Склад

активний інгредієнт: ніфедипін;

1 мл розчину містить ніфедипін у вигляді 100% сухої речовини 20 мг (30 крапель);

Додаткові компоненти: поліетиленгліколь 400, етанол 96%.

Форма дозування

Краплі для перорального введення.

Основні фізичні та хімічні властивості: прозора жовта або зеленувато-жовта в’язка рідина з легким алкогольним запахом.

Фармакотерапевтична група

Селективні кальцієві антагонисти з переважним впливом на кровоносні судини. Код ATX: C08C, A05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Фармадипін® має антиангінальні та гіпотензивні ефекти. Він блокує надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладкі м’язові клітини коронарних і периферичних артерій через повільні кальцієві канали клітинних мембран. Розслабляє гладкі судинні м’язи, усуває спазми та розширює коронарні та периферичні артерії, знижуючи периферичний судинний опір, артеріальний тиск, післянавантаження та потребу міокарда в кисні; Трохи знижує скоротливість міокарда, трохи зменшує агрегацію тромбоцитів.

Фармакокінетика.

При прийомі перорально він добре всмоктується травним трактом, біодоступність становить 40-60%. Ефект розвивається особливо швидко (через 5-10 хвилин) при сублінгвальному введенні. Зазвичай максимальний ефект фіксується через 30-40 хвилин. Споживання їжі не має суттєвого впливу на швидкість всмоктування препарату. Гемодинамічний ефект триває 4-6 годин. До 90% ніфедипіну зв’язується з білками плазми. Він метаболізується в печінці та виводиться з організму переважно у вигляді неактивних метаболітів. Загальний кліренс ніфедипіну коливається від 0,4 до 0,6 л/кг/год. Період напіввиведення — 2-4 години. У літніх людей і пацієнтів із цирозом метаболізм ніфедипіну сповільнюється, тому період напіврозпаду препарату може бути подовжений майже вдвічі, що вимагає зниження дози та збільшення інтервалів між прийомами препарату. Ніфедипін не накопичується в організмі. У невеликих ксентях він проникає в кровомозковий та плацентарний бар’єри, проникає в грудне молоко.

Показання

Артеріальна гіпертензія (з метою лікування гіпертонічних криз).

Протипоказання

• Гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тижнів);
• кардіогенний шок;
• тяжкий аортальний і мітральний стеноз;
• нестабільна стенокардія;
• не використовувати для лікування стенокардії, вторинної профілактики інфаркту міокарда;
• декомпенсована серцева недостатність;
• гіпотонія (систолічний артеріальний тиск (АД) нижче 90 мм рт. ст.)
• шлуночкові тахікардії з розширеним комплексом QRS;
• синдром хворих пазух;
• синдром Вольфа-Паркінсона-Вайта (WPW), синдром Лауна-Ганонга-Левіна (LGL);
• блок AB II та III ступенів;
• Порфірій;
• ілеостомія після проктоколектомії;
• гіперчутливість до ніфедипіну та інших компонентів препарату;
• гіперчутливість до інших дигідропіридинів;
• Не приймайте одночасно з рифампіцином.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Препарати, які впливають на ефективність ніфедипіну.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому P450 ZA4, яка міститься в слизовій кишечнику та печінці. Через це препарати, які інгібують або індукують цю ферментну систему, можуть змінювати «перший прохід» (після перорального введення) або очищення ніфедипіну.

При використанні ніфедипіну в комбінації з наступними лікарськими засобами слід враховувати ступінь і тривалість взаємодії.

Рифампіцин

Рифампіцин широко індукує систему цитохрому P450 ZA4. При одночасному використанні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується, і його ефективність знижується. З огляду на це, використання комбінації ніфедипіну з рифампіцином є протипоказаним.

При одночасному застосуванні наступних слабких або помірних інгібіторів системи цитохрому P450 ZA4 слід контролювати артеріальний тиск і, за потреби, розглянути можливість зниження дози ніфедипіну.

Макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин)

Жодних досліджень взаємодії антибіотиків ніфедипіну та макролідів не проводилося. Деякі макролідні антибіотики пригнічують системно опосередкований метаболізм цитохрому P450 ZA4 інших препаратів. З огляду на це, можливість підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові не може бути виключена при одночасному використанні обох препаратів.

Азитроміцин, який структурно схожий на представників класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYRPA4.

Інгібітори проти протеази проти ВІЛ (наприклад, рітонавір)

Клінічне дослідження, що вивчає можливість взаємодії між ніфедипіном і деякими інгібіторами проти протеази проти ВІЛ, досі не проведено. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому P450 ZA4. Крім того, препарати цього класу in vitro інгібують  системно опосередкований метаболізм цитохрому ніфедипіну P450 ZA4. Одночасне застосування ніфедипіну не може виключити значне підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі через зниження. метаболізм першого проходу та зниження швидкості виведення з організму.

Азолові антимікотики (наприклад, кетоконазол)

Клінічне дослідження, яке вивчає потенціал взаємодії між ніфедипіном і деякими азоловими антимікотиками, поки що не проведено. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому P450 ZA4. При введенні перорально одночасно з ніфедипіном не можна виключати значне підвищення системної біодоступності ніфедипіну шляхом зниження першопочаткового метаболізму.

Флуоксетин

Клінічне дослідження, що вивчає можливість взаємодії між ніфедипіном і флуоксетином, досі не проведено. Відомо, що флуоксетин інгібує  метаболізм ніфедипіну, опосередкований цитохромом P450 ZA4, in vitro. Підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі не можна виключити при одночасному використанні обох препаратів.

Нефазодон

Клінічне дослідження, яке вивчає можливість взаємодії між ніфедипіном і нефазодоном, досі не проведено. Відомо, що нефазодон in vitro інгібує метаболізм інших препаратів, опосередкованого системою цитохрому P450 ZA4.

Квінукрістін/далфопрістин

Одночасне використання хінупристину/далфопристину та ніфедипіну може призвести до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Вальпроєва кислота

Клінічне дослідження, що вивчає потенціал взаємодії між ніфедипіном і вальпроєвою кислотою, ще не проведено. Відомо, що вальпроєва кислота підвищує концентрацію плазми структурно схожого блокатора кальцієвих каналів німодипіну через інгібування ферментів. З огляду на це, не можна виключати підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі та підвищення ефективності.

Циметидин

Інгібуючи цитохром P450 ZA4, циметидин підвищує концентрацію ніфедипіну в плазмі та може посилювати антигіпертензивний ефект.

Цисаприд

Одночасне застосування цисаприду та ніфедипіну може призвести до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Протиепілептичні препарати, які індукують систему цитохрому P450 ZA4, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал

Фенітоїн індукує систему цитохрому P450 ZA4. Одночасне використання фенітоїну знижує біодоступність ніфедипіну та послаблює ефективність. При одночасному застосуванні обох препаратів слід контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном і, за потреби, розглянути збільшення дози ніфедипіну. Якщо доза ніфедипіну збільшується при одночасному прийомі обох препаратів, слід розглянути зменшення дози ніфедипіну при припиненні прийому фенітоїну.

Не було проведено клінічних досліджень, які б вивчали ймовірність потенційних взаємодій між ніфедипіном і карбамазепіном або фенобарбіталом. Обидва препарати відомі тим, що знижують концентрацію плазми структурно схожого блокатора кальцієвих каналів німодипіну шляхом індукції ферментів. З огляду на це, зниження концентрації ніфедипіну в плазмі та зниження ефективності не можна виключати.

Антигіпертензивні препарати

Ніфедипін може посилювати антигіпертензивну дію супутніх антигіпертензивних препаратів, таких як: діуретики, β-блокатори, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів AT1, інші кальцієві антагоністи, блокатори α-блокаторів, інгібітори PDE5, α-метилдопа, сульфат магнію.

Одночасне застосування ніфедипіну з β-адренергичними блокаторами вимагає ретельного спостереження за пацієнтом, оскільки відомі поодинокі випадки загострення серцевої недостатності.

Дигоксин і теофілін

Поєднання ніфедипіну з дигоксином і теофіліном зазвичай добре переноситься пацієнтами, дуже рідко рівень дигоксину та теофіліну в плазмі крові може підвищуватися (вміст останнього в плазмі крові слід контролювати). Тому пацієнта слід контролювати на наявність симптомів передозування дигоксином і, за потреби, знизити дозу глікозиду з урахуванням концентрації дигоксину в плазмі.

Аміодарон і хвінідин

Аміодарон і хінідин можуть посилювати негативний інотропний ефект ніфедипіну. При одночасному використанні ніфедипіну та хвінідину в деяких випадках спостерігалося зниження рівня хвінідину, а при припиненні прийому ніфедидину — різке зростання концентрації хвінідину в плазмі. Тому, коли ніфедипін використовується одночасно або при відміненні, рекомендується контролювати концентрацію хінідину в плазмі та коригувати дозу хінідину за потреби. Деякі автори повідомляли про підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному використанні обох препаратів, але інші не відзначають змін у фармакокінетиці ніфедипіну.

Тому, коли хвінідин включають у режим ніфедипіну, артеріальний тиск слід ретельно контролювати. За потреби дозу ніфедипіну слід зменшити.

Такролімус

Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому P450 ZA4. Опубліковані дані свідчать, що в рідкісних випадках дозу такролімуса можна знизити при спільному введенні з ніфедипіном. У разі одночасного застосування обох препаратів слід контролювати концентрацію такролімуса в плазмі крові і, за потреби, розглядати можливість зменшення дози такролімусу.

Інші типи взаємодій

Грейпфрутовий сік

Грейпфрутовий сік пригнічує систему цитохрому P450 ZA4. Вживання соку грейпфрута разом із ніфедипіном призводить до підвищення концентрації препарату в плазмі та збільшення тривалості дії ніфедипіну через зниження першопочаткового метаболізму або зменшення кліренсу. Внаслідок цього антигіпертензивний ефект препарату може посилюватися. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може зберігатися щонайменше 3 дні після останнього напою з соком.

Тому сок грейпфрута/грейпфрута слід уникати під час терапії ніфедипіном.

Використання ніфедипіну може призвести до хибного підвищення результатів спектрофотометричного визначення концентрації ванілманделової кислоти в сечі (однак цей ефект не спостерігається при високопродуктивному методі рідинної хроматографії).

Особливості використання

Слід бути обережним при прийомі Фармадипіну® у пацієнтів із вираженим звуженням шлунково-кишкового тракту через можливість розвитку обструктивних симптомів. Дуже рідко можуть виникати безоари, які потребують операції.

У рідкісних випадках обструктивні симптоми описувалися за відсутності історії шлунково-кишкових розладів.

Використання фармадипіну® може призвести до хибнопозитивних результатів на рентгенівських знімках із використанням барієвого контрастного агента (наприклад, дефекти ущільнення інтерпретуються як поліп).

Пацієнти з порушенням печінки потребують ретельного спостереження, а у важких випадках — зниження дози.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому P450 ZA4, тому препарати, які інгібують або індукують цю ферментну систему, можуть змінювати «перший прохід» або кліренс ніфедипіну.

Препарати, які є м’якими або помірними інгібіторами системи цитохрому P450 ZA4 і можуть призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі, включають: макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин), інгібітори проти протеази проти ВІЛ (наприклад, рітонавір), азолові антимікотики (наприклад, кетоконазол), антидепресанти нефазодон і флуоксетин, хінупристін/далфопристин, вальпроєву кислоту, циметидин.

У разі одночасного застосування Фармадипіну з цими препаратами слід контролювати артеріальний тиск і, за потреби, розглянути можливість зниження дози ніфедипіну®.

Препарат не слід використовувати, якщо існує зв’язок між попереднім застосуванням ніфедипіну та ішемічним болем. У пацієнтів з стенокардією напади можуть траплятися частіше, а тривалість і інтенсивність можуть збільшуватися, особливо на початку лікування.

Препарати з активним інгредієнтом ніфедипіном не застосовуються у пацієнтів із гострим нападом стабільної стенокардії.

Особливу обережність слід проявляти при призначенні препарату пацієнтам на гемодіалізі на тлі злоякісної артеріальної гіпертензії або гіповолемії, оскільки вазодилатація може призвести до значного зниження артеріального тиску. Застосування ніфедипіну у пацієнтів із цукровим діабетом може потребувати коригування лікування.

Цей препарат містить невелику кількість етанолу (спирту), менше 100 мг/доза.

Вагітність і лактація.

Вагітність.

Ніфедипін протипоказаний під час вагітності.

Грудне вигодовування.

Ніфедипін переходить у грудне молоко, тому грудне вигодовування слід припинити під час прийому препарату.

Родючість.

Деякі експерименти in vitro показали зв’язок між використанням кальцієвих антагоністів, зокрема ніфедипіну, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, які погіршують їхню здатність запліднюватися. Якщо  спроби екстракорпорального запліднення не будуть успішними, за відсутності інших пояснень, можуть розглядатися кальцієві антагоністи, такі як ніфедипін, як можлива причина.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Під час використання препарату необхідно утримуватися від потенційно небезпечних дій, які потребують підвищеної уваги (керування транспортними засобами та механізмами тощо).

Дозування (позологія) та спосіб введення

Фармадипін® використовується для лікування гіпертонічних криз як екстрений препарат. Не рекомендується використовувати препарат у такій дозі для курсу введення.

Якщо потрібен курс антигіпертензивної терапії, лікар обирає препарат і форму дозування.

При раптовому і значному підвищенні артеріального тиску початкова одноразова доза для дорослих становить 3-5 крапель (2-3,35 мг), для літніх людей — не більше 3 крапель (2 мг) під язик або крапля на шматок крекера чи цукру, утримуючи їх у роті якомога довше. Якщо ефективність недостатня, дозу можна поступово збільшувати до клінічно значущого ефекту. У майбутньому, у випадках високого артеріального тиску, необхідно зосереджуватися на цій дозі. За потреби (підвищення артеріального тиску до 190/100 мм рт. ст. – 220/110 мм рт.), одну дозу можна поступово збільшувати в деяких випадках до 10-15 крапель (6,7-10 мг), враховуючи індивідуальні зміни артеріального тиску у пацієнта.

Слід враховувати індивідуальну сприйнятливість до Фармадипіну®. У таких випадках дозу слід обирати індивідуально, починаючи з 3 крапель, і поступово збільшувати на 2-3 краплі (1,34-2 мг) до досягнення клінічного ефекту.

Перевищення початкової дози препарату може призвести до різкого падіння артеріального тиску!

Діти.

Препарат не використовується для лікування дітей (віком до 18 років).

Передозування

Симптоми гострої інтоксикації ніфедипіном: порушення свідомості до коми, зниження артеріального тиску, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок із набряком легень.

Лікування. Екстрені заходи мають бути спрямовані насамперед на виведення препарату з організму та відновлення стабільної гемодинаміки.

Після прийому рекомендується повністю спорожнити шлунок, якщо це необхідно, у поєднанні з промиванням тонкого кишечника.

Виведення препарату з організму має бути максимально повним, зокрема в тонкому кишечнику, особливо у випадках інтоксикації затриманим ніфедипіном для запобігання всмоктуваній активній речовині.

Оскільки ніфедипін міцно зв’язується з білками плазми і має відносно невеликий об’єм розподілу, гемодіаліз є неефективним, але рекомендується плазмаферез.

Брадикардію можна виправити за допомогою бета-симпатоміметиків. Якщо частота серцебиття сповільнюється, що є загрозою для життя, рекомендується використання штучного кардіостимулятора.

Гіпотонію, що виникає внаслідок кардіогенного шоку та вазодилатації, можна зняти кальцієвими препаратами (10-20 мл розчину хлориду 10% кальцію або глюконату вводять внутрішньовенно повільно, а потім повторюють за потреби). Внаслідок цього рівень кальцію в сироватці може досягати верхньої межі норми або бути трохи підвищеним. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, рекомендується використовувати симпатоміметичні препарати, такі як дофамін або норадренал. Дози цих препаратів обираються з урахуванням досягнутого терапевтичного ефекту.

Додаткове введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки це підвищує ризик перевантаження серця.

Небажані наслідки

Якщо дотримуватися рекомендацій щодо застосування препарату, побічні реакції є незначними і зворотними, як правило, не потребують припинення терапії.

При частому та неконтрольованому використанні можливі побічні реакції, характерні для препаратів цієї фармакологічної групи.

Захворювання крові та лімфатичної систем: лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія.

Порушення імунної системи: алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоедем (включно з набряком гортані*), анафілактична/анафілактоїдна реакція.

Психічні розлади: тривожні реакції, збудження, порушення сну.

Розлади нервової системи: головний біль, запаморочення, мігрень, запамор, тремор, гіпоестезія, парестезія, дизестезія, сонливість, втрата свідомості.

Метаболічні порушення: гіперглікемія (розглядається у пацієнтів із цукровим діабетом).

Розлади очей: порушення зору, біль в очах.

Серцеві захворювання: тахікардія, серцебиття, біль у грудях (стенокардія).

Судинні розлади: набряк, вазодилатація, гіпотонія.

Порушення дихальної системи: носові кровотечі, закладеність носа, задишка.

Розлади шлунково-кишкового тракту: закрепи, біль у шлунково-кишковому тракті та животі, нудота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, гіперплазія ясен, безоар, дисфагія, кишкова непрохідність, виразка кишечника, блювання, недостатність гастроезофагеального сфінктера.

Захворювання печінки та жовчних шляхів: тимчасове підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця.

Захворювання шкірної та підшкірної тканини: еритема, токсичний епідермальний некроліз, фотосенсибілізація, пурпура, сорох, кропив’янка, висип.

Захворювання опорно-рухової системи, сполучної тканини та кісток: м’язові судоми, набряки суглобів, артралгія, міалгія.

Захворювання нирок і сечовивідних шляхів: поліурія, дизурія.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція.

Загальні розлади: відчуття нездужання, неспецифічний біль, лихоманка.

*може призвести до загрозливих для життя наслідків.

У пацієнтів із злоякісною гіпертензією та гіповолемією, які проходять гемодіаліз, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску через вазодилатацію.

Термін зберігання

3 роки.

Не використовуйте препарат після терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігайте в оригінальній упаковці при температурі не більше 25 °C.

Тримайте їх поза досяжністю дітей.

Упаковка

5 мл або 25 мл у флаконі. 1 пляшка в пачці.

Виробник

АТ «Фармак».