Метронідазол пригнічує розвиток найпростіших – Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis (Lamblia intestinalis), Entamoeba histolytica., Eubacterium spp. Нечутливі штами мікроорганізмів: Propionibacterium, Actinomyces, Mobiluncus.

Фармакокінетика.

Поглинання.  При прийомі перорально метронідазол швидко і майже повністю всмоктується (мінімум 80% на годину). Максимальна концентрація в сироватці після перорального введення препарату подібна до тієї, що досягається при внутрішньовенному введенні еквівалентних доз.

Пероральна біодоступність становить 100% і суттєво не знижується при одночасному споживанні їжі.

Дистрибуція.  Приблизно через 1 годину після однієї дози 500 мг середня максимальна концентрація в плазмі становить 10 мкг/мл. Через 3 години середня концентрація в плазмі становить 13,5 мкг/мл.

Період напіврозпаду елімінації становить 8-10 годин, зв’язування з білками крові незначне — не більше 20%. Видимий об’єм розподілу є високим (близько 40 л, тобто 0,65 л/кг).

Поширення відбувається швидко і значно, досягаючи концентрацій, близьких до рівня ліків у плазмі, легенях, нирках, печінці, шкірі, жовчі, спинномозковій рідині, слині, насінній рідині та вагінальних виділеннях.

Метронідазол проходить через плацентарний бар’єр і виводиться в грудне молоко.

Біотрансформація.  Метронідазол метаболізується шляхом окислення в печінці. Утворюються два метаболіти:

• основний метаболіт алкоголю, який забезпечує приблизно 30% антибактеріальної активності метронідазолу проти анаеробних бактерій, з періодом напіврозпаду приблизно 11 годин;
• Кислий метаболіт, присутній у менших кількостях і забезпечує приблизно 5% антибактеріальної активності метронідазолу.

Відпусти. Значні концентрації в печінці та жовчі; низька концентрація в товстій кишці; незначна екскреція у фекаліях. Виведення препарату здійснюється нирками (у вигляді метронідазолу та окислених метаболітів).

Показання

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до ліків: амебіаз; урогенітальний трихомоніаз; неспецифічний вагініт; Лямбліоз; хірургічні інфекції, спричинені анаеробними мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу. Як заміна внутрішньовенного лікування інфекцій, спричинених анаеробними мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу.

Протипоказання

Гіперчутливість до метронідазолу або до препаратів імідазолу, а також до інших компонентів препарату. Діти віком до 6 років (через форму дозування) (див. розділ 4.4).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Реакція Antabuse

Існує багато наркотиків, які викликають реакцію антabuse на алкоголь, і їх одночасне використання з алкоголем не рекомендується.

Комбінації, які не рекомендуються.

Алкоголь (у вигляді  напою або як частина препарату як додатковий засіб). Ефект антабузу (почервоніння, еритема, блювання, тахікардія). Необхідно уникати вживання алкогольних напоїв і прийому ліків, що містять алкоголь.

Дисульфірам. Ризик розвитку гострих психотичних епізодів або сплутанини, які можна повернути після припинення прийому препарату.

Бусульфан.  Коли бусульфан застосовують у високих дозах: концентрація бусульфану подвоюється у пацієнтів, які отримують метронідазол.

Комбінації, які потребують обережних заходів для використання.

Протисудомні засоби, які індукують ферменти. Зниження концентрації метронідазолу в плазмі через посилення печінкового метаболізму індуктором ферментів. Клінічне спостереження, може знадобитися коригування дози метронідазолу під час і після лікування індуктором.

Рифампіцин. Зниження концентрації метронідазолу в плазмі через посилення метаболізму печінки рифампіцином. Рекомендується клінічне спостереження, і може знадобитися коригування дози метронідазолу під час і після лікування рифампіцином.

Літій. Підвищений рівень літію в крові , що може набувати токсичності, з ознаками передозування літієм. Рівень літію в крові слід ретельно контролювати, і може знадобитися коригування дози.

Комбінації, які потребують особливої уваги.

Фторурацил (а також, екстраполяція, тегафур і капецитабін). Підвищена токсичність фторурацилу через уповільнене очищення.

Спеціальні питання, пов’язані з Міністерством надзвичайних ситуацій (Міжнародний нормалізований коефіцієнт).

Було зафіксовано численні випадки підвищеної активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотикотерапію. Фактори ризику включають тяжкість інфекції або запалення, вік пацієнта та загальний стан здоров’я. За таких умов важко визначити, наскільки дисбаланс INR впливає сама інфекція або її лікування. Однак деякі групи антибіотиків більш залучені до цього ефекту, особливо фторхінолони, макроліди, цикліни, котримоксазол і деякі цефалоспорини.

Особливості використання

Гіперчутливість/захворювання шкіри та її кінцівок. Можуть виникати алергічні реакції, включно з анафілактичним шоком, які можуть загрожувати життю (див. розділ 4.4). У такому випадку лікування метронідазолом слід припинити та розпочати відповідну терапію.

Якщо на початку лікування у пацієнта розвивається генералізована еритема та гноїнний висип, що супроводжується лихоманкою, слід підозрювати гострий генералізований екзантематозний пустулез (див. розділ 4.4); Якщо така реакція розвивається, лікування препаратом слід припинити, а в майбутньому застосування метронідазолу як окремо, так і в комбінації з іншими препаратами протипоказане.

Розлади нервової системи.  Якщо виникають симптоми, сумісні з енцефалопатією або мозочковим синдромом, лікування пацієнта слід негайно переглянути і припинити прийом метронідазолу.

Випадки енцефалопатії були зафіксовані в рамках післямаркетингового моніторингу препарату. Крім того, спостерігалися випадки змін МРТ, пов’язаних з енцефалопатією (див. розділ 4.4). Ураження найчастіше локалізовані в мозочку (особливо в зубчастому ядрі) та на гребені мозолистого тіла. У більшості випадків енцефалопатія та зміни на МРТ проходили після лікування препаратом. Зареєстровано дуже мало смертей.

Пацієнтів слід контролювати на предмет можливих ознак енцефалопатії або загострення симптомів у пацієнтів із розладами центральної нервової системи.

Якщо під час лікування препаратом розвивається асептичний менінгіт, повторне введення метронідазолу не рекомендується, і слід провести оцінку користі/ризику у пацієнтів із тяжким інфекційним захворюванням.

Розлади периферичної нервової системи.  Пацієнтів слід контролювати на предмет можливих ознак периферичної невропатії, особливо при тривалому лікуванні або за наявності тяжких, хронічних або прогресуючих периферичних неврологічних розладів.

Психічні розлади.  Після отримання першої дози препарату пацієнти можуть відчувати психотичні реакції, які загрожують безпеці пацієнтів, особливо якщо у них є історія психіатричних розладів. У разі цього слід припинити прийом метронідазолу, повідомити лікаря і негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи.

Гематологічні ефекти.  Пацієнти з анамнезом гематологічних порушень або з отриманням препарату у високих дозах і/або тривалий час повинні регулярно проходити аналізи крові, особливо на кількість лейкоцитів.

У пацієнтів з лейкопенією рішення продовжувати лікування препаратом залежить від тяжкості інфекції.

Педіатричні пацієнти.  Використання таблеток протипоказане дітям віком до 6 років через ризик задухи. Для молодших дітей доступні інші формули препаратів на основі метронідазолу.

Взаємодія з іншими наркотиками.  Одночасне використання метронідазолу та алкоголю не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії»).

Одночасне використання метронідазолу та бусульфана не рекомендується (див. розділ 4.4).

Одночасне використання метронідазолу та дисульфіраму не рекомендується (див. розділ 4.4).

Вплив на лабораторні результати.  Метронідазол може іммобілізувати трепонему, що призводить до хибнопозитивного результату тесту Нельсона.

Вагітність і лактація.

Вагітність. Дослідження на тваринах не продемонстрували тератогенного ефекту. Оскільки тератогенного ефекту у тварин не спостерігалося, у людей не очікуються мальформації . Згідно з отриманими даними, речовини, що призводять до формування деформацій у людей, мають тератогенний ефект у тварин у процесі адекватно проведених досліджень на двох видах.

Однак потрібні подальші епідеміологічні дослідження, щоб підтвердити відсутність ризику. Тому метронідазол слід давати під час вагітності лише тоді, коли це необхідно, коли користь перевищує потенційні ризики.

Грудне вигодовування. Метронідазол переходить у грудне молоко. Метронідазол не слід використовувати під час грудного вигодовування.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Пацієнти повинні бути обізнані про можливе виникнення сплутанини, запаморочення, галюцинацій, судоми або візуальних порушень під час прийому препарату та утримуватися від керування транспортним засобом або керування іншим обладнанням під час лікування.

Дозування (позологія) та спосіб введення

У разі амебіазу Метронідазол слід приймати безперервно протягом 7 днів. Дорослі: 1,5 г на день, тобто 500 мг (2 таблетки) 3 рази на день.

Діти віком понад 6 років: 30-40 мг/кг маси тіла на день у трьох розділених дозах.

У випадку абсцесу печінки з амебіазом слід проводити дренаж або аспірацію гною одночасно з терапією метронідазолом.

Лямбліоз слід лікувати протягом 5 днів. Дорослим слід призначати 750 мг-1 г метронідазолу на день. Дітям віком 6-10 років — 375 мг/день, 10-15 років — 500 мг на день.

При трихомоніазі у жінок (уретрит і вагініт, спричинений трихомонасом) Метронідазол призначають для курсу лікування протягом 10 днів, поєднуючи 250 мг (1 таблетка) двічі на день і 1 вагінальний супозиторій (500 мг) на день. Сексуального партнера слід лікувати одночасно, незалежно від наявності чи відсутності клінічних ознак інфекції трихомонас, навіть якщо лабораторний результат негативний.

У випадку трихомоніазу у чоловіків (уретрит, спричинений трихомонасом) Метронідазол слід призначити на курс лікування протягом 10 днів: 250 мг (1 таблетка) 2 рази на день.

У виняткових випадках може знадобитися збільшення добової дози до

750 мг або 1 г

У разі неспецифічного вагініту призначають 500 мг (2 таблетки) препарату двічі на день протягом 7 днів. Сексуального партнера слід лікувати одночасно.

Для лікування анаеробних інфекцій (перша лінія терапії або замісна терапія) дорослим слід призначати 1-1,5 г (4-6 таблеток) метронідазолу на день, дітям віком понад 6 років — 20-30 мг/кг маси тіла на день у 2 дозах.

Діти.

Препарат у вигляді таблеток по 250 мг може використовуватися дітям віком понад 6 років.

Передозування

Одна доза не більше 12 г була зафіксована при спробах самогубства та випадковому передозуванні.

Симптоми включали блювання, атаксію та легку дезорієнтацію.

Лікування. Спеціального протиотрути немає. У разі значного передозування слід застосовувати симптоматичну терапію.

Небажані наслідки

Захворювання шлунково-кишкового тракту:

• незначні шлунково-кишкові розлади (епігастральний біль, нудота, блювання, діарея);
• глоссит із сухістю в роті, стоматитом, порушеннями смаку, анорексією;
• панкреатит, який є оборотним після відміни препарату;
• зміна кольору або зміни зовнішнього вигляду язика (мікоз).

Шкіра та її відростки:

• припливи жару, свербіж шкіри, висип, який у деяких випадках супроводжується підвищенням температури тіла;
• кропив’янка, ангіонабряк, анафілактичний шок (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»);
• дуже рідкісні випадки гострого генералізованого екзантематозного пустуляльозу (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»).
• токсичний епідермальний некроліз;
• фіксована токсикодерма;
• Синдром Стівенса-Джонсона.

Розлади нервової системи:

• периферичної сенсорної невропатії;
• Головний біль;
• Запаморочення;
• Судоми;
• Енцефалопатія та підгострий мозочковий синдром (атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор), які можуть супроводжуватися змінами на МРТ, які зазвичай зникають після припинення медикаментозного лікування. Смерті повідомляються дуже рідко (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»);
• асептичний менінгіт (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»).

Очні захворювання:

• тимчасове порушення зорових функцій, таких як диплопія, міопія, розмитий зір, зниження гостроти зору, зміни сприйняття кольору;
• Зорова нейропатія/неврит.

Психічні розлади:

• Галюцинації;
• психотичні реакції з параноєю та/або маренням, які в рідкісних випадках можуть супроводжуватися суїцидальними думками або спробами самогубства (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для використання»);
• пригнічений настрій.

Порушення кров’яної системи:

• нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Гепатобіліарні захворювання:

• підвищені печінкові ферменти (AST, ALT, лужна фосфатаза), гострий холестатичний або змішаний гепатит, а також ураження печінки печінки, іноді з жовтяницею, повідомляються дуже рідко. Були зафіксовані поодинокі випадки гепатоцелюлярної недостатності, які можуть потребувати трансплантації печінки.

Порушення слуху:

• порушення слуху та втрату слуху (включаючи сенсоневральну втрату слуху);
• дзвін у вухах.

Інше:

• Червонувато-коричневе забарвлення сечі через водорозчинні пігменти, що утворюються під час метаболізму препарату.

Термін зберігання

3 роки.

Умови зберігання

Зберігайте в оригінальній упаковці при температурі не більше 25 °C.

Тримайте їх поза досяжністю дітей.

Упаковка

10 таблеток у пухирях.

10 таблеток у пухирі; 2 або 5 мозолів у упаковці.

Виробник

АО «Лубніфарм».