активна речовина: бісопролол;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопролол фумарат;

допоміжні речовини: колоїдний безводний діоксид кремнію, стеарат магнію, кросповідон, мікрокристалічна целюлоза, кукурудзяний крохмаль, безводний кальцієво-воднефосфат;

плівкове покриття для таблеток 5 мг: жовтий оксид заліза (E 172), диметикон 100, макрогол 400, діоксид титану (E 171), гіпромеллоза 2910/15;

плівкове покриття для таблеток 10 мг: жовтий оксид заліза (E 172), червоний оксид заліза (E 172), диметикон 100, макрогол 400, діоксид титану (E 171), гіпромеллоза 2910/15.

Форма дозування

Таблетки, покриті плівкою.

Основні фізичні та хімічні властивості:

Таблетки по 5 мг: жовтувато-білі, у формі серця, опуклі, покриті плівкою, з лінією з обох боків;

Таблетки 10 мг: світло-оранжеві, у формі серця, опукли, покриті плівкою, з лінією з обох боків.

Фармакотерапевтична група

Селективні блокатори бета-адренергичних рецепторів.

Код ATC C07A B07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Бісопролол є високоселективним блокатором ß1-адренергичних рецепторів. Він не має власної симпатоміметичної активності та клінічно виражених мембранних властивостей. Препарат має дуже низьку спорідненість до ß2-рецепторів, бронхічних та судинних гладко-м’язових рецепторів, а також до ß2-рецепторів, що беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол не впливає на резистент дихальних шляхів і метаболічні ефекти, опосередковані ß2. Селективність бісопрололу для ß1-адренергичних рецепторів перевищує терапевтичний діапазон доз.

Бісопролол не має вираженого негативного інотропного ефекту.

Максимальний ефект бісопрололу виникає через 3-4 години після прийому. Період напіввиведення плазми становить 10–12 годин, що забезпечує ефективність протягом 24 годин після однієї дози. Максимальний гіпотензивний ефект досягається після 2 тижнів введення.

У реанімації пацієнтів з ішемічною хворобою серця без хронічної серцевої недостатності бісопролол знижує серцевий вихід і потребу в кисні міокарда, знижуючи частоту серцевих скорочень та об’єм інсульту. При тривалій терапії зменшується підвищена периферична резистентність. Крім того, антигіпертензивний ефект ß-адренергичних блокаторів базується на механізмі зниження активності реніну в плазмі.

Бісопролол пригнічує відповідь на симпатоадренергичну активність, блокуючи серцеві рецептори. Це призводить до уповільнення серцебиття та зниження скоротливої функції міокарда, що зменшує потребу міокарда в кисні. Завдяки цьому бажаний ефект досягається у пацієнтів з стенокардією та ішемічною хворобою серця.

Фармакокінетика.

Поглинання. Після прийому понад 90% бісопрололу всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Всмоктування не залежить від споживання їжі. Ефект першого проходу становить ≤ 10%. Біодоступність становить близько 90%.

Дистрибуція. Розподіл становить 3,5 л/кг. Зв’язування білків у плазмі становить близько 30%.

Метаболізм і виділення. Бісопролол виводиться з організму двома способами: 50% біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів і виводиться нирками, 50% виводиться без змін нирками. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Через тривалий період напіввиведення (10-12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект протягом 24 годин при прийомі раз на добу.

Лінійність. Фармакокінетика бісопрололу є лінійною, її параметри не залежать від віку.

Спеціальні групи пацієнтів. Оскільки бісопролол виводиться з організму нирками та печінкою однаково, пацієнтам із порушеннями функції печінки або нирок не потрібно коригувати режим дозування. Фармакокінетика у пацієнтів зі стабільною хронічною хронічною серцевою недостатністю та порушенням функції печінки чи нирок не вивчалася. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю функціонального класу III (за даними NYHA) мають вищий рівень бісопрололу в плазмі,  а період напіврозпаду виключення довший порівняно зі здоровими добровольцями. Максимальна концентрація плазми у стаціонарному стані становить 64+21 нг/мл при добовій дозі 10 мг і періодом напіврозпаду 17+5 годин.

Показання

• артеріальна гіпертензія;
• ішемічна хвороба серця (стенокардія пекторис);
• Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у поєднанні з інгібіторами АПФ, діуретиками і, за потреби, серцевими глікозидами.

Протипоказання

• Гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує інотропної терапії;
• кардіогенний шок;
• атріовентрикулярний блок другого та третього ступеня (за винятком цього у пацієнтів із штучним кардіостимулятором);
• синдром хворих пазух;
• синусоїдальний блок;
• симптоматична брадикардія;
• симптоматична гіпотензія;
• тяжка бронхіальна астма;
• пізні стадії порушень периферичного кровообігу або хвороба Рейно;
• нелікована феохромоцитома;
• метаболічний ацидоз;
• Гіперчутливість до бісопрололу або інших компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Комбінації, які не рекомендуються.

Лікування хронічної серцевої недостатності.

• Антиаритмічні засоби класу I (наприклад, хінідин, дисопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, профафенон): можна посилити ефект атріовентрикулярної провідності та збільшити негативний інотропний ефект.

Всі показники.

• Кальцієві антагоністи (верапаміл і, меншою мірою, групи дилтіазем): негативно впливають на скоротливу функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-блокатори, може призвести до тяжкої гіпотонії та атріовентрикулярної блокади.
• Центральний механізм антигіпертензивних препаратів (клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин): Можливе погіршення серцевої недостатності через зниження центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і виходу, вазодилатація). Різке припинення прийому препарату, особливо якщо перед ним припиняється прийом бета-адренорецепторів, може підвищити ризик рецидиву гіпертонії.

Комбінації, які слід використовувати з обережністю.

Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардія).

• Антиаритмічні засоби класу I (наприклад, хінідин, дисопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, профафенон): можна посилити ефект атріовентрикулярної провідності та збільшити негативний інотропний ефект.

Всі показники.

• Антагонисти кальцію дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можуть підвищувати ризик гіпотонії. Не виключається можливість посилення негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
• Антиаритміки класу III (наприклад, аміодарон): можливе посилення впливу на атріовентрикулярну провідність.
• Місцеві бета-блокатори (наприклад, ті, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можуть посилювати системний ефект бісопрололу.
• Парасимпатоміметика: Може збільшувати час проведення атріовентрикулярної передачі та підвищувати ризик брадикардії.
• Інсулін та пероральні гіпоглікемічні агенти: посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада бета-адренергичних рецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.
• Анестетики: підвищений ризик депресії міокарда та гіпотонії (див. розділ 4.4).
• Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорбинь, збільшення часу провідності атріовентрикулярів.
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): гіпотензивний ефект бісопрололу може бути послаблений.
• ß-симпатоміметики (наприклад, орципреналін, ізопреналін, добутамін): Використання у поєднанні з Конкором® може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох препаратів. Для лікування алергічних реакцій можуть знадобитися вищі дози епінефрину.
• Симпатоміметика, що активує α- та ß-адренергичні рецептори (наприклад, епінефрин, норадреналін): може виникати вазоконстрикторний ефект, опосередкований α-адренорецепторами, що призводить до підвищення артеріального тиску та збільшення періодичної клаудикації. Така взаємодія більш імовірна за умови використання неселективних ß-адренергичних блокаторів.

Одночасне використання антигіпертензивних препаратів і агентів, що демонструють гіпотензивний ефект (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотиазин), може підвищувати ризик гіпотонії.

Можливі комбінації.

• Мефлохін: Може підвищувати ризик брадикардії.
• МАОІ (за винятком типу B МАО): підвищений гіпотензивний ефект блокаторів ß, але існує ризик гіпертоничної кризи.

Особливості використання

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності бісопрололу слід розпочати з фази титрування.

Пацієнтам з ішемічною хворобою серця не слід різко припиняти лікування, якщо це не абсолютно необхідно, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення стану. Початок і припинення лікування бісопрололу потребують регулярного моніторингу.

Наразі бракує достатнього терапевтичного досвіду у лікуванні серцевої недостатності у пацієнтів із такими захворюваннями та патологічними станами: цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), тяжка ниркова недостатність, тяжка дисфункція печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця, гемодинамічно значуча набуття серцева вада, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із такими станами:

• бронхоспазм (при бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);
• цукровий діабет із значними коливаннями рівня глюкози в крові, тоді як симптоми гіпоглікемії (тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути прихованими;
• сувора дієта;
• Терапія десенсибілізації. Як і інші бета-блокатори, бісопролол може підвищувати чутливість до алергенів і посилювати тяжкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування епінефрином не завжди має позитивний терапевтичний ефект;
• блокада першої ступені атріовентрикулярної блокади;
• стенокардія Prinzmetal; Спостерігалися випадки спазму коронарних судин. Незважаючи на високу селективність ß1, напади стенокардії не можуть бути повністю виправлені при введенні бісопрололу пацієнтам з стенокардією Принцметалу.
• знищення периферичних артеріальних захворювань (на початку терапії можливе загострення скарг);
• Загальна анестезія.

У пацієнтів, яким призначають загальну анестезію, використання бета-блокаторів зменшує частоту аритмій міокарда та ішемії під час анестезії, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендується продовжувати використання ß-блокаторів у периопераційному періоді. Вкрай важливо попередити анестезіолога про прийом блокаторів бета-адренергичних рецепторів, оскільки лікар повинен враховувати потенційні взаємодії з іншими препаратами, які можуть призвести до брадиритмії, рефлекторної тахікардії та зниження здатності рефлекторного механізму компенсувати втрату крові. Якщо бісопролол було припинено до операції, дозу слід поступово зменшувати, а препарат припинити за 48 годин до загальної анестезії.

Комбінації бісопрололу з кальцієвими антагоністами верапамілової групи або дилтіаземом, з антиаритмічними препаратами класу I та з центрально діючими антигіпертензивними препаратами не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими препаратами та інші форми взаємодії»).

Хоча кардіоселективні бета-блокатори (ß1) мають менший вплив на функцію легень, ніж неселективні бета-блокатори, їх слід уникати, як і всі бета-блокатори, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомої причини для терапії. За наявності цих причин Конкор® слід використовувати з обережністю. У пацієнтів із обструктивним захворюванням дихальних шляхів лікування бісопрололом слід починати з мінімальної можливої дози. Пацієнтів слід контролювати на предмет появи нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

Якщо з’являються симптоми бронхіальної астми або інших хронічних обструктивних захворювань легень, рекомендується супутна терапія бронходилататорами. У деяких випадках пацієнтам з бронхіальною астмою можуть знадобитися вищі дози ß2-симпатоміметиків через підвищений опір дихальних шляхів.

Пацієнтам із псоріазом (включаючи історію псоріазу) призначають бета-блокатори (наприклад, бісопролол) після ретельної оцінки користі/ризику.

Пацієнтам із феохромоцитомою призначають Конкор® лише після терапії α-адренергичними блокаторами. Симптоми тиреотоксикозу можна приховати прийомом препарату. При використанні препарату Concor ® можна помітити позитивний результат під час допінг-контролю.

Вагітність і лактація.

Вагітність. Бісопролол має фармакологічні властивості, які можуть негативно впливати на перебіг вагітності та/або розвиток плода/неонаталь. Загалом бета-блокатори знижують кровообіг у плацентарі, що може спричинити затримку внутрішньоутробного росту, внутрішньоутробну смерть, спонтанний аборт або передчасні пологи. Побічні ефекти можуть виникати у плода та новонародженого (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія). Якщо необхідне лікування бета-блокаторами Бажано, щоб це був ß1-селективний адренергічний блокатор.

Під час вагітності препарат застосовують лише тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Слід контролювати кровообіг і розвиток плода у утерин-плацентарі. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності або плода слід розглянути альтернативні методи лікування.

Після народження новонародженого слід пильно контролювати. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 днів.

Період грудного вигодовування. Немає даних про виведення бісопрололу в грудне молоко, тому не рекомендується використовувати Конкор® під час грудного вигодовування.

Впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

У дослідженнях пацієнтів із ішемічною хворобою серця препарат не впливав на здатність керувати автомобілем. Однак у деяких випадках препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу слід приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або під час взаємодії з алкоголем.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Таблетки Конкор® слід ковтати без жування вранці на порожній шлунок, під час або після сніданку, з невеликою кількістю рідини.

артеріальна гіпертензія; Ішемічна хвороба серця (стенокардія).

Лікування слід починати поступово з низьких доз, а потім збільшувати дозу. Рекомендована доза — 5 мг (1 таблетка® Concor 5 мг) на день. При легкій гіпертонії (діастолічний тиск до 105 мм рт. ст.) доза 2,5 мг є прийнятною.

За потреби добову дозу можна збільшити до 10 мг (1 таблетка® Concor 10 мг) на день. Подальше підвищення дози виправдане лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована доза — 20 мг на день.

Корекція дози встановлюється лікарем індивідуально залежно від пульсу та терапевтичного ефекту.

Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у поєднанні з інгібіторами АПФ, діуретиками і, за потреби, серцевими глікозидами.

Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або ангіотензивні блокатори рецепторів при непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адренергичні блокатори рецепторів, діуретики і, за потреби, серцеві глікозиди.

Конкор® призначається для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.

Терапію має проводити лікар, який має досвід у лікуванні хронічної серцевої недостатності.

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності за допомогою Concor® розпочинається відповідно до наведеної нижче схеми титрування і може коригуватися відповідно до індивідуальних реакцій організму.

• 1,25 мг* бісопролол фумарат один раз на день протягом 1 тижня; Якщо добре переноситься, збільшуйте до
• 2,5 мг* бісопролол фумарат один раз на день протягом 1 тижня; Якщо добре переноситься, збільшуйте до
• 3,75 мг* бісопролол фумарат один раз на день протягом наступного тижня; Якщо добре переноситься, збільшуйте до
• 5 мг бісопрололу фумарату один раз на день протягом наступних 4 тижнів; Якщо добре переноситься, збільшуйте до
• 7,5 мг бісопролол фумарат один раз на день протягом наступних 4 тижнів; Якщо добре переноситься, збільшуйте до
• 10 мг бісопролол фумарату один раз на день як підтримуюча терапія.

* На початку терапії хронічної серцевої недостатності рекомендується використовувати Concor® Cor, таблетки з плівковим покриттям, по 2,5 мг кожна.

Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату — 10 мг один раз на день.

Під час фази титрування слід контролювати життєві показники (артеріальний тиск, серцевий ритм) та симптоми прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть з’явитися вже з першого дня лікування.

Модифікація лікування.

Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози. У разі поступового погіршення серцевої недостатності, гіпотонії або брадикардії під час або після фази титрування рекомендується коригувати дозу, що може вимагати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта завжди слід розглядати можливість відновлення лікування бісопрололу.

Лікування препаратом не слід раптово припиняти, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. За потреби рекомендується поступово завершувати лікування препаратом, поступово зменшуючи дозу (наприклад, зменшуючи дозу вдвічі щотижня).

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності зазвичай є тривалим.

Курс лікування Конкором® є тривалим і залежить від характеру та тяжкості хвороби.

Пацієнти з порушеннями печінки та/або нирок.

артеріальна гіпертензія; Коронарна хвороба серця

Для пацієнтів із легкою або помірною печінковою або нирковою вадою зазвичай коригування дози не потрібне. Для пацієнтів із тяжкою нирковою вадою (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) та пацієнтів із тяжкими порушеннями печінки доза не повинна перевищувати добову дозу 10 мг Конкору®. Дані про використання бісопрололу у пацієнтів на діалізі обмежені. Немає потреби змінювати режим дозування.

Хронічна серцева недостатність

Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, що супроводжується порушенням печінкової або ниркової функції, тому дозу слід підвищувати з обережністю.

У літніх пацієнтів корекція дози не потрібна.

Діти. Немає клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату для лікування дітей, тому препарат не слід використовувати у цій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми.

У разі передозування (наприклад, добова доза 15 мг замість 7,5 мг) фіксуються випадки блокади третього ступеня атріовентрикулярної блокади, брадикардії та запаморочення. Найпоширенішими ознаками передозування бета-блокаторами є брадикардія, гіпотонія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія та бронхоспазм. Наразі відомо кілька випадків передозування у пацієнтів із гіпертонією та/або ішемічною хворобою серця (максимальна доза — 2000 мг бісопрололу). Повідомляли про брадикардію та/або гіпотонію. Усі пацієнти вже одужали. Існує значна варіативність індивідуальної чутливості до однієї високої дози бісопрололу, і пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливими до препарату. Тому лікування слід розпочинати з поступового збільшення дози (див. розділ «Дозування та введення»).

Лікування.

У разі передозування лікування препаратом припиняється, і проводиться підтримуюча та симптоматична терапія. Існують обмежені докази того, що бісопролол важко діалізувати. Якщо підозрюється передозування, відповідно до очікуваної фармакологічної дії та з урахуванням рекомендацій щодо інших бета-блокаторів, слід розглянути такі загальні заходи.

При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. У разі відсутності реакції з обережністю призначають ізопреналін або інший препарат із позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках може знадобитися трансвенозне введення штучного кардіостимулятора.

У випадку артеріальної гіпотензії: внутрішньовенні інфузії та вазоконстриктори. Внутрішньовенний глюкагон може бути корисним.

При атріовентрикулярній блоді II та III ступеня: ретельне спостереження та інфузія ізопреналіну або трансвенного кардіостимулятора.

При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретиків, інотропів, вазодилататорів.

У бронхоспазмі: бронходилататори (наприклад, ізопреналін), ß2-адренорецептори та/або амінофілін.

Гіпоглікемія: внутрішньовенне введення глюкози.

Небажані наслідки

Небажані ефекти класифікуються за частотою їх виникнення на такі категорії:

Дуже поширені (> 1/10), поширені (> 1/100 і < 1/10), рідкісні (> 1/1000 і < 1/100), рідкісні (> 1/1000 і < 1/1000), дуже рідкісні (< 1/10000), невідомі (частота не визначена за наявними даними).

З боку серця.

Дуже поширена: брадикардія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Поширене: ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Рідкісні: порушення атріовентрикулярної провідності, брадикардія (у пацієнтів з гіпертонією або ішемічною хворобою серця), ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з гіпертонією або ішемічною хворобою серця).

Розлади нервової системи.

Поширене: запаморочення*, головний біль*.

Рідкісне: непритомність.

Очні захворювання.

Рідкісне: зменшення сльозотечності очей (це слід враховувати при носінні контактних лінз).

Дуже рідкісний: кон’юнктивіт.

Порушення слуху.

Рідкісне: порушення слуху.

Порушення дихальної системи.

Рідкісне: бронхоспазм у пацієнтів з анамнезом астми або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів.

Рідкісне: алергічний риніт.

Розлади шлунково-кишкового тракту.

Поширені: нудота, блювання, діарея, закрепи.

Захворювання шкіри та сполучної тканини.

Рідкісне: реакції на гіперчутливість, включаючи свербеж, почервоніння, висип, ангіонабряк.

Дуже рідкісний випадок: алопеція. Лікування адренергічними блокаторами може призвести до погіршення стану пацієнтів із псоріазом у вигляді псоріатичної висипи.

Порушення опорно-рухового апарату.

Рідкість: м’язова слабкість, судоми.

Захворювання печінки.

Рідкісний: гепатит.

Судинні розлади.

Поширене: застуда або оніміння кінцівок, гіпотонія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Рідкісні: ортостатична гіпотонія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), гіпотонія (у пацієнтів з гіпертонією або ішемічною хворобою серця).

Порушення репродуктивної системи.

Рідкісне: еректильна дисфункція.

Психічні розлади.

Рідкісні: депресія, порушення сну.

Рідкісні: кошмари, галюцинації.

Лабораторні параметри.

Рідкісні: підвищений рівень тригліцеридів у крові, підвищений рівень печінкових ферментів у плазмі (AST, ALT).

Загальні розлади.

Поширена: астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), втома*.

Рідкісне: астенія (у пацієнтів з гіпертонією або ішемічною хворобою серця).

* Застосовується лише до пацієнтів із гіпертонією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, є легкими і проходять протягом перших 1-2 тижнів.

У разі побічних ефектів або реакцій слід негайно повідомити лікаря.

Термін зберігання

5 років.

Умови зберігання

Зберігайте при температурі не вище 30 °C. Тримайте поза досяжністю дітей!

Упаковка

30 таблеток у пухирі; 1 мозоль у картонній коробці. 25 таблеток у пухирі; 2 пухирі в картонній коробці.

Виробник

Merck Healthcare KGaA, Німеччина.

Адреса

Frankfurter Strasse 250, 64293 Дармштадт, Німеччина.