Активний інгредієнт: теофілін;

1 таблетка містить теофілін моногідрат у вигляді теофіліну — 100 мг або 300 мг;

Додаткові компоненти: моногідрат лактози, дисперсія амоній-метакрилатних співполімерів, дисперсія метакрилатних сополімерів, стеарат магнію, тальк.

Форма дозування

Планшети з продовженим випуском.

Основні фізичні та хімічні властивості:

Таблетки 100 мг – білі, плоско-циліндричної форми, з фасетою;

Таблетки 300 мг мають білі форми, плоско-циліндричної форми, з фаскотом і ризиком.

Фармакологічна група

Ліки для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Ксанфін. Теофілін. Код ATC R03D A04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Теофілін є бронходилататором метилксантинової групи. Механізм дії зумовлений головним чином блокуванням аденозинових рецепторів, інгібуванням фосфодіестераз, підвищенням вмісту внутрішньоклітинного cAMP, зниженням внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію, внаслідок чого розслабляються гладкі м’язи бронхів, шлунково-кишкового тракту, жовчного тракту, матки, коронарних, церебральних і легеневих судин, зменшується периферичний судинний опір; Тонус дихальних м’язів (міжреберних м’язів і діафрагми) підвищується, опір легеневих судин зменшується, покращується насичення крові киснем, активується дихальний центр довгастого мозку, підвищується його чутливість до вуглекислого газу, покращується альвеолярна вентиляція, що призводить до зниження тяжкості та частоти епізодів апное; усуває ангіоспазм, збільшує колатеральний кровотік і насичення крові киснем, зменшує перифокальні та загальні набряки мозку, знижує спинномозкову рідину і, відповідно, внутрішньочерепний тиск; покращує реологічні властивості крові, знижує тромбоз, пригнічує агрегацію тромбоцитів (інгібує фактор активації тромбоцитів і простагландин F2α), нормалізує мікроциркуляцію; має протиалергічний ефект, пригнічуючи дегрануляцію тучних клітин і знижуючи рівень медіаторів алергії (серотоніну, гістаміну, лейкотрієнів); Він підвищує кровообіг у нирках, має діуретичний ефект через зменшення реабсорбції труб, збільшує виведення води, хлоридних іонів і натрію.

Фармакокінетика.

При прийомі перорально теофілін повністю всмоктується в шлунково-кишковий тракт, біодоступність становить близько 90%, при прийомі теофіліну у вигляді таблеток з пролонгованим вивільненням максимальна концентрація досягається через 6 годин. Зв’язування білків із плазмою становить близько 60% у здорових дорослих і 35% у пацієнтів із цирозом. Він проникає крізь гістогематичні бар’єри, розподіляючись у тканинах. Близько 90% теофіліну метаболізується в печінці за участю кількох ізоферментів цитохрому P450 до неактивних метаболітів — 1,3-диметилурової кислоти, 1-метилурової кислоти та 3-метилксантину. Він виділяється переважно нирками у вигляді метаболітів; У незмінній формі він виділяється у дорослих до 13%, у дітей — до 50% від складу препарату. Він частково проникає в грудне молоко. Період напіврозпаду теофіліну залежить від віку та наявності супутніх захворювань і становить: у дорослих пацієнтів з бронхіальною астмою — 6–12 годин; у дітей від 6 місяців — 3-4 години; курці – 4–5 годин; У літніх людей та з серцевою недостатністю, порушенням функції печінки, набряком легень, хронічними обструктивними захворюваннями легень та бронхітом — понад 24 години, що потребує належної корекції інтервалу між прийомами ліків.

Концентрації теофіліну теофіліну в крові такі: для досягнення бронходилататорного ефекту – 10–20 мкг/мл, для збуджувального ефекту на дихальний центр – 5–10 мкг/мл. Токсичні концентрації перевищують 20 мкг/мл.

Показання

• Бронхіальна астма.
• Хронічні обструктивні захворювання легень (хронічний обструктивний бронхіт, емфізема).
• Легенева гіпертензія.
• Синдром центрального апное сну.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів лікарського засобу, а також до інших похідних ксантину (кофеїн, пентоксифілін, теобромін), гостра серцева недостатність, стенокардія, гострий інфаркт міокарда, гострі серцеві аритмії, пароксизмальна тахікардія, екзастойла, тяжка артеріальна гіпер- та гіпотонія, поширений атеросклероз кровоносних судин, набряк легень, геморагічний інсульт, глаукома, крововиливи в сітківку, історія кровотечі,  виразка шлунка та дванадцятиперної кишки (у гострій стадії), гастроезофагеальний рефлюкс, епілепсія, підвищена готовність до судом, неконтрольований гіпотиреоз, гіпертиреоз, тиреотсикоз, порушення функції печінки та/або нирок, порфірія, сепсис, використання у дітей одночасно з ефедрином.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші взаємодії

Лікарські засоби, що підвищують кліренс теофіліну: аміноглутетимід, протиепілептичні препарати (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, примідон), гідроксид магнію, ізопротеренол, літій, морацизин, рифампіцин, ритонавір, сульфінпіразон, барбітурати (особливо фенобарбітал і пентобарбітал). Контролюйте концентрацію теофіліну в сироватці та за потреби коригуйте дозу.

Лікарські засоби, що знижують кліренс теофіліну: алопуринол, ацикловір, карбімазол, фенілбутазон, флувоксамін, іміпенем, ізопреналін, циметидин, флуконазол, фуросемід, пентоксифілін, дисульфірам, інтерферон, нізатидин, кальцієві антагоністи (верапаміл, ділтіазем), аміодарон, парацетамол, пробенецид, ранітидин, такрин, профафенон, пропранол, окспентифілін, ізоніазид, лінкоміцин, метотрексат, зафірлукаст, мексилетин, фторхінолони (офлоксацин, норфлоксацин, Використання ципрофлоксацину має зменшити дозу щонайменше на 60%, еноксацину на 30%, макролідів (кларитроміцин, еритроміцин), тиклопідину, тіабендазолу, вілоксазингідрохлориду, оральних контрацептивів, вакцини проти грипу. У пацієнтів, які приймають один або кілька вищезазначених лікарських засобів одночасно з теофіліном, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці та зменшувати дозу за потреби.

Концентрація теофіліну в плазмі може бути знижена при одночасному використанні теофіліну з трав’яними ліками, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

Поєднання використання теофіліну та фенітоїну може призвести до зниження рівня останнього.

Ефедрин посилює дію теофіліну.

Поєднання теофіліну та флувоксаміну слід уникати. Якщо уникнути цієї комбінації неможливо, пацієнти повинні приймати половину дози теофіліну і уважно контролювати концентрацію останнього в плазмі.

Комбінації теофіліну та аденозину, бензодіазепіну, галотану та ломустану слід використовувати з максимальною обережністю. Анестезія галотаном може викликати тяжкі серцеві аритмії у пацієнтів, які приймають теофілін.

Одночасне використання теофіліну та великої кількості продуктів і напоїв, що містять метилксантини (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола та подібні тоніки), ліків, що містять похідні ксантину (кофеїн, теобромін, пентоксифілін), α та β-адренергичних агоністів (селективних і неселективних), глюкагону слід уникати, враховуючи посилення ефекту теофіліну.

Одночасне застосування теофіліну з блокаторами β-адренергичних блокаторів може антагонізувати його бронходилатаційні ефекти; З кетаміном хінолони — знижують судомний поріг; з антагоністами аденозину, карбонату літію та β-рецепторів ефективність останніх знижується; З доксапрамом — може викликати стимуляцію центральної нервової системи.

Теофілін може посилювати діуретики та резерпіни.

Одночасне використання антагоністів теофіліну та β рецепторів слід уникати, оскільки теофілін може втратити свою ефективність.

Існують суперечливі докази посилення впливу теофіліну при станах грипу.

Ксантини можуть посилювати гіпокаліємію через терапію β-адренергичними агоністами, стероїди, діуретики та гіпоксію. Це стосується госпіталізованих пацієнтів із тяжкою астмою, і існує потреба контролювати рівень калію в сироватці.

Особливості застосування

Теофілін слід призначати лише за крайньої необхідності та з обережністю при нестабільній стенокардії — серцевому захворюваннях, при яких може спостерігатися тахіаритмія; При гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, дисфункції нирок і печінки, гіпертиреозізмі, гострій порфірії, хронічному алкоголізмі та захворюваннях легень, пацієнтів з анамнезом виразкової кишки та пацієнтів віком понад 60 років.

Застосування теофіліну при тяжкому атеросклерозі кровоносних судин, сепсисі можливе з обережністю, під наглядом лікаря, якщо є ознаки для застосування теофіліну. Обмеження використання теофіліну при гастроезофагеальному рефлюксі пов’язане з впливом на гладку м’язу кардіоезофагеального сфінктера, що може погіршувати стан пацієнта при гастроезофагеальному рефлюксі, посилюючи рефлюкс.

Куріння та вживання алкоголю можуть призвести до підвищення кліренсу від теофіліну і, відповідно, до зменшення його терапевтичного ефекту та потреби в більших дозах.

Під час лікування теофіліном слід проводити ретельний моніторинг і зменшення дози при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю, хронічним алкоголізмом, порушенням функції печінки (особливо при цирозі), зі зниженою концентрацією кисню в крові (гіпоксемією), з лихоманкою, пневмонією або вірусними інфекціями (особливо грипом) через можливе зниження клиренсу теофіліну. Водночас слід контролювати рівні теофіліну в плазмі, які перевищують норму.

Теофілін слід контролювати пацієнтів із виразками шлунка, аритмією серця, гіпертонією, іншими серцево-судинними захворюваннями, гіпертиреозом або гострими гарячками.

Пацієнтам з анамнезом судомних станів слід уникати використання теофіліну та застосовувати альтернативне лікування.

Особливу увагу слід приділяти використанню препарату у пацієнтів з безсонням, а також у літніх чоловіків із попередньою історією збільшення простати через ризик затримки сечі.

Якщо потрібен амінофілін (теофілін-етилендіамін), рівень теофіліну в плазмі слід знову контролювати у пацієнтів, які вже використовували теофілін.

Враховуючи неможливість гарантувати біоеквівалентність індивідуальних лікарських засобів із пролонгованим вивільненням з теофіліном, перехід від терапії неофіліном у вигляді таблеток з пролонгованим вивільненням до іншого лікарського засобу з продовженим вивільненням ксантину слід здійснювати шляхом повторного титрування дози та після клінічної оцінки.

Під час лікування теофіліном слід приділяти особливу увагу при важкій астмі. У таких випадках рекомендується контролювати рівень калію в сироватці.

Погіршення симптомів астми потребує термінової медичної допомоги. У разі гострого астматичного нападу у пацієнта, який отримує теофілін з пролонгованим вивільненням, внутрішньовенний амінофілін слід вводити дуже обережно.

Половину рекомендованої навантажувальної дози амінофіліну (зазвичай 6 мг/кг) слід вводити обережно, тобто 3 мг/кг.

Якщо теофілін необхідний для дітей з пірексією або дітей з історією епілепсії та судом, їхній клінічний стан слід ретельно контролювати, а рівень теофіліну в плазмі — контролювати. Теофілін не є препаратом вибору для дітей з бронхіальною астмою.

Теофілін може змінювати деякі лабораторні параметри: збільшувати кількість жирних кислот і рівень катехоламінів у сечі.

У разі побічних реакцій необхідно контролювати рівень теофіліну в крові.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід використовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Використовуйте під час вагітності або лактації.

Вагітність.

Теофілін перетинає плаценту.

Використання препарату під час вагітності можливе за відсутності безпечної альтернативи, якщо очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для плода. У вагітних жінок концентрацію теофіліну в сироватці слід визначати частіше, а дозу відповідно коригувати. Використання теофіліну наприкінці вагітності слід уникати, оскільки він може пригнічувати скорочення матки, викликати тахікардію у плода.

Грудне вигодовування.

Теофілін переходить у грудне молоко, тому терапевтичні концентрації сироватки можна досягти у немовлят. Його використання матерями, які годують грудьми, дозволяється лише якщо запланована користь для матері перевищує ризик для новонародженого.

Теофілін може викликати підвищену дратівливість новонародженого, тому терапевтична доза теофіліну має бути максимально низькою.

Грудне вигодовування слід проводити безпосередньо перед прийомом препарату. Будь-які ефекти теофіліну у немовлят слід ретельно контролювати. Якщо потрібні вищі терапевтичні дози, грудне вигодовування слід припинити.

Родючість.

Клінічних даних щодо фертильності у людей немає. З доклінічних даних відомо, що теофілін має негативний вплив на чоловічу та жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції під час керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Оскільки чутливі пацієнти можуть відчувати побічні реакції (запаморочення) під час прийому препарату, слід уникати водіння та інших завдань, що потребують концентрації, під час прийому препарату.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Препарат слід приймати перорально за 30-60 хвилин до їжі або через 2 години після прийому, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетку 300 мг можна розділити вдвічі (таблетки 100 мг не діляться), але її не можна подрібнювати, жувати чи розчиняти у воді. У деяких випадках, щоб зменшити подразнюючий вплив на слизову шлунка, препарат слід приймати під час або одразу після їжі.

Режим дозування визначається індивідуально, залежно від віку, маси тіла та метаболічних характеристик пацієнта.

Початкова добова доза для дорослих і дітей віком від 12 років з масою тіла понад 45 кг становить 300 мг (1 таблетка по 300 мг раз на день або 3 таблетки по 100 мг раз на день). Після 3 днів прийому препарату збільште добову дозу до 450 мг (11/2 таблетки по 300 мг), після ще 3 днів лікування,  За потреби добову дозу можна збільшити до 600 мг (1 таблетка по 300 мг двічі на день або 3 таблетки по 100 мг двічі на день).

Збільшення дози можливе лише за умови добре переносимості.

Для дітей віком від 6 до 12 років із масою тіла 20-45 кг добова доза становить 150 мг (1/2 таблетки по 300 мг один раз на день). Після 3 днів прийому препарату добову дозу збільшують до 300 мг (1/2 таблетки по 300 мг двічі на день), після ще 3 днів лікування добову дозу можна збільшити до 450-600 мг (11/2 таблетки по 300 мг раз на день або 1 таблетка 300 мг 2 рази на день або 3 таблетки по 100 мг двічі на день).

Для літніх пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями рекомендована добова доза становить 8 мг/кг маси тіла. Максимальний терапевтичний ефект починає з’являтися через 3-4 дні після початку лікування.

Для курців добову дозу можна поступово збільшувати до 900-1050 мг (3-31/2 таблетки по 300 мг).

Пацієнти з центральним апное сну можуть приймати одну дозу препарату вночі.

Подальше підвищення дози рекомендується на основі визначення концентрації сироватки теофіліну.

Дозування обирається індивідуально, але зазвичай таблетки приймають двічі на день. Для пацієнтів із найтяжкішим клінічним проявом симптомів доречні вищі ранкові або вечірні дози.

Для пацієнтів, чиї симптоми зберігаються вночі або вдень, незалежно від іншої терапії, або якщо вони не отримували теофіліну, терапія може доповнюватися рекомендованою одноразовою ранковою або вечірньою щоденною дозою теофіліну.

Під час призначення високих доз під час лікування контролюється концентрація теофіліну в плазмі (терапевтична концентрація в межах 10–15 мкг/мл).

Загальна доза не повинна перевищувати 24 мг/кг маси тіла для дітей і 13 мг/кг для дорослих. Незважаючи на це, визначення рівня теофіліну в плазмі через 4–8 годин після застосування і щонайменше через 3 дні після кожної зміни дози дозволяє більш точно оцінити потребу в конкретній дозі через наявність значних індивідуальних відмінностей у ступені вилучення у окремих пацієнтів.

Наведена таблиця може слугувати орієнтиром для правильної дози.

Діти.

Не використовуйте препарат дітям віком до 6 років вагою менше 20 кг.

Передозування

Передозування спостерігається, якщо концентрація теофіліну в сироватці перевищує 20 мг/мл (110 мкмоль/л).

Симптоми. Тяжкі симптоми можуть з’явитися через 12 годин після передозування з пролонгованим вивільненням препарату.

Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювання (часто важкі форми), епігастральний біль, діарея, гематемезис, панкреатит.

Центральна нервова система: марення, збудження, тривога, деменція, токсичний психоз, тремор, підвищені рефлекси кінцівок і судоми, м’язова гіпертонія. У дуже важких випадках може розвиватися кома.

Серцево-судинна система: синусова тахікардія, ектопічний ритм, надшлуночкова та шлуночкова тахікардія, артеріальна гіпертензія/гіпотонія, різке зниження артеріального тиску.

Метаболічні порушення: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія (через передачу калію з плазми в клітини може розвиватися швидко та у важкій формі), гіпофосфатемія, гіперкальцемія, гіпомагнеземія, гіперглікемія, рабдоміоліз.

Інші: респіраторний алкалоз, гіпервентиляція, гостра ниркова недостатність, зневоднення або загострення інших побічних реакцій.

Лікування. Припинення прийому наркотиків, промивання шлунка, активоване вугілля, осмотичні проносні (протягом 1-2 годин після передозування); гемодіаліз. Моніторинг рівня теофіліну в сироватці крові до нормалізації показників, моніторинг ЕКГ та функції нирок.

При конвульсивному синдромі показано застосування діазепаму.

У пацієнтів, які не страждають на бронхіальну астму з проявом вираженої тахікардії, можливо використовувати неселективні β-адренергічні блокатори. У важких випадках можна прискорити виведення теофіліну шляхом гемозорбції або гемодіалізу.

Необхідно уникати або запобігати виникненню гіпокаліємії. У випадку гіпокаліємії необхідно терміново внутрішньовенно введення розчину хлориду калію, моніторинг рівня калію та магнію в плазмі крові.

У разі використання великої кількості калію може розвиватися гіперкаліємія під час відновлення. Якщо рівень калію в плазмі низький, слід виміряти концентрацію магнію в плазмі якомога швидше.

При шлуночкових аритміях слід уникати використання антиаритмічних препаратів із протисудомним ефектом, таких як лідокаїн, через ризик загострення судом. Протиблювотні засоби, такі як метоклопрамід або ондансетрон, слід використовувати для усунення блювання.

При тахікардії з достатньою швидкістю серцевого потоку краще не застосовувати лікування.

При небезпечному для життя передозування з серцевими аритміями пропранолол слід вводити пацієнтам без астми (1 мг для дорослих і 0,02 мг/кг маси тіла для дітей). Цю дозу можна застосовувати кожні 5-10 хвилин, поки серцевий ритм не нормалізується, але не перевищує максимальну дозу 0,1 мг/кг маси тіла. Пропранолол може викликати важкий бронхоспазм у пацієнтів з астмою, тому в таких випадках слід застосовувати верапаміл.

Подальше лікування залежить від ступеня передозування та перебігу інтоксикації, а також від наявних симптомів.

Небажані наслідки

Побічні реакції зазвичай спостерігаються при концентраціях теофіліну в плазмі > 20 мкг/мл.

Дихальні, грудні та середостінні захворювання: підвищена частота дихання.

Розлади шлунково-кишкового тракту: печія, зниження апетиту/анорексія при тривалому використанні, нудота, блювання, біль у животі, діарея, гастроезофагеальний рефлюкс, загострення виразки шлунка, стимуляція секреції шлункової кислоти, атонія кишечника, кровотечі травного тракту.

Захворювання печінки та жовчних шляхів: порушення функції печінки, жовтяниця.

Захворювання нирок і сечової системи: підвищений діурез, особливо у дітей, затримка сечі у літніх чоловіків.

Метаболічні порушення: гіпокаліємія, гіперкальцемія, гіперурикемія, гіперглікемія, рабдоміоліз, метаболічний ацидоз.

Розлади нервової системи: запаморочення, головний біль, дратівливість, тривожність, неспокій, збудження, порушення сну, безсоння, тремор, сплутаність/втрата свідомості, марення, судоми, галюцинації, пресинкопальний стан, гостра енцефалопатія.

Захворювання серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, зниження артеріального тиску, аритмії, кардіалгія, підвищена частота нападів стенокардії, екстрасистолія (шлуночковий, надшлуночковий), серцева недостатність.

Захворювання крові та лімфатичної системи: аплазія еритроцитів.

Порушення імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангионабряк, анафілактичні та анафілактоїдні реакції, бронхоспазм.

Захворювання шкіри та підшкірної тканини: висип, ексфоліативний дерматит, свербіж шкіри, кропив’янка.

Загальні розлади: лихоманка, слабкість, відчуття тепла та гіперемія обличчя, підвищене потовиділення, задишка.

Лабораторні показники: дисбаланс електролітів, дисбаланс кислотно-лужних речовин та підвищений рівень креатиніну в крові.

У більшості випадків побічні ефекти зменшуються за рахунок зменшення дози препарату.

Повідомлення про підозру на побічні реакції.

Повідомлення про підозрілі побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користі/ризику відповідного лікарського заліку. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрілі побічні реакції через національну систему звітування.

Термін зберігання

2 роки.

Умови зберігання

Зберігайте в оригінальній упаковці при температурі не більше 25 °C.

Тримайте їх поза досяжністю дітей.

Упаковка

10 таблеток у пухирі; 5 мозолів у упаковці.

Виробник

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місце розташування виробника та адреса місця його діяльності.

Україна, 02093, Київ, вул. Бориспілська, 13.