Активна речовина: золмітриптан;

1 доза містить золмітриптан 2,5 або 5 мг;

Допоміжні речовини: бензалконій-хлорид; лимонна кислота, безводна; натрій-водень-фосфат, дігідрат; декспантенол; очищена вода.

Форма дозування

Дозований назальний спрей.

Основні фізичні та хімічні властивості:

2,5 мг/доза: світло-жовта рідина. Дозволяється легка опалесценція.

5 мг/доза: жовта рідина. Дозволяється легка опалесценція.

Фармакологічна група

Препарати, які використовують для лікування мігрені. Селективні агоністи серотонінових рецепторів 5-HT1. Золмітриптан. Код ATX N02C C03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Засіб проти мігрені. Золмітриптан є селективним агоністом рекомбінантних 5-HT1B/1D рецепторів людських кровоносних судин. Він має помірну спорідненість із серотоніновими 5-HT1A-рецепторами, не має значної афінності чи фармакологічної активності до рецепторів 5HT2-, 5HT3-, 5HT4-серотоніну, α1-, α2-, β1-адренергичних рецепторів, H1-, H2-гістамінових рецепторів, M-холінових рецепторів, D1-, D2-дофамінергічних рецепторів.

Завдяки властивостям агоніста судинних рецепторів 5-HT1B/1D використання золмітриптану викликає вазоконстрикцію переважно черепних судин, що блокує вивільнення пептиду, пов’язаного з геном кальцитоніну, вазоактивним кишковим пептидом і речовиною P.

Окрім периферичної дії, золмітриптан впливає на ядра стовбура мозку, які беруть участь у механізмі мігреневих нападів, що пояснює стійкий ефект повторного застосування при лікуванні серії кількох мігреневих нападів у одного пацієнта. При нападі мігрені вазодилатація спостерігається через активацію рефлекторного збудження, що підтримується ортодромними волокнами трійчастого нерва, та парасимпатичну іннервацію церебрального кровообігу через вивільнення кишкового вазоактивного пептиду як основного ефекторного нейромедіатора. Золмітриптан блокує рефлекторне збудження та вивільнення вазоактивного кишкового пептиду, призупиняє розвиток мігреневого нападу без прямого знеболювального ефекту.

Окрім полегшення нападу мігрені, він знімає нудоту, блювання (особливо при нападах з лівого боку), фотобоязок і фонофобію. Він є надзвичайно ефективним у складному лікуванні мігрені (серія кількох важких нападів мігрені, що повторюються один за одним і тривають 2-5 днів). Усуває мігрень, пов’язану з менструацією.

Клінічна ефективність і безпека

Одне контрольоване клінічне дослідження у 696 підлітків із мігренью не продемонструвало користі таблеток золмітриптану при дозах 2,5 мг, 5 мг і 10 мг порівняно з плацебо. Ефективність не була доведена.

Фармакокінетика.

Поглинання. При носовому введенні Золмітриптан швидко всмоктується в носоглотці, що було підтверджено дослідженням позитронно-емісійної томографії із використанням радіоактивного [карбоніл-11C] золмітриптану. Середня відносна біодоступність спрею Золмігрейн® становить 102% порівняно з пероральним золмітриптаном у таблетці. У здорових добровольців після одно- та багаторазових інтраназальних доз золмітриптану та його активного метаболіту N-десметилзолмітриптан має дозу-пропорційну площу під фармакокінетичною кривою концентрації (AUC) і максимальну концентрацію (Cmax) до дозового діапазону до 5 мг. У середньому 40% Cmax початкового золмітриптану досягається протягом 15 хвилин. Поява активного метаболіту N-десметил-золмітриптану в плазмі, частково утвореного першим метаболізмом, затримується на 15–60 хвилин після прийому. Золмітриптан виявляється в плазмі крові через 5 хвилин, а час досягнення максимальної концентрації (Tmax) становить 3 години. Після застосування терапевтична концентрація в плазмі крові підтримується протягом 4-6 годин. При повторному вживанні накопичення препарату не спостерігається.

Концентрація плазми та фармакокінетика для виключення золмітриптану, а також три основні метаболіти для назального спрею та традиційних таблеток, схожі.

Поглинання назального спрею золмітриптану у здорових добровольців не було виявлено змін при одночасному використанні з симпатоміметичними носовими деконгестантами ксилометазоліну.

Дивізіон.Середній розумовий об’єм розподілу назального спрею Zolmigren® становить 8,4 л/кг. Зв’язування білків у плазмі — 25%.

Метаболізм. Встановлено три основні метаболіти золмітриптану: індолоцтову кислоту (основний метаболіт у плазмі та сечі), N-оксид і N-десметилові аналоги. N-десметильований метаболіт (18ZC91) активний, тоді як інші два метаболіти — неактивні. N-десметилований метаболіт також має активність серотонінового 5-HT1B/1D судинного рецептора агоніста, але у 2-6 разів вищий за золмітриптан.

Фармакокінетика N-десметилованого метаболіту схожа на форму золмітриптану. Після одноразового та багаторазового прийому препарату в діапазоні 0,1-10 мг золмітриптан і його N-десметильований метаболіт демонструють лінійність кінетики.

Метаболізм золмітриптану залежить від CYP1A2, а метаболізм активного метаболіту N-десметилзолмітриптану відбувається через ферментну систему моноамінооксидази A (MAO-A).

N-десметильований метаболіт виявляється в плазмі крові через 15 хвилин, а Tmax становить 3 години.

Виділення.Елімінація золмітриптану та активного метаболіту N-десметилзолмітриптану після перорального та інтраназального введення залишається однаковою. Середній період напіврозпаду золмітриптану та N-десметилованого метаболіту становить близько 3 годин.

У пероральному дослідженні золмітриптану було виявлено, що 65% введеної дози виводилося з сечею (переважно як індолоцтовий метаболіт), а приблизно 30% введеної дози виводилося з фекаліями, переважно у вигляді незмінної речовини.

Середній загальний плазмовий кліренс Золмігрена® Спрейу становить 25,9 мл/хв/кг, з яких 1/6 — це нирковий кліренс. Нирковий кліренс більший за швидкість клубочкової фільтрації, що свідчить про наявність трубчастої секреції.

Фармакокінетика у вибраних групах пацієнтів.

Літні пацієнти

Коли золмітриптан вводили перорально здоровим літнім добровольцям (65-76 років), які не страждали на мігрень, спостерігалися ті ж фармакокінетичні параметри препарату, що й у здорових молодих добровольців (18-39 років), які також не страждали на мігрень. .

Пацієнти з порушенням нирок

Нирковий кліренс золмітриптану та всіх його метаболітів у пацієнтів із помірною та тяжкою нирковою вадою зменшився у 7-8 разів, хоча AUC материнської сполуки та активного метаболіту був лише трохи підвищений (відповідно на 16 і 35%), а період напіврозпаду елімінації збільшився на 1 годину і досяг 3-3,5 годин. Значення цих фармакокінетичних параметрів не перевищували значення здорових добровольців. Ці дані отримані з досліджень використання золмітриптану у вигляді таблеток.

Пацієнти з порушенням печінки

Дослідження впливу захворювань печінки на фармакокінетику золмітриптану з пероральною формою препарату дозволило встановити, що пацієнти з тяжкими порушеннями печінки порівняно зі здоровими добровольцями підвищували рівень AUC та Cmax: на 94% і 50% відповідно у пацієнтів із помірною печінковою хворобою та на 226% і 47% у пацієнтів із тяжкою хворобою печінки порівняно зі здоровими добровольцями. Час перебування метаболітів, включаючи активний метаболіт, в організмі скорочується. Для метаболіту N-десметил-золмітриптану AUC та Cmax були знижені відповідно на 33% і 44% у пацієнтів із помірним захворюванням печінки, а також на 82% і 90% у пацієнтів із тяжким захворюванням печінки.

T1/2 золмітриптану становив 4,7 години у здорових добровольців, 7,3 години у пацієнтів із помірною хворобою печінки та 12 годин у пацієнтів із тяжким захворюванням печінки. Відповідні значення T1/2 для метаболіту N-десметил-золмітриптану становили відповідно 5,7 години, 7,5 години та 7,8 години. Не проводилося досліджень для характеристики фармакокінетики інтраназального золмітриптану у пацієнтів із порушенням функції печінки.

Пацієнти з гіпертонічними захворюваннями серця

Пероральне введення золмітриптану у пацієнтів із легкою та помірною артеріальною гіпертензією не впливало на фармакокінетику та артеріальний тиск порівняно з тим, що у добровольців із нормальним артеріальним тиском.

Фармакокінетичні взаємодії

У невеликій групі здорових добровольців фармакокінетичної взаємодії з ерготаміном не зафіксовано. Одночасне застосування золмітриптану з ерготаміном/кофеїном було добре переносимим і не призвело до збільшення побічних ефектів або змін артеріального тиску порівняно з монотерапією золмітриптаном. Ці дані отримані з досліджень золмітриптану у вигляді таблеток.

З фармакокінетичної точки зору, селегілін (інгібітор МАО-B) та флуоксетин (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)) не взаємодіють із золмітриптаном. Ці дані отримані з досліджень золмітриптану у вигляді таблеток.

Після прийому рифампіцину не було виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці золмітриптану або його активного метаболіту. Ці дані отримані з досліджень золмітриптану у вигляді таблеток.

Показання

Полегшення від нападу мігрені з аурою і без неї.

Протипоказання

• Гіперчутливість до компонентів препарату;
• неконтрольована артеріальна гіпертензія;
• ішемічна хвороба серця;
• ангіостастична стенокардія (стенокардія Принцметала);
• анамнез цереброваскулярних захворювань та тимчасової ішемічної атаки (ТІА);
• Супутне використання ерготаміну, похідних ерготаміну або інших агоністів рецепторів 5HT1.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші взаємодії

У дослідженнях взаємодії золмітриптану у вигляді таблеток для перорального застосування з ерготаміном, парацетамолом, метоклопрамідом, не було виявлено клінічно значущих змін у фармакокінетичних параметрах і переносимості золмітриптану.

Дослідження таблеток золмітриптану не виявили доказів того, що одночасне застосування препаратів профілактики мігрені впливає на ефективність або небажаний ефект назального спрею золмітриптану (наприклад, бета-блокаторів, пероральні дигідроерготамін і пізотифен).

На основі даних здорових добровольців не було виявлено фармакокінетичної взаємодії або будь-якої клінічної взаємодії між золмітриптаном і ерготаміном. Оскільки ризик коронарного спазму може зрости, рекомендується приймати спрей Золмігрена® не раніше ніж через 24 години після препаратів, що містять ерготамін. Навпаки, рекомендується приймати засіб з ерготаміном не раніше ніж через 6 годин після нанесення спрею Золмігрена®.

Після одночасного введення моклобеміну, специфічного інгібітора МАО-А, та золмітриптану у пероральній таблетці, спостерігалося незначне (26%) збільшення AUC золмітриптану та тричі збільшене AUC активного метаболіту. Тому пацієнтам, які використовують інгібітор МАО-А, рекомендується застосування золмітриптану у вигляді назального спрею в дозі не більше 5 мг/день.

Протипоказано приймати спрей Золмігрену® разом з іншими агоністами рецепторів 5HT1B/1D через ризик вазоспастичних реакцій протягом 24 годин.

Після прийому циметидину, генеричного інгібітора P450, та золмітриптану у пероральній таблетці, період напіврозпаду елімінації збільшується на 44%, а AUC — на 48%. Крім того, циметидин подвоїв період напіврозпаду та AUC активного N-десметилованого метаболіту. Тому для пацієнтів, які використовують спрей Золмігрен® одночасно з циметидином, необхідно обмежувати максимальну добову дозу спрею Золмігрена® не більше ніж 5,0 мг.

Виходячи з загального профілю взаємодії, не можна виключати можливість взаємодії з специфічними інгібіторами цитохрому P450 CYP1A2. Тому при використанні подібних сполук, таких як флувоксамін і хінолон (наприклад, ципрофлоксацин), рекомендується також зменшувати дозу.

Флуоксетин не мав впливу на фармакокінетичні параметри золмітриптану в дослідженні таблеток золмітриптану. Терапевтичні дози специфічних інгібіторів серотоніну, флуоксетину, сертраліну, пароксетину та специфічних інгібіторів зворотного захоплення циталопраму не пригнічують CYP1A2. Однак серотоніновий синдром повідомлявся після супутнього використання триптанів і СІЗЗС, наприклад, флуоксетину, пароксетину, сертраліну або селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (SNRI), наприклад, венлафаксину, дулоксетину.

Коли золмітриптан приймають одночасно з препаратами зверобою (Hypericum perforatum), може виникнути взаємодія, яка підвищує ризик розвитку небажаних ефектів (як при використанні з іншими агоністами серотонінових рецепторів 5HT1B/1D).

Всмоктування та фармакокінетика лікарського засобу не змінюються, якщо вазоконстриктор — симпатоміметичний ксилометазолін — був використаний до використання.

Особливості застосування

Спрей Золмігрена® слід застосовувати лише у разі точного діагнозу мігрені. Інші потенційно серйозні неврологічні захворювання слід виключити перед початком лікування головного болю у пацієнтів. Препарат не слід призначати при геміплегічній базилярній мігрені.

Підвищений ризик цереброваскулярних розладів (геморагічний інсульт, субарахноїдальна кровотеча, ішемічний інсульт) зафіксовано у агоністів 5HT1B/1D.

Спрей Золмігрен® не слід застосовувати пацієнтам із симптоматичним синдромом Вольфа-Паркінсона-Вайта або аритмією, пов’язаною з іншими додатковими серцевими шляхами.

У поодиноких випадках, як і при використанні інших агоністів 5HT1B/1D, можливі коронарна стенокардія, стенокардія груди та інфаркт міокарда. Золмітриптан не слід застосовувати пацієнтам із факторами ризику ішемічної хвороби серця без попереднього обстеження серцево-судинних захворювань. Однак дослідження не виявляє кожного пацієнта з серцевими захворюваннями, тому були поодинокі випадки серйозних серцевих захворювань у пацієнтів без історії серцево-судинних захворювань.

Деякі пацієнти відчували важкість, тиск або стиск у області серця після прийому золмітриптану, як і інші агоністи 5HT1B/1D. Якщо з’являються біль у грудях або симптоми, характерні для ішемічної хвороби серця, застосування золмітриптану слід припинити до проведення відповідного медичного огляду.

У пацієнтів з анамнезом підвищення тиску та нормальним типом можливе тимчасове підвищення. Дуже рідко таке підвищення артеріального тиску пов’язане з серйозними клінічними проявами.

Розвиток серотонінового синдрому відзначається при одночасному використанні триптанів і СІЗЗС або СІЗЗС. Серотоніновий синдром може бути небезпечним для життя і проявлятися такими ознаками та симптомами (при використанні серотонінергічного препарату):

• спонтанний клонус;
• індукований або очний клонус із збудженням або діафорезом;
• тремор і гіперрефлексія;
• гіпертонія та лихоманка >38 °C та індукований або очний клонус.

Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при спільному введенні зі спреєм Zolmigren ^® та СІЗЗС або СІЗЗС, особливо на початку прийому препарату, при збільшенні дози або коли до терапії додається інший препарат, що впливає на метаболізм серотоніну (див. розділ «Взаємодія з іншими препаратами та інші типи взаємодій»).

Відмова серотонінергічних препаратів зазвичай призводить до швидкого покращення. Лікування залежить від типу та тяжкості симптомів.

Тривале використання будь-якого знеболювального від головного болю може посилити біль. У такій ситуації необхідно припинити лікування та проконсультуватися з лікарем. Діагноз головного болю, спричиненого надмірним лікуванням, слід підозрювати у пацієнтів із частими або щоденними головними болями, які не покращуються при регулярному прийомі ліків.

Як і у випадку з іншими агоністами 5HT1B/1D, анафілактична/анафілактоїдна реакція іноді повідомлялася у пацієнтів, які отримували спрей Золмігреном®.

Лікарський засіб містить бензалконій-хлорид. При зовнішньому використанні він викликає подразнення і може викликати реакції шкіри.

Використовуйте під час вагітності або лактації.

Безпека золмітриптану під час вагітності не вивчалася, тому його застосування під час вагітності можливе лише тоді, коли очікуваний терапевтичний ефект для жінки перевищує потенційний ризик для плода/дитини. Результати досліджень на тваринах не виявили прямих тератогенних ефектів.

Немає даних про проникнення золмітриптану в грудне молоко людини, тому жінкам, які годують груддю, слід використовувати препарат обережно. Дослідження на тваринах показали, що золмітриптан проникає в молоко лактуючих тварин.

Здатність впливати на швидкість реакції під час керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Дослідження показали, що прийом золмітриптану в дозі 20 мг не впливає на результати психомоторних тестів. Спрей проти® золмігрені не впливає і трохи впливає на здатність керувати машинами та керувати машинами. Однак пацієнтів, чиї активності потребують швидкості психомоторних реакцій, слід попереджати, що під час нападу мігрені можуть розвиватися сонливість та інші симптоми мігрені.

Дозування (позологія) та спосіб введення

Спрей Zolmigren® не призначений для профілактики нападу мігрені. Після початку нападу мігрені рекомендується застосовувати препарат якомога раніше. Початкова рекомендована доза становить 2,5 мг, що відповідає одному спрею Золмігрену® при дозі 2,5 мг/доза. Максимальна рекомендована доза — 5 мг, що відповідає одному розпилюванню спрею Золмігрена® в дозі 5 мг/доза або двом спреям при дозі 2,5 мг/доза. У разі відсутності ефекту або повторення болю можливе повторне введення, але не раніше ніж через 2 години після першої дози. Максимальна добова доза — 10 мг.

Літні пацієнти

Безпека та ефективність спрею Золмігрена® у пацієнтів віком понад 65 років систематично не вивчалися.

Порушення функції печінки

Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику назального спрею Золмітриптан не вивчався. У пацієнтів із помірним або тяжким порушенням печінки розпад золмітриптану зменшується після перорального застосування. Пацієнтам із помірною та тяжкою печінковою вадою рекомендується застосовувати препарат у максимальній дозі 5 мг на день.

Порушення функції нирок

Немає потреби коригувати дозу.

Для взаємодій, що потребують коригування дозування, дивіться розділ «Взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші типи взаємодій».

Інструкції до використання

Для більшої ефективності спрею Zolmigren® слід почистити ніздрі (обережно висякатися) перед використанням.

Перед першим нанесенням натисніть на пульверизатор кілька разів, направляючи розпилювач у повітря, доки не утвориться рівномірна хмара розпилення. Тепер препарат готовий до використання.

Якщо минуло більше чотирьох тижнів з моменту останнього використання препарату, слід зробити перший розпилення у повітря, щоб запобігти неповній дозі. У період між вживанням флакон із препаратом слід зберігати з щільно закритою кришкою.

Під час використання пляшечку слід тримати з піднятим спреєм.

Трохи нахиліть голову вперед, введіть спрей у ніздрю, трохи нахиливши кінчик спрею від центру носа, і зробіть один натиск. За потреби повторіть те саме з іншою ніздрю.

Крок 1 Крок 2 Крок 3

Діти.

Безпека та ефективність препарату у педіатричних пацієнтів віком до 12 років не встановлені, тому рекомендується застосовувати його з 12 років. Профіль безпеки назального спрею у педіатричних пацієнтів віком від 12 до 17 років схожий на той, що спостерігається у дорослих.

Передозування

Симптоми. Випадків передозування назального спрею золмітриптану не зафіксовано. Седація спостерігалася у добровольців, які приймали одну пероральну дозу золмітриптану в дозі 50 мг. Період напіввиведення золмітриптану після внутрішньоносового введення становить 3 години. Спостереження за пацієнтами у разі передозування має тривати щонайменше 15 годин або до зникнення симптомів чи ознак.

Лікування. Спеціального протиотрути до золмітриптану немає. У випадку тяжкого сп’яніння рекомендуються процедури інтенсивної терапії, включаючи управління дихальними шляхами, достатнє насичення киснем і вентиляцію, а також моніторинг і підтримку серцево-судинної функції.

Небажані наслідки

Золмітриптан добре переноситься. Побічні реакції зазвичай є легкими або помірними, зазвичай тимчасовими, не серйозними і з’являються протягом 4 годин після прийому препарату, не трапляються частіше після повторного застосування і зникають спонтанно без додаткового лікування.

Побічні реакції класифікують за їхньою частотою та впливом на органи або органні системи. Було зафіксовано наступні побічні реакції, які розподіляються так: дуже поширені (≥1/10); звичайний (≥1/100 – < 1/10); рідкісні (≥1/1000 – < 1/100); рідкісний (≥10 000 – < 1/1 000); Дуже рідкісний (<1/10 000).

Серцеві захворювання:

поширені — серцебиття;

рідко – тахікардія;

Дуже рідкісно – інфаркт міокарда, стенокардія, коронарний спазм.

Судинні захворювання:

Рідко — тимчасове підвищення артеріального тиску.

Розлади нервової системи:

дуже поширена — зміна смаку;

Поширені – патології або сенсорні розлади, запаморочення, головний біль, гіперенестезії, парестезії, сонливість, відчуття тепла.

Порушення травної системи:

поширені — біль у животі, сухість у роті, дисфагія, нудота, блювання;

Дуже рідкісні — діарея з домішками крові, інфаркт або некроз кишечника, ішемічні явища шлунково-кишкового тракту, ішемічний коліт, інфаркт селезінки.

Захворювання сечостатевої системи:

рідкісні – поліурія, підвищена частота сечовипускання;

Дуже рідко — імперативне бажання помочити.

Порушення опорно-рухового апарату та сполучної тканини:

Поширена — слабкість м’язів, біль у м’язах.

Порушення імунної системи:

рідкісні – реакції гіперчутливості, анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

Захворювання шкіри та підшкірної тканини:

рідко – ангіонабряк, кропив’янка.

Дихальні, грудні та медіастинальні захворювання:

Поширені — носові кровотечі, дискомфорт у носовій порожнині.

Загальні порушення та стан на місці нанесення:

Поширені — астенія, відчуття тяжкості, скутості, болю або тиску в горлі, шиї, грудях та кінцівках.

Термін зберігання

2 роки.

Не використовуйте препарат після терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігайте при температурі не більше 30 °C у оригінальній упаковці. Не заморожуйся.

Тримайте їх поза досяжністю дітей.

Упаковка

2 мл (20 доз) у скляній пляшці з захистом світла у картонній упаковці.

Виробник

АТ «Фармак».

Місце розташування виробника та його адреса місця діяльності.

Україна, 04080, Київ, вул. Кирилівська, 74.

Заявник

АТ «Фармак».

Місцезнаходження заявника. Україна, 04080, Київ, вул. Кирилівська, 63.