Склад

активний інгредієнт: спіронолактон;

1 таблетка містить 25 мг спіронолактону;

Додаткові компоненти: кремній, кремній безводний діоксид кремнію, стеарат магнію, тальк, кукурудзяний крохмаль, моногідрат лактози.

Форма дозування

Планшети.

Основні фізичні та хімічні властивості: майже білі плоскі круглі таблички, скошені, з характерним запахом меркаптану, з написом «ВЕРОСПІРОН» з одного боку, діаметром близько 9 мм.

Фармакотерапевтична група

Діуретики, що зберігають калій, альдостеронові антагоністи.

Код ATC C03D A01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Спіронолактон — це конкурентний альдостерон-антагоніст. Він вражає дистальні канальці нирок.

Через блокаду альдостерону він пригнічує затримку води та Na+ і сприяє утриманню K+, що не лише збільшує виведення Na+ і Cl−, а також зменшує сечовиділення K+, а й зменшує виведення H+. Внаслідок цього діуретичний ефект також має гіпотензивну.

Дослідження RALES

Рандомізоване дослідження альдактону (RALES) — це подвійне сліпе, багатоцентрове дослідження, проведене серед 1663 пацієнтів із фракцією викиду 35% або менше, з встановленою хворобою серця NYHA IV класу протягом 6 місяців до реєстрації, у яких на момент рандомізації була серцева недостатність класу III-IV. Усі пацієнти приймали петлеві діуретики, 97% пацієнтів приймали інгібітори АПФ, 78% — дигоксин (на момент дослідження бета-блокатори не використовувалися широко, лише 15% пацієнтів отримували бета-блокатори). Пацієнти, які зазнали початкового підвищення рівня креатиніну в сироватці понад 2,5 мг/дл або початкове підвищення калію в сироватці понад 5,0 мЕк/л, не були включені до дослідження. Пацієнтів, у яких рівень калію в сироватці підвищився на 25% від початкового рівня, також були виключені з дослідження. Пацієнтів рандомізували у співвідношенні 1:1 до групи спіронолактону 25 мг раз на день або групи плацебо. У пацієнтів, яким переносили дозу 25 мг/день, дозу препарату підвищували до 50 мг/день відповідно до клінічних показань. У пацієнтів, які не переносили препарат у дозі 25 мг/день, дозу спіронолактону зменшували до 25 мг раз на 2 дні. Основною кінцевою точкою дослідження RALES була смерть від усіх причин. Після середнього 24 місяців спостереження дослідження RALES було завершено раніше графіка, оскільки запланований проміжний аналіз виявив значне зниження смертності у групі спіронолактону. Спіронолактон знижував ризик смерті на 30% порівняно з плацебо (p <0,001; 95% довірчий інтервал 18%–40%). Крім того, спіронолактон суттєво знижував ризик серцевої смерті, особливо раптової серцевої смерті та смерті через прогресування серцевої недостатності, а також ризик госпіталізації через серцеві захворювання. Зміни на стадії NYHA були більш сприятливими у групі, обробленій спіронолактоном. Гінекомастія та біль у грудях спостерігалися у 10% чоловіків, які отримували спіронолактон, порівняно з 1% чоловіків у групі плацебо (с<0,001). Частота тяжкої гіперкаліємії була однаково низькою в обох групах пацієнтів.

Фармакокінетика.

Спіронолактон швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Він активно зв’язується з білками плазми (приблизно на 90%). Спіронолактон швидко метаболізується в організмі людини. Фармакологічно активними метаболітами спіронолактону є 7альфа-тіометилспіронолактон і канренон. Хоча період напіврозпаду незмінного спіронолактону в крові короткий (1,3 години), період напіврозпаду активних метаболітів довший (від 2,8 до 11,2 години). Метаболіти виводяться переважно нирками, невелика їх кількість виводиться через кишечник. Спіронолактон і його метаболіти проходять через плаценту у грудне молоко.

Після прийому 100 мг спіронолактону на порожній шлунок протягом 15 днів у здорових добровольців час до пікової концентрації спіронолактону в плазмі (tmax), максимальної концентрації плазми (Cmax) та періоду напіврозпаду (t1/2) спіронолактону становив відповідно 2,6 години, 80 нг/мл і близько 1,4 години. Для метаболітів 7альфа-тіометилспиронолактону та канренону tmax становив 3,2 години і 4,3 години,   Cmax становить 391 нг/мл і 181 нг/мл, а t1/₂ — 13,8 г і 16,5 год відповідно.

Ниркова активність після однієї дози спіронолактону досягає піку через 7 годин і зберігається щонайменше 24 години.

Показання

• Застійна серцева недостатність у випадках, коли пацієнт не реагує на лікування іншими діуретиками або виникає потреба посилити їхню дію.
• Есенціальна артеріальна гіпертензія, переважно у випадках гіпокаліємії, зазвичай у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами.
• При цирозі печінки, що супроводжується набряком та/або асцитом.
• Для лікування первинного гіперальдостеронізму.
• У випадку набряку, спричиненого нефротичним синдромом.
• Для лікування гіпокаліємії у випадках, коли неможливо отримати іншу терапію.
• Для профілактики гіпокаліємії у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди у випадках, коли інші підходи вважаються недоцільними або недоцільними.

Протипоказання

• Гіперчутливість до активного інгредієнта або до будь-яких допоміжних речовин.
• Анурія.
• Гостра ниркова недостатність.
• Тяжке порушення нирок (частота клубочкової фільтрації <10 мл/хв).
• Серцева недостатність, якщо швидкість гломерулярної фільтрації менша за 30 мл/хв або концентрація креатиніну в сироватці перевищує 220 мкмоль/л.
• Гіперкаліємія.
• Гіпонатріємія.
• Хвороба Аддісона.
• Паралельне використання еплеренону або інших діуретиків, що зберігають калій.
• Вагітність або грудне вигодовування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Паралельне використання Вероспирону для:

• інші діуретики, що зберігають калій, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори альдостерону, добавки калію, а також дотримання дієти, багатої на калій або використання замінників солі з калієм можуть призвести до розвитку тяжкої гіперкаліємії.
• Окрім препаратів, які надійно викликають гіперкаліємію, супутне застосування  триметоприму/сульфаметоксазолу (так званого ко-тримоксазолу) зі спіронолактоном може призвести до клінічно значущої гіперкаліємії.
• Прийом інших діуретиків підвищує діурез.
• Імунодепресанти, циклоспорин і такролімус можуть підвищувати ризик гіперкаліємії, викликаної спіронолактоном.
• Холестирамін, хлорид амонію також можуть підвищувати ризик гіперкаліємії та гіперхлоремічного метаболічного ацидозу.
• Трициклічні антидепресанти та антипсихотики можуть посилювати антигіпертензивний ефект спіронолактону.
• Антигіпертензивні препарати – спіронолактон посилює дію антигіпертензивних препаратів, дозу яких, якщо приймати разом зі спіронолактоном, у майбутньому може знадобитися зменшення та коригування у майбутньому. Оскільки інгібітори АПФ знижують вироблення альдостерону, препарати цієї групи не слід використовувати одночасно зі спіронолактоном постійно, особливо у пацієнтів із встановленою нирковою дисфункцією.
• Одночасне застосування нітрогліцерину, інших нітратів або вазодилататорів може посилювати антигіпертензивний ефект спіронолактону.
• Алкоголь, барбітурати або наркотичні препарати можуть посилювати ортостатичну гіпотензію, пов’язану зі спіронолактоном.
• Пресораміни (норадреналін) – спіронолактон знижує судинну відповідь на норадренал. З цієї причини слід бути обережним при введенні місцевої або загальної анестезії пацієнтам, які використовують спіронолактон.
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗП) – У деяких пацієнтів нестероїдні протизапальні препарати можуть зменшувати діуретичні, натріуретичні та антигіпертензивні ефекти петльних, калієвозберігаючих та тіазидних діуретиків.  Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, індометацин і мефенамінова кислота) разом із діуретиками, що зберігають калій, може призвести до тяжкої гіперкаліємії. Тому, коли спіронолактон приймають одночасно з НПЗП, стан пацієнта слід ретельно контролювати, щоб досягти бажаного діуретичного ефекту.
• Глюкокортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ) –  швидкість виведення електролітів може зрости, зокрема спостерігається гіпокаліємія.
• Дигоксин – спіронолактон може збільшити період напіврозпаду дигоксину, що може призвести до підвищення концентрації дигоксину в сироватці і, відповідно, до підвищення токсичності дигоксину. Під час прийому спіронолактону може знадобитися зниження дози дигоксину. Пацієнта слід ретельно контролювати, щоб уникнути передозування або недостатньої цифровізації.
• Вплив препарату на результати лабораторних досліджень – у літературі описано кілька випадків впливу спіронолактону або його метаболітів на концентрацію дигоксину, визначеної за допомогою радіоімуноаналізу. Клінічне значення цієї взаємодії поки що не є зрозумілим.
• У флуорометричному аналізі спіронолактон може впливати на результат аналізу сполук із подібними параметрами флуоресценції (наприклад, кортизол, епінефрин).
• Антипірин — спіронолактон прискорює метаболізм антипірину.
• Літієві препарати – Загалом, літієві препарати не слід використовувати одночасно з діуретиками. Діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик токсичних ефектів літієвих препаратів.
• Карбеноксолон може спричиняти затримку натрію в організмі і, відповідно, знижувати ефективність спіронолактону. Одночасне використання карбеноксолону та спіронолактону слід уникати.
• Карбамазепін – при одночасному використанні з діуретиками препарат може викликати клінічно значущу гіпонатріємію.
• Гепарин, гепарин з низькою молекулярною масою — одночасне використання спіронолактону може призвести до тяжкої гіперкаліємії.
• Похідні кумарину – препарат знижує ефективність цієї групи препаратів.
• Спіронолактон може посилювати дію аналогів GnRH (гонадотропін-рилізингового гормону): трипторелін, бузерелін, гонадорелін.

Особливості використання

• Спіронолактон слід застосовувати з максимальною обережністю пацієнтам, у яких основне захворювання може спровокувати ацидоз та/або гіперкаліємію.
• Пацієнти з діабетичною нефропатією мають підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.
• Спіронолактон може викликати тимчасове підвищення рівня азоту сечовини в крові (BAS), особливо в умовах наявних ниркових порушень і гіперкаліємії. Спіронолактон може викликати оборотний гіперхлоремний метаболічний ацидоз. Тому при використанні препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок і печінки, а також у літніх пацієнтів потрібен регулярний моніторинг електролітів у сироватці та функції нирок.
• Одночасне застосування спіронолактону з препаратами, що викликають гіперкаліємію (наприклад, інші діуретики, що зберігають калій, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори альдостерону, гепарин, гепарин з низькою молекулярною масою, калієві добавки, дієта, багата на калій, замінники солі) може призвести до тяжкої гіперкаліємії.
• Гіперкаліємія може бути смертельною. Вкрай важливо контролювати та коригувати рівень калію у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, які отримують спіронолактон. Препарат не слід використовувати у поєднанні з іншими діуретиками, що зберігають калій. У пацієнтів із рівнем калію в сироватці понад 3,5 мЕк/л застосування калієвих препаратів є протипоказаним Спіронолактон — щомісяця протягом перших 3 місяців, потім щоквартально протягом року, а потім кожні 6 місяців. Якщо рівень калію в сироватці перевищує 5 мЕк/л або креатинін перевищує 4 мг/дл, спіронолактон слід тимчасово або повністю припинити. розділ «Дозування та введення»).
• У пацієнтів із порфірією вероспірон слід застосовувати з максимальною обережністю, оскільки багато препаратів провокують загострення порфірії.
• Вживання алкоголю під час прийому препарату заборонено.
• У випадку непереносимості лактози слід пам’ятати, що кожна таблетка Веросппірону містить 146,0 мг моногідрату лактози. Цей препарат не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, повний дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Вагітність і лактація.

Вагітність

Спіронолактон має антиандрогенний ефект у людей, тому його не слід використовувати під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Спіронолактон або його метаболіти проходять через кровокрово-плацентарний бар’єр. На тлі використання спіронолактону у вагітних щурів спостерігалася фемінізація чоловічих плодів, а також ендокринні розлади у жінок і самців після народження.

Грудне вигодовування

Метаболіти спіронолактону виявлені в грудному молоці. Якщо спіронолактон необхідний, грудне вигодовування слід перервати і застосувати інший спосіб годування дитини.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

У початковому періоді, тривалість якого індивідуальна, заборонено керувати автомобілем і механізмами, робота над якими пов’язана з підвищеним ризиком травм.

У майбутньому межі слід визначати індивідуально для кожного пацієнта.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Режими дозування

Дорослі

Первинний гіперальдостеронізм

Для діагностичних цілей

Довготривалий тест: спіронолактон застосовують у дозі 400 мг/день протягом 3-4 тижнів. Коли досягається корекція гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії, можна припустити наявність первинного гіперальдостеронізму.

Короткий аналіз: спіронолактон приймають у дозі 400 мг/день протягом 4 днів. При підвищенні вмісту калію в крові на фоні прийому Вероспирону та зниженням після його відміни можна припустити наявність первинного гіперальдостеронізму.

Лікування

У підготовці до хірургічного лікування спіронолактон застосовують у дозах від 100 до 400 мг/день. У пацієнтів, у яких операція не планується, препарат може використовуватися як довготривала підтримуюча терапія при найнижчій ефективній дозі, яка визначається індивідуально. У такій ситуації дозволено зменшувати початкову дозу кожні 14 днів, доки не буде досягнуто мінімально ефективної дози. Для зменшення тяжкості побічних ефектів при тривалому застосуванні рекомендується використовувати Вероспирон у поєднанні з іншими діуретиками.

Набряк, вторинний через застійну серцеву недостатність або нефротичний синдром

Початкова добова доза становить 100 мг і може варіюватися від 25 до 200 мг/день, призначається в 1 або 2 розділені дози.

При призначенні вищих доз вероспирон може використовуватися у поєднанні з іншими групами діуретиків, що діють у більш проксимальних ниркових канальцях. У такому випадку дозування Вероспірону слід скоригувати.

Додаткова терапія при лікуванні тяжкої серцевої недостатності (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація (NYHA) клас III-IV та фракція викиду ≤35%)

Рандомізовані дослідження альдактону (RALES: див. розділ «Фармакодинаміка») показали, що якщо вміст калію в сироватці не перевищує 5,0 мЕк/л, а концентрація креатиніну в сироватці не перевищує 2,5 мг/дл, то доза спіронолактону має становити 25 мг/день на початку введення, враховуючи базову стандартну терапію. У пацієнтів, які добре переносять препарат у дозі 25 мг/день, дозу можна збільшити до 50 мг/день за наявності клінічних ознак. У пацієнтів, які не можуть переносити препарат у дозі 25 мг/день, дозу можна знизити до 25 мг раз на 2 дні (див. розділ «Спеціальні попередження та заходи безпеки при вживанні»).

Ад’ювантна терапія при лікуванні артеріальної гіпертензії при недостатній ефективності раніше застосовуваних антигіпертензивних препаратів

Початкова доза спіронолактону при одночасному використанні з іншими антигіпертензивними препаратами становить 25 мг/день. Якщо через 4 тижні артеріальний тиск не досягає цільових значень, дозу препарату можна подвоїти. У пацієнтів з гіпертонією, які отримують препарати, що можуть викликати гіперкаліємію (наприклад, інгібітори АПФ або блокатори ангіотензинових рецепторів), перед початком прийому спіронолактону слід оцінювати рівень калію та креатиніну в сироватці. Вероспірон не слід застосовувати пацієнтам із рівнем калію в сироватці понад 5,0 ммоль/л та концентрацією креатиніну в сироватці понад 2,5 мг/дл. Протягом 3 місяців після початку прийому спіронолактону слід ретельно контролювати вміст калію та креатиніну в крові.

Асцит і набряк через цироз печінки

Якщо співвідношення Na+/K+ у сечі перевищує 1, добова доза становить 100 мг.  Якщо це співвідношення менше 1, доза має бути від 200 до 400 мг/день.

Підтримуючу дозу слід визначати індивідуально.

Гіпокаліємія

Препарат призначають у дозі 25-100 мг/день, якщо використання калієвих препаратів або інших методів збереження калію є недостатнім.

Діти

Початкова добова доза становить 1-3 мг/кг маси тіла як одна доза або у 2-4 розділених дозах. Під час підтримуючої терапії або при одночасному використанні з іншими діуретиками дозу вероспірону слід знизити до 1-2 мг/кг маси тіла. За потреби можна приготувати суспензію з подрібнених таблеток 25 мг.

Літні пацієнти

Рекомендується починати лікування з нижчих доз, а потім поступово збільшувати дозу до досягнення максимального ефекту. Слід пам’ятати, що захворювання печінки та нирок виникають, оскільки вони впливають на метаболізм препарату та його виведення.

Крім того, при використанні препарату у літніх пацієнтів слід враховувати ризик гіперкаліємії (див. розділ «Спеціальні попередження та запобіжні заходи для застосування»).

Метод управління

Зазвичай добову дозу спіронолактону приймають після їжі 1 або 2 рази на день. Рекомендується приймати добову дозу або першу частину добової дози препарату в першій половині дня.

Діти.

Використання у педіатричній практиці за призначенням лікаря.

Передозування

Симптоми

Передозування спіронолактону може викликати стани та симптоми, які є побічними реакціями, які спостерігаються під час прийому (наприклад, сонливість, сплутаність свідомості, макулопапулярний або еритематозний висип, нудота, блювання, запаморочення, діарея). У деяких випадках можлива гіпонатріємія або гіперкаліємія, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок; У пацієнтів із тяжким захворюванням печінки передозування може призвести до печінкової коми.

Лікування: симптоматичне, спеціального протиотрути немає. Слід підтримувати баланс води-електролітів і кислотно-лужних речовин: введення калій-екскреторних діуретиків; парентеральне введення глюкози з інсуліном, у важких випадках – гемодіаліз.

Небажані наслідки

Побічні реакції виникають через конкурентний антагонізм спіронолактону до альдостерону (що призводить до підвищеного виведення калію), а також антиандрогенний ефект спіронолактону.

Побічні реакції позначені як класифікація MedDRA за системним класом органів та за частотою MedDRA: дуже поширені (≥1/10); часті (від ≥1/100 до <1/10); рідкісні (від ≥1/1000 до <1/100); сингл (від ≥1/10000 до <1/1000); рідкісний (<1/10000), частота не встановлена (не можна оцінити за наявними даними).

Побічні реакції органної системи, за даними MedDRA	Дуже часто	Часті	Надзвичайно	Єдиний	Рідкісні	Невідома частота
Доброякісні, злоякісні та невизначені пухлини (включно з кістами та поліпами)						Доброякісні новоутворення молочної залози
Захворювання крові та лімфатичної системи					Тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, лейкопенія
Порушення імунної системи				Гіперчутливість
Ендокринні розлади					Гірсутизм
Харчові та метаболічні розлади	Гіперкаліємія1	Гіперкаліємія2		Гіпонатріємія, зневоднення, порфірія		Гіперхлоремічний ацидоз
Психічні розлади			Сором
Розлади нервової системи			Сонливість3, головний біль		Параліч, параплегія	Запаморочення, атаксія
Серцеві захворювання	Аритмії4
Судинні захворювання					Васкуліт	Мотлох Артеріальна гіпотензія
Захворювання дихання, грудної та медіастинальної відділів					Зміна тембру голосу
Порушення травної системи		Нудота, блювання		Гастрит, виразка, шлункова кровотеча, біль у животі, діарея
Захворювання гепатобіліарної системи					Гепатит	Порушення печінки
Захворювання шкіри та підшкірної тканини				Висип, кропив’янка	Алопеція, екзема, еритема кільця, ураження шкіри вовчака	Бульозний пемфігоїд6 гіпертрихоз, синдром Стівенса-Джонсона, сорох, токсичний епідермальний некроліз, реакція, викликана ліками, з еозинофілією та системною Прояви (синдром DRESS)
Захворювання опорно-рухової системи та сполучної тканини					Остеомалясія	Судоми в ногах
Захворювання сечової системи					Гостра ниркова недостатність
Захворювання репродуктивної системи та молочних залоз	Зниження лібідо, еректильна дисфункція, гінекомастія (у чоловіків), чутливість грудей, біль у грудях (у чоловіків), збільшення грудей, порушення менструації (у жінок)	Безпліддя5
Системні розлади та ускладнення в місці ін’єкції			Астенія, втома
Зміни лабораторних показників					Збільшення сироваткової сечовини, збільшення сироваткового креатиніну	Підвищення глікозилованого гемоглобіну (HbA1c) 6

^{1У пацієнтів з порушеннями нирок та у пацієнтів, які одночасно приймають калій.}

^{2 У літніх пацієнтів із цукровим діабетом, а також у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ.}

^{3У пацієнтів із цирозом.}

^{4 У пацієнтів з порушеннями нирок та у пацієнтів, які приймають калієві препарати одночасно зі спіронолактоном.}

^{5Коли препарат використовують у високих дозах (450 мг/день).}

^{6, як правило, з тривалим використанням.}

Як правило, після припинення прийому спіронолактону небажані ефекти зникають.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Підозрювані побічні реакції на лікарський засіб слід повідомляти навіть після отримання дозволу на продаж препарату. Це дозволяє безперервно відстежувати співвідношення користі/ризику для конкретного лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про всі підозрювані побічні реакції за допомогою національної системи викривачів.

Термін зберігання

5 років.

Умови зберігання

Тримайте поза досяжністю дітей при температурі не вище 30 °C.

Упаковка

20 таблеток у пухирі, 1 мозоль у картонній коробці.